Шведи в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шведи в Україні — національна меншина, що налічувала за переписом населення 2001 року 188 осіб, переважно у Херсонській області[1]

У 1782 року шведи-емігранти з території острова Даґо (нині — Естонія) заснували в Новоросійській губернії поселення Старошведське (швед. Gammalsvenskby). Це єдина скандинавська колонія у Євразії на схід від Фінляндії. Після завершення російсько-шведської війни 1791 року до Старошведського відправлені військовополонені шведської армії.

До 1917 року шведська колонія перебувала у складі Російської імперії, а до 1915 року мала офіційну назву Старошведське Altshwedendorf. Цей час характерний окремим адміністративним статусом шведського колоністького округу (пізніше — волость). У підпорядкуванні шведського округу було три великих німецьких села.

З 1926 по 1938 рік шведська колонія мала дві офіційні назви: Старошведське та швед. Gammalsvenskby. Швеція знала місце проживання як «швед. Gammalsvenskby». Радянські періодичні видання називали українських шведів як старо-шведи швед. Gammal-svenskbyborna.

На період 1920-тих років шведи зазнали політики коренізації.

У 1929 року значна частина місцевих шведів, близько 885 осіб емігрували до Швеції. Сьогодні у селі Зміївка, частиною якого є Старошведське, проживає більше сотні шведів, нащадків переселенців з Балтії.

Шведська церква, нині використовується як православна
Шведи Зміївки
Пам'ятник репресованим українським шведам


Зміст

Історія[ред. | ред. код]

Переселенці острова Даґо[ред. | ред. код]

Конфлікт аристократів[ред. | ред. код]

Російська імперія[ред. | ред. код]

Еміграція за Катерини II[ред. | ред. код]

Кількість переселенців з острова Даге складало 966 осіб, а ті які добрались до нової колонії 880 (Маньков2).

Полонені російсько-шведської війни[ред. | ред. код]

Шведський колоніальний округ[ред. | ред. код]

У 1852 році у шведському окрузі працювало 674 чоловік. Дохід котрих склав 18 рублів 16 копійок у середньому. В основому продажі були за рахунок продажів хліба та вовни. 10,007 рублів від продуктів та 2,239 рублів від продажі вовни. Разом 12,246 рублів(Штах171). Відомо, що у цьому ж році було створено знарядь на 935 рублів(Штах185).

2 січня 1858 року колоністи Шведського округа отримали Височайшу благодарність за пожертовання під час Кримської війни. Волосний старшина округа Готфрид Верлепо отримав срібну медаль з написом «За усердие» (За старанність) (Штах 81-82).

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Під час Першої світової війни шведи України, як піддані російського імператора були мобілізовані до армії. Після розпорядження воєнного міністерства Російської імперії шведське село Альтшведендорф включено до переліку тимчасових населених пунктів розміщення біженців. Про це було повідомлено Південно-західного відділення Російського товариства Червоного Хреста, а також Всеросійський земський союз(наук вістник7).

Назви поселень[ред. | ред. код]

Радянський союз[ред. | ред. код]

Воєнний комунізм[ред. | ред. код]

У зв'язку із тим, що шведське село стало тимчасовим пунктом розміщення біженців до 1920 року розміщення біженців у шведському селі не спостерігалось. Причиною подібного стало відсутність залізниці поруч, як один із чинників для пересування біженців (наук вістник7). В 1920 році влада більшовиків реквізує у шведів коней. Це спричинило економічну нестабільнісь шведського населення(наук вістник8). До того ж з негарадів шведського етносу відносять й голод 1921-1923 років.

НЕП та Коренізація[ред. | ред. код]

Відновлення приватних відносин під час Нової економічної політики пожвавив економічне зростання. Разом тим в період коренізації та націоналізації районів шведам було відмовлено у заснуванні Шведського національного району в межах сучасного Бериславського району. Разом з тим населениму пункту надали статус національного та дозволили ісунвання шкіл зі шведського мовою викладання, а також функціонування у діловодстві шведської мови в межах Старошвеської національної сільської ради(наук вістник8).

Антирелегійна кампанія[ред. | ред. код]

В кінці 1920-тих розгорнулась антирегійна кампанія проти шведської лютеранської громади швеських сіл (наук-вістник8).

Нові населені пункти[ред. | ред. код]

Комітет справ Старошведського населення[ред. | ред. код]

Шведська національна рада[ред. | ред. код]

Повернення до Швеції[ред. | ред. код]

Рух заради повернення шведів на історичну батьківщину започаткував архієпископ Упсальський Натан Седерблум (науквістник8).

Рееміграція шведів України до Швеції відбувався в два етапи.

1 серпня 1929 року 881 чоловік зі шведського села Альтшведендорф повернулись до Королівства Швеція. Завдяки старанням шведського колоніста Йоханнеса Бускаса була збережена історична пам'ять шведських колоністів. Шведи поставились до пізніх переселенців вороже, вбачаючи в них емігрантів. Більшість з них посились на острові Готланд. Проте, уряд Швеції заборонив їм створювати власну громаду. На цьому ж острові було побудовано лютеранську кірху із дзвонами старої кірхи села Альтшведендорф. Кожного року 1 серпня вони дзвонять в честь пам'ятті повернення до Швеції (науквістник8).

Другий етап включає у себе факт того, що не всі шведи втримались у Швеції у зв'язку з економічною кризою. Так, частина емігрувала до Канади у провінцію Манітоба. Після економічного піднесення вони повернулись знов до Швеції (науквістник8).

Усі особи, котрі не повернулися назад, засуджені як зрадники й вороги трудящого народу (науквістник8)

Повернення до СРСР[ред. | ред. код]

Активна пропаганда Комінтерну та шведської комуністичної партії спричинило те, що 120 чоловік (або 14% загального числа репатріантів повернулись до України. Деякі з них вступили до комуністичної партії (науквістник8).

Шведський колгосп[ред. | ред. код]

Це був перший у світі шведський колгосп під назвою «Шведкомпартія».

Шведська шпигунська контр-революційна організація[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Під час окупації Верхмату України шведське населення співпрацювало із німецькою адміністрацією. Перший напрямок характеризується перекладом з німецької (шведи України знали німецьку мову). Другий напрямок характерний у контролі виконання продовольчих поставок до Німеччини(наук вістник8).

Виселення в Німеччину[ред. | ред. код]

Шведи уникнули депортації за указом Президії Верховної ради СРСР (серпень 1941 р.) (науквістник8).

Депортація в Комі АРСР[ред. | ред. код]

Після повернення радянської влади в Україні більшість шведів звинувачено у «зраді Батьківщині» (науквістник 8).

Повернення в Зміївку[ред. | ред. код]

Післявоєнний час[ред. | ред. код]

Після проведення операції Вісла до шведської громади було долучено мешканців із східної Польщі, що позначилось на етнічно-релігійній різноманітності, а також асиміляції шведського етносу України(наук вістник 8).

Пізній соціалізм[ред. | ред. код]

З метою пропаганди КДБ використовувало мешканців села для інформування західної спільноти. Так, у 1967 році було інтерв'ю з Андрієм Гоасом у статті «Діти різних народів» (Газета «Наддніпрянська Правда», 1967 рік). Про що швед розповідав про щасливе життя шведських колгоспників (науквістник 8).

Перебудова[ред. | ред. код]

Під час перебудови пожвавились контакти з родичами із за кордону. У 1989 році Йоханнес Бускас відвдав Зміївку.)науквістник 8)

Сучасність[ред. | ред. код]

Незалежна Україна[ред. | ред. код]

Від 1992 року відновлена душпастирську діяльність громади Євангелічно-лютеранської церкви, котра розділила приміщення кірхи з греко-католицькою парафією (науквістник9).

Прибуття короля Карла XII[ред. | ред. код]

Земляцтво[ред. | ред. код]

Матеріальна та духовна культура[ред. | ред. код]

Руничні календарі та богословські книги[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

Заклади культури[ред. | ред. код]

Старошведська кірха[ред. | ред. код]

Зараз це розділене приміщення з греко-католицькою громадою. Від 1992 року відроджено Євангелічно-лютераська церква (науквістник9).

Чисельність[ред. | ред. код]

XIX століття[ред. | ред. код]

На початку XIX століття кількість шведів становила 150 або 160 осіб (Маньков2) 1852 році шведів налічувало 168 осіб(маньков2). В середині XIX століття чисельність шведів досягла близько 820 чоловік. Згідно Всеросійського перепису 1897 року їх становило до 900 осіб (наук вістник).

XX століття[ред. | ред. код]

Чисельність шведів за переписами

XIX століття[ред. | ред. код]

Шведи в Україні за переписом 2001 р.

Мова[ред. | ред. код]

За переписом 2001 року зі 188 шведів України назвали рідною мовою шведську 32 осіб (17,0%), українську — 122 (64,9%), російську — 28 (14,9%)[2]

Діалекти[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література та джерела[ред. | ред. код]

  • Штах, Яков. Очерки из истории и современной жизни южнорусских колонистов / Я. Штах. – Москва: [б.и.], 1916. – 266 c.

Посилання[ред. | ред. код]