Очікує на перевірку

Ніколь Айзенман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніколь Айзенман
англ. Nicole Eisenman
Народження1965[1][2][…]
Верден[1][4][…]
Країна США[5][6]
Жанрфігуративізм[4][7]
НавчанняRhode Island School of Designd[8] і Scarsdale High Schoold
Діяльністьхудожник, художник-гравер, фотограф, скульптор, рисувальник, художник інсталяцій
Напрямоксучасне мистецтво[7]
Роки творчості1990 — тепер. час
ПрацівникБард-коледж
ЧленАмериканська академія мистецтв та літератури
Роботи в колекціїТейт, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[9], Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Карнегіd, Музей американського мистецтва Вітні, Rhode Island School of Design Museumd, Баварські державні колекції картин, Hessel Museum of Artd[10], Print Collectiond[11] і Музей мистецтва Метрополітен
Нагороди
Сайтantonkerngallery.com/artists/48-nicole-eisenman/

CMNS: Ніколь Айзенман у Вікісховищі
Картина Ніколь Айзенман

Ніколь Айзенман (1965, Верден) — американська художниця. Крім художньої творчості відома як професорка коледжу Бард в Аннандейл-на-Гудзоні з 2003 по 2009[12]. Отримала ряд нагород: стипендію Ґуґґенгайма (1996 р.), Премією Карнегі (2013 р.), двічі була включена у Бієнале Вітні (1995, 2012)[13]. 29 вересня 2015 року названа стипендіаткою фундації Джона Д. та Кетрін Т. Мак-Артурів з формулюванням за «відновлення образу людського тіла, культурне значення якого зменшилося під час панування абстракціонізму 20 століття», ця нагорода відома як «Грант для геніїв»[14]. Айзенман живе і працює в Брукліні[15][16][17].

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Ніколь Айзенман народилася в 1965 році у Вердені, Франція[18], де її батько служив армійським психіатром. Виросла вона в Скарсдейл, Нью-Йорк[19][20] і закінчила школу дизайну в Род-Айленді 1987 року[21]. Її прабабусею була американська художниця польсько-єврейського походження Естер Хамерман[22].

Творчість

[ред. | ред. код]

Фігуративний масляний живопис Ейзенман часто сповнений сексуальності, комічності та має виразні риси дружньої карикатури[23]. Хоча мисткиня передусім відома своїми полотнами, також вона створює інсталяції, малюнки, гравюри та скульптури[24].

Разом з А. Л. Штайнером вона стала співзасновницею квір/феміністської кураторської ініціативи Ridykeulous[25].

Картини Ейзенман часто являють собою експресіоністські портрети персонажів, котрі іноді є вигаданими, але часто зображують її друзів і її саму. Крім експресіонізму на творчість Ейзенман вплинув імпресіонізм і твориПабло Пікасо. Художниця підкреслює важливість чуттєвості та тілесності в її роботі[26]:

Твір - ніщо, якщо не заснований на почутті. (The work is nothing if not feeling-based.)

Стиль більшості її ранніх робіт був натхнений творами Едварда Мунка[27], Філіпа Густона і Емі Сіллман .

Виставки

[ред. | ред. код]

Персональні виставки

[ред. | ред. код]

Групові виставки

[ред. | ред. код]

Визнання

[ред. | ред. код]

Ейзенман ушанована численними грантами та преміями, включаючи стипендію Ґуґґенгайма (1996)[41], приз Карнегі[42], нагороду «Anonymous Was a Woman» (2014)[43] і грант фундації Louis Comfort Tiffany (1995)[44]. Вона також була стипендіаткою фундації Мак-Артур 2015 року і в тому ж році названа однією з 50 американських євреїв і єврейок, які зробили в цей рік найбільший внесок у єврейську історію (цей список з 1994 формує журнал The Forward[45]).

Колекції

[ред. | ред. код]

Роботи художниці зберігаються в ряді установ, у тому числі:

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Nicole Eisenman: Behavior (Rice Gallery, 1998)
  • Nicole Eisenman: Selected works 1993—2003 (Herbert F. Johnson Museum of Art, 2003)
  • Nicole Eisenman: Selected Works 1994—2004 ed. Victor Mathieu (Walther König, 2008)
  • Nicole Eisenman: The Way We Weren't (Frances Young Tang Teaching Museum and Art Gallery, 2010)
  • Nicole Eisenman ed. Beatrix Ruf (JRP-Ringier, 2011)
  • Parkett no. 91 (Parkett Verlag, 2012)
  • Nicole Eisenman: Dear Nemesis, 1993—2013 (Contemporary Art Museum St. Louis/Walther König, 2014)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #12438630X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. SNAC — 2010.
  3. RKDartists
  4. а б https://www.hauserwirth.com/artists/26346-nicole-eisenman
  5. Museum of Modern Art online collection
  6. https://www.workwithdata.com/person/nicole-eisenman-1965
  7. а б https://thecontemporaryaustin.org/exhibitions/nicole-eisenman/
  8. Зведений список імен діячів мистецтва — 2020.
  9. http://www.moma.org/collection/works/62533
  10. https://bard.emuseum.com/people/1917/nicole-eisenman
  11. https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/20393
  12. «Ніколь Айзенман» [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.], 2013 Carnegie International, Отримано 11 серпня 2014 року
  13. Solway, Diane. Nicole Eisenman Has Both Style and Substance. W Magazine (англ.). Архів оригіналу за 13 травня 2019. Процитовано 14 лютого 2019.
  14. Pogrebin, Robin (29 вересня 2015). MacArthur ‘Genius Grant’ Winners for 2015 Are Announced. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 14 лютого 2019.
  15. Nicole Eisenman | Whitney Museum of American Art. whitney.org. Архів оригіналу за 22 вересня 2015.
  16. Kotz, Liz (October 1993). Nicole Eisenman. Artforum International  – за допомогою Questia (необхідна підписка). Архів оригіналу за 13 травня 2019. Процитовано 14 лютого 2019.
  17. A Truly Great Artist. Hyperallergic (амер.). 5 червня 2016. Архів оригіналу за 13 травня 2019. Процитовано 14 лютого 2019.
  18. ULAN Full Record Display (Getty Research). www.getty.edu. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 14 лютого 2019.
  19. Harris, William (10 листопада 1996). Even the Art Museums Can't Escape Her Barbs. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 14 лютого 2019.
  20. BUTT JOHNSON INTERVIEWS NICOLE EISENMAN. onnowhoa.tripod.com. Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 14 лютого 2019.
  21. Biography of Nicole Eisenman - Susanne Vielmetter, Los Angeles Projects. vielmetter.com. Архів оригіналу за 13 травня 2019. Процитовано 14 лютого 2019.
  22. Newhall, Edith. All in the Family. Artnews. Архів оригіналу за 13 травня 2019. Процитовано 14 лютого 2019.
  23. «Eisenmann» [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.], Kunsthalle Zurich, 11 серпня 2014 року.
  24. а б «Eisenmann» [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.], Kunsthalle Zurich, 11 August 2014.
  25. Readykeulous by Ridykeulous: This is What Liberation Feels Like™. Contemporary Art Museum St. Louis (амер.). 25 січня 2018. Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 14 лютого 2019.
  26. Nicole Eisenman - 42 Artworks, Bio & Shows on Artsy. www.artsy.net. Архів оригіналу за 25 березня 2017. Процитовано 14 лютого 2019.
  27. Edvard Munch | artnet. www.artnet.com. Архів оригіналу за 28 січня 2017. Процитовано 14 лютого 2019.
  28. Nicole Eisenman / MATRIX 248 (May 3-July 14, 2013) | BAMPFA. bampfa.org (англ.). Архів оригіналу за 13 травня 2019. Процитовано 14 лютого 2019.
  29. «Dear Nemesis, Nicole Eisenman 1993—2013» [Архівовано 17 лютого 2015 у Archive.is], Contemporary Art Museum St. Louis, January 2014 — April 2014. Retrieved 17 February 2015.
  30. «Dear Nemesis: Nicole Eisenman 1993—2013» [Архівовано 11 травня 2018 у Wayback Machine.], ICA Philadelphia, Retrieved 11 August 2014.
  31. Masterpieces & Curiosities: Nicole Eisenman's Seder. The Jewish Museum. Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 14 лютого 2019.
  32. Nicole Eisenman: Al-ugh-ories. www.newmuseum.org (англ.). Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 14 лютого 2019.
  33. Nicole Eisenman « secession. www.secession.at (амер.). Архів оригіналу за 16 квітня 2019. Процитовано 14 лютого 2019.
  34. Inde, Vilis (1998). Art in the Courtroom. Praeger  – за допомогою Questia (необхідна підписка). с. 40. Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 14 лютого 2019.
  35. Prospect.2 New Orleans Announces Exhibition Highlights And Details Of Opening Events. Prospect New Orleans (амер.). Архів оригіналу за 12 березня 2018.
  36. Herbert, Martin (November 2012). London Round-up. Art Monthly  – за допомогою Questia (необхідна підписка). Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 14 лютого 2019.
  37. «Nicole Eisenman» [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.], 2013 Carnegie International, Retrieved 11 August 2014.
  38. «Artists — Manifesta10» [Архівовано 13 травня 2019 у Wayback Machine.], Manifesta, Retrieved 11 August 2014.
  39. «MoMa | The Forever Now: Contemporary Painting in an Atemporal World» [Архівовано 17 серпня 2015 у Wayback Machine.], MoMA, Retrieved 6 March 2015.
  40. Scenes from the Collection. The Jewish Museum. Архів оригіналу за 20 січня 2019. Процитовано 14 лютого 2019.
  41. «Меморіальний фонд ім. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] Джона Симона Гуггенхайма», Фонд ім.
  42. , the Carnegie Prize (2013) Wielding a New Medium, Nicole Eisenman Wins the Carnegie Prize. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 14 лютого 2019., ArtInfo, Retrieved 10 August 2014.
  43. ICA - Philadelphia, PA - ICA congratulates Anonymous Was A Woman award winners. Institute of Contemporary Art - Philadelphia, PA (англ.). Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 14 лютого 2019.
  44. Nicole Eisenman at Contemporary Art Museum St. Louis (Contemporary Art Daily). www.contemporaryartdaily.com (амер.). Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 14 лютого 2019.
  45. Nicole Eisenman. The Forward (амер.). Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 14 лютого 2019.
  46. «Eisenman, Nicole» [Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.], Art Institute of Chicago, Retrieved 11 August 2014.
  47. Nicole Eisenman | MoMA. The Museum of Modern Art (англ.). Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 14 лютого 2019.
  48. Walker Art Center. walkerart.org (амер.). Архів оригіналу за 13 травня 2019. Процитовано 14 лютого 2019.
  49. Whitney Museum of American Art: Collection. collection.whitney.org (англ.). Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 14 лютого 2019.
  50. The Jewish Museum. thejewishmuseum.org. Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 14 лютого 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]