Обрі Бердслі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Обрі Бердслі
англ. Aubrey Vincent Beardsley
Blanche Beardsley.jpg
Портрет Обрі Бердслі роботи Жака-Еміля Бланша, 1895
Дата народження 21 серпня 1872(1872-08-21)
Місце народження Брайтон, графство Сассекс, Сполучене Королівство
Дата смерті 16 березня 1898(1898-03-16) (25 років)
Місце смерті Мантон, Франція
Національність англієць
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Навчання Самоук
Напрямок модерн
Роки творчості 1876-1898
AubreyBeardsley-Hollyer1.jpg

Обрі Вінсент Бердслі (англ. Aubrey Vincent Beardsley) (21 серпня 1872, Брайтон, графство Сассекс, Сполучене Королівство16 березня 1898, Мантон, Франція) — британський художник, графік, ілюстратор, поет, представник стилю модерн.

Дитинство та юність[ред.ред. код]

Народився у сім'ї Вінсента Пола Бердслі (його родичами були заможні лондонські ювеліри), і Елен Агнес Піт, яка виходила із сім'ї лікарів. Декілька поколінь в сім'ї батька хворіли від туберкульозу. В 1879 році, семирічному Обрі поставили аналогічний діагноз. Проте легковажний батько невдовзі після весілля витратив всі сімейні гроші, а так як через хворобу не міг мати постійну роботу, матері Обрі, яку він обожнював, довелося заробляти на життя гувернанткою з викладанням музики та французької мови.

У сім'ї рано зрозуміли, що їх син — вундеркінд. Малювати він почав з чотирьох років, під впливом матері полюбив французьку та англійську літературу, завдяки її урокам музики він усвідомив свій талант. За підтримки декількох аристократичних сімей, він займався з відомими піаністами, внаслідок чого в 11 років писав музику та вірші, які відрізнялися рідкою вишуканістю.

З березня 1881 року разом із сестрою Мейбл давав концерти, на які збиралося до 3 000 людей. Після повернення в рідний Брайтон він також знайшов підтримку своєму таланту — ставить на шкільній сцені спектаклі, деякі з них привертають увагу театральниї критиків. Покинувши школу, спочатку влаштовується креслярем в студію одного лондонського архітектора, а у віці 17 років стає клерком у лондонському страхувальному підприємстві англ. «The Guardian Life and Fire Insurance». Але невдовзі, роботу та спектаклі довелося припинити — восени парубок починає харкати кров'ю. Саме в цей час, серед усіх видів мистецтва, Бердслі надає перевагу образотворчому. Не дивлячись на хворобу, деякий час він відвідує уроки в Вестмінстерській художній школі у професора Фредеріка Брауна по пораді Едварда Берн-Джонса, який і познайомив його з Оскаром Уальдом.

У мистецтві він домігся всього власноруч, і тому вважається талановитим самоуком.

Доросле життя[ред.ред. код]

1893
1895

Він цінував свою репутацію меломана і бібліофіла. Він захоплювався власноруч зібранною величезною бібліотекою. Обрі Бердслі в оригіналі читав грецьких та латинських авторів і «нерідко вражав вчених гостротою прийняття всіх тонкощів», як писав про нього сучасник. Славу він отримав у 1892 році, коли він по замовленню видавника Джона Дента виконав серію іллюстрацій до романа сера Томаса Мелорі «Смерть Артура». Однією з характерних рис його робіт була вишукана еротичність. По цій причині, сучасники часто сприймали його неадекватно: «сіячем громадської розпусти», гомосексуалістом і спокусником власної сестри Мейбел. Зізнаючись у цьому, Бердслі неодноразово зауважував, що « у французьких поліцейських є серйозні сумніви відносно моєї статі», відразу додаючи, що «всі, хто сумнівається, можуть прийти і особисто пересвідчитись» — зрештою, це було відповіддю на статтю у газеті «St. Paul», переповнену грубих натяків. Але він, з захопленням говорив про художників та письменників, повністю ворожим його прагненням.

У 1894 році, Обрі стає художнім редактором журналу «The Yellow Book», який набув популярності, як збірка робіт талановитих письменників, поетів, художників переважно гомоеротичної направленності. Член клубу гедоністів, один з «королів дендізму», який носить в петлиці зів'ялу троянду, своєю поведінкою культивував скандал.

Коли в 1895 році, звинувачений у гомосексуальному зв'язку, він відправився у в'язницю, то узяв із собою якусь книжку жовтого кольору. Журналіст, що прокоментував це, написав, помилившись, «the yellow book» замість «a yellow book». Для Вікторіанської епохи цього вистачило, щоб закрити видавництво. Так Бердслі залишився без грошей для існування.

Особисте життя[ред.ред. код]

Нічого не відомо про романтичні зв'язки Бердслі, про його відносини з чоловіками чи жінками. Гостину Бердслі, увішану японськими еротичними естемпами, відвідували відомі своєю нетрадиційною сексуальною орієнтацією Оскар Уайльд, Роберт Рос, Альфред Дуглас, Луї П'єр, Джон Грей. До цього кола також відносився поет-теоретик Марк-Андре Рафалович, книгу віршів якого Обрі іллюстрував у 1895 році.

Були чутки про те, що у сестри Мейбл був викидень від Обрі.

Останні роки[ред.ред. код]

Слабкий стан здоров'я сприяв замкнутості у світі чистого розуму. Видавник «Жовтої книги» Джон Лейн одного разу зауважив, що «Бердслі чимало постраждав від поспішної оцінки його мистецтва».

З 1894 по 1896 роки його самопочуття різко погіршується — і тоді створюються похмурі малюнки до «Падіння будинку Ашерів» Едгара Аллана По. Спочатку Обрі роздумує про те, як би одужати, потім — як почуватися краще, і нарешті — прожити місяць. В цей час він писав Рафаловичу:

Я знаю, що хвороба моя невиліковна, але я впевнений, що можно вжити певних мір для того, щоб її хід відбувся скоріше. Не вважайте мене за нерозумного, що я так торгуюсь за кілька місяців, але ви зрозумієте, що вони можуть бути для мене цінними по багатьом причинам. Я з насолодою починаю думати про те, що ще видам дві-три іллюстровані книжки.

31 березня 1897 року Бердслі було прийнято до лона католицької церки. «Серед найбільш близьких друзів при житті були англіканські пастори і католицькі священники, які віддавали належне його щирості та глибині віри». Він отримує те, чого жагуче хотів: ще один рік життя. За цей час він створив цикл іллюстрацій до комедії нравів «Вольпоне» Бена Джонсона, які ознаменували собою початок нового стилю. В цей час він постійно перечитує твори Блеза Паскаля і пише Рафаловичу:

Він (Паскаль) зрозумів, що ставши християнином, творча людина має принести в жертву свій дар, як Магдалина жертвує своєю красою".

Останнім притулком став «лимонний рай» Ментона на березі Середземного моря. Прикований до ліжка, він у письмі заклинав свого друга-видавника Леонарда Смітерса «знищити всі екземпляри „Лісістрати“, непристойні малюнки і всі гравюровані дощечки до них». На щастя, це прохання не було виконано. 16 березня 1898 року в повній свідомості, у присутності матері та сестри, яким він наказав передати останні привіт чисельним друзям, Обрі Вінсент Бердслі помер. На смерть художника, Алджернон Суінберн написав вірш:

«

Повернись до нас — хоча б у сні, —
Ти, якому рівного нема,
Ти, кому байдужий сповна
Світ земних потрясінь і лих.
Та любовь, що навіяна була
Дивним даром, чий світ не згас
Ти почуєш. І торкнеться вона,-
Твого вільного, царського духу.

 »

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.