Петрович-Негош

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Династія Петрович-Негош
Герб Петрович-Негош
Країна: Чорногорія Чорногорія
Титули: Королі
Засновник: Данило Петрович-Негош
Останній правитель: Королівство Чорногорія Королівство Чорногорія: Нікола I Петрович
Сучасний голова: Нікола Петрович-Негош
Рік заснування: 1696

Петрович-Негош — митрополича, князівська та королівська династія, яка правила в Чорногорії в 1696-1916.

Чорногорія з 1711 користувалася де-факто незалежністю від Османської імперії. Але отримала офіційне міжнародне визнання як незалежна держава тільки у 1878.

У XVIII і XIX ст. чорногорські владики отримували допомогу від Російської імперії та грошові субсидії від царського уряду. Номінально входячи до складу Османської імперії, Чорногорія фактично не підкорялася султанові, вважаючи себе самостійною державою, маючи дипломатичну та фінансову протекцію Москви.

Традиційно духовна та світська влада в Чорногорії перебувала в руках митрополитів. Владика Данило з роду Петровичей-Негошей, який правив у 1697-1735, об'єднав чорногорські землі в єдину державу. Його наступник Сава (1700-1781), поступився владою своєму племіннику Василю (1709-1766), який фактично правив Чорногорією з 1750 і грав головну роль в політичному житті країни. Коли після його смерті влада знову опинилась у Сави, в Чорногорії почались заворушення, а в країні з'явився «самозванець».

Степан Малий, видаючи себе за російського імператора Петра III, правив у Чорногорії в 1766-1773, до тих пір, поки не був убитий найманим вбивцею. Хоча Степан Малий в 1768 видав грамоту, проголосивши відділення світської влади від церковної, традиція митрополичого правління у Чорногорії не перервалася: після вбивства самозванця та смерті Сави влада перейшла до Митрополита Петра I Негоша (1747—1830).

Підтримка чорногорців Степана Малого та їх наступна самостійна політика викликала невдоволення Росії, яка відмовила чорногорській владі у постійній грошовій допомозі, а Катерина II не прийняла Петра І Негоша в Петербурзі, куди він прибув у 1785.

При Петрі I та Петрі II Петровичі (1813—1851) Чорногорія вела безперервні війни з османами за незалежність і досягла в цьому значних успіхів. Петро II здобув популярність не тільки як державний діяч, але і як великий поет, мислитель свого часу. Велике значення Петро II надавав просвітницькій роботі серед народу, розвитку освіти та культури.

З моменту свого створення Чорногорія керувалася владиками (князь-єпископ), що мав подвійну світську та духовну владу.

У 1697 до влади прийшли представники династії Петрович-Негош. Митрополит-владика Данило Негош об'єднав в своїх руках духовну та світську владу та почав передавати її у спадок, заснувавши династію.

Однак, оскільки православні митрополити повинні бути дотримуватися целібату, корона перейходила від дядька до племінника.

У 1852 митрополит Данило II вирішив одружитися та секуляризувати Чорногорію, ставши Князем Данилом I. Його наступник Нікола I проголосив Чорногорію королівством у 1910.

У 1916 король Нікола І скинутий з престолу після вторгнення й окупації його країни Австро-Угорщиною. Офіційно заарештований Підгорецькою асамблеєю в 1918, а Чорногорія була анексована Сербією, яка, в свою чергу, об'єдналася в Королівство сербів, хорватів і словенців.

Представники династії[ред. | ред. код]

Митрополити-владики Чорногорії (1697—1852): Петрович-Негош
Ім'я Портрет Народився Помер Роки правління Коментар
1 Данило I Петрович-Негош Данило I Петрович-Негош бл. 1670 11 січня 1735 1697 — 11 січня 1735 Засновник династії Петровичів-Негошів. Встановив політичні зв'язки з Росією (1711). Боровся з племінним сепаратизмом, створив судовий орган, що складався з 12 племінних старійшин (1713). При ньому Чорногорія брала участь в російсько-турецькій війні 1710—1713 років.
2 Сава II Петрович-Негош Сава II Петрович-Негош 18 січня 1702 9 березня 1782 22 січня 17351750
одноосібно;
1750 — 10 березня 1766
співправитель двоюрідного брата Василя III;
10 березня 1766 — 2 листопада 1767
одноосібно;
2 листопада 1767 — жовтень 1773
співправитель Стефана Малого;
жовтні 17731781
одноосібно;
1781 — 9 березня 1782
співправитель Арсенія Пламенаца;
Племінник Данила Петровича-Негоша. Співправитель Василя Петровича-Негоша та Стефана Малого. Наприкінці життя висунув як свого наступника Арсенія Пламенаца.
3 Василь III Петрович-Негош Василь III Петрович-Негош 1709 10 березня 1766 1750 — 10 березня 1766
співправитель двоюрідного брата Сави II;
Племінник Данила Петровича-Негоша. Співправитель Сави Петровича-Негоша.
4 Стефан (Щепан) Малий ? Жовтень 1773 2 листопада 1767 — жовтень 1773
співправитель Сави II;
убитий греком Станко Класомуньє, підкупленим турецьким пашею ;
Самозванець, що видавав себе за російського імператора Петра III. Співправитель Сави Петровича-Негоша. Успішно боровся з турецькою і венеціанською експансією, прагнучи підтримувати мир у країні. Провів судову реформу, відокремив церкву від держави.
5 Арсеній Пламенац ? 15 травня 1784 1781 — березень 1782
співправитель Сави II;
березні 1782 — 15 травня 1784
його владу оскаржував Петро I;
Зять Данила Петровича-Негоша. Сава Петрович-Негош висунув його як свого наступника. Після смерті владики боровся за митрополичий престол з Петром Петровичем-Негош.
6 Петро I Петрович-Негош Петро I Петрович-Негош 1748 18 жовтня 1830 березень 1782 — 15 травня 1784
його владу оскаржував Арсеній Пламенац;
' 15 травня 1784 — 18 жовтня 1830'
одноосібно;
Племінник Василя Петровича-Негоша. Після смерті Сави Петровича-Негоша оскаржував владу Арсенія Пламенаца, до смерті останнього в 1784 році. Керував боротьбою чорногорського народу за звільнення від турецького панування в ході російсько-турецької війни 1806—1812 років. При ньому Чорногорія домоглася фактичної самостійності (1796). Боровся з племінним сепаратизмом, зміцнював державну владу, видав «Законник» (1798). Зарахований до лику святих під ім'ям Петра Цетінського.
7 Петро II Петрович-Негош Петро II Петрович-Негош 13 листопада 1813 31 жовтня 1851 31 жовтня 1830 — 31 жовтня 1851 Племінник Петра I Петровича-Негоша. Поет і просвітитель. Боровся за незалежність Чорногорії від Туреччини, присікав племінний сепаратизм в країні, провів розмежування черногорско-австрійського кордону. У зовнішній політиці орієнтувався на Росію.
8 Данило II Петрович-Негош Данило II Петрович-Негош 25 травня 1826 1 серпня 1860 листопад 1851 — 1 березня 1852 Внучатий племінник Петра I Петровича-Негоша. 1 березня 1852 року перетворив країну в світську монархію, знявши з себе сан митрополита і прийнявши титул князя.

Князівство Чорногорія[ред. | ред. код]

Князі Чорногорії (1852—1910): Петрович-Негош
Ім'я Портрет Народився Помер Роки правління Коментар
1 Данило I Петрович-Негош Данило I Петрович-Негош 25 травня 1826 1 серпня 1860 1 березня 1852 — 1 серпня 1860
убитий чорногорським емігрантом Кадічем;
перетворив країну в світську монархію (1852). Реорганізував державний апарат і армію, обмежив племінний сепаратизм. Видав «Загальний законник чорногорський» (1855). Добивався міжнародного визнання суверенітету Чорногорії. При ньому Чорногорія брала участь у війні з Османської імперією, розбивши її війська в битві при Грахова (1858).
2 Нікола I Петрович-Негош Нікола I Петрович-Негош 7 жовтня 1860 1 березня 1921 1 серпня 1860 — 28 серпня 1910 Племінник Данила I Петровича-Негоша. Проводив політику, спрямовану на зміцнення самодержавства, хоча був змушений під тиском громадського руху прийняти конституцію (1905). У зовнішній політиці орієнтувався головним чином на Росію. При ньому Чорногорія брала участь у війнах проти Османської імперії (1862, 1876-1878). 28 серпня 1910 року прийняв титул короля.

Королівство Чорногорія[ред. | ред. код]

Королі Чорногорії (1910—1918): Петрович-Негош
Ім'я Портрет Народився Помер Роки правління Коментар
1 Нікола I Петрович-Негош Нікола I Петрович-Негош 7 жовтня 1860 1 березня 1921 28 серпня 1910 — 26 листопада 1918 Прийняв титул короля (1910). При ньому Чорногорія брала участь в Балканських війнах (1912-1913), Першої світової війни (1914-1918) У січні 1916 року, після окупації Чорногорії Австро-Угорщиною, втік до Франції, але продовжував претендувати на трон до своєї смерті. -

26 листопада 1918 Чорногорія офіційно увійшла до складу Королівства Сербів, Хорватів і Словенців, а 3 жовтня 1929 стала частиною Королівства Югославія. З 12 червня 1941 по 1943 Чорногорія окупована військами держав Осі, країна оголошена королівством-сателітом Італії. У 1944 терен країни повністю звільнений від окупантів.

Після закінчення Другої світової війни Чорногорія стала частиною Федеративної Народної Республіки Югославія (29 листопада 1945), потім отримала статус Народної республіки в її складі (31 січня 1946). Після перетворення ФНРЮ в Соціалістичну Федеративну Республіку Югославію, Чорногорія стала Соціалістичною республікою у складі СФРЮ (7 липня 1963).

Сучасність[ред. | ред. код]

12 липня 2011 Скупщина Чорногорії прийняла закон «Про статус нащадків династії Петровичей-Негошей», визнавши офіційний статус нащадків Чорногорського королівського дому в своїй країні.

Закон проголошує нащадками династії всіх нащадків чоловічої статі короля Чорногорії Миколи I Петровича й їхніх дружин.

Закон передбачає надання громадянства Чорногорії всім чоловічим представникам династії, їх дружинам і дітям. При цьому дозволяється зберігати громадянство інших країн, так як зараз нащадки династії, в основному, є громадянами Франції.

Старший спадкоємець династії чоловічої статі отримує статус Представника нащадків династії.

Відповідно до закону, Представник нащадків династії:

  • Може використовувати геральдичні символи династії.
  • Може бути уповноважений Президентом Чорногорії, Головою Скупщини або Головою Уряду виконувати певні протокольні і неполітичні функції.
  • Є головою Керівного комітету фонду Петровичей-Негошей
  • Має право на використання державних об'єктів, відповідно до порядку, встановленим Урядом.
  • Має право на використання першого поверху Палацу Петровичей в Підгориці, який призначений для особливо важливих державних церемоній, і коли цього вимагає протокол, має пріоритет перед іншими користувачами цього приміщення.
  • Отримуватиме щомісячну зарплату, рівну заробітній платі Президента Чорногорії.
  • Має право на адміністративне та технічне забезпечення діяльності з боку служби державного протоколу Чорногорії.

Також створено Фонд Петровичей-Негошей, чия діяльність «спрямована на розвиток культури Чорногорії, участь в гуманітарних проектах і розвиток діяльності в інтересах Чорногорії та її традицій». Фонду заборонено брати участь у політичній діяльності.

Для здійснення діяльності фонду уряд Чорногорії надасть протягом семи років 4,3 мільйона євро.

Нащадкам династії будуть надано спеціально побудований будинок в Цетіньє площею 300 кв. м. з ділянкою до 5 тисяч кв. м., а також надана квартира площею 130 кв. м. в Подгориці. Крім того нащадкам буде надано особняк короля Миколи I в Негуши з правом користування прилеглими садами і луками.

Джерела[ред. | ред. код]