Жак-Еміль Бланш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жак-Еміль Бланш
Jacques-Émile Blanche
Blanche - Marie de Regnier.jpg
фото майстерні Жака Бланша
Ім'я при народженні Jacques-Émile Blanche
Дата народження 1 лютого 1861(1861-02-01)
Місце народження Париж
Дата смерті 30 вересня 1942(1942-09-30) (81 рік)
Місце смерті Офранвіль, Норамандія
Національність француз
Громадянство Франція Франція
Жанр портрети
Навчання Париж
Напрямок реалізм
Роки творчості 1882 - 1940
Вплив Джеймс Тіссо, Джон Сінгер Сарджент
Твори портрети
Нагороди
Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Жак-Еміль Бланш ( фр. Jacques-Émile Blanche, 1 лютого, 1861, Париж — 30 вересня, 1942, Офранвіль, Норамандія ) - французький художник портретист. Іноді малював пейзажі, побутові сцени в пейзажі чи портрети з побутовими ситуаціями, натюрморти.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в Парижі. Був сином відомого психіатра. Дитинство пройшло в Вилья-де Ламбаль, котре отримало назву на честь принцеси де Ламбаль в Пассі ( Савойська принцеса була страчена через відсіч голови під час французької революції 1789-1793 рр.) Це була добропорядна буржуазна родина, серед друзів якої були Едуар Мане (син забезпеченого юриста), Едгар Дега (виходець із родини банкіра ) та художник Анрі Фантен-Латур.

Забезпечена родина запрошувала репетиторів та приватних вчителів. Освіту Жак-Еміль Бланш отримав в Ліцеї Кондорсе в Парижі, де його вчителем англійської мови був Стефан Малларме, французький поет, прихильник символізму.

Сам себе вибудував[ред.ред. код]

В 1880 році він відбув в Лондон, де був прийнятий респектабельним англійським товариством та тамтешніми художниками, серед яких були Джеймс Вістлер та Волтер Сікерт. Останній був учнем Джеймса Вістлера і стажувався в Парижі в майстерні Едгара Дега. Як і Волтер Сікерт — прибулець із Парижу належав в Лондоні до художнього товариства «Новий Англійський клуб мистецтв».

Жак-Еміль Бланш брав уроки техніки живопису у декількох художників ( серед них — Анрі Жерве, Фердинанд Гумберт). Але систематичної художньої освіти не мав. Він - сам себе вибудував як художник. Уславився як митець-портретист артистичних кіл, аристократії та багатих буржуа, рано пізнав матеріальний успіх.

Жак-Эмиль Бланш проводив життя між Парижем та Лондоном, виставляв власні твори в Салоні в 18821889 рр., а також в Національному товаристві красних мистецтв з 1890 року. Його популярність не вщухала в Лондоні, де його британськими меценатами були міссіз Сакстон Нобл та Вайолет Маннерс, герцогиня Ретленд. Багаторічним патроном художника був і Робер, граф де Монтескью, але вони посварились і розійшлись, хоча це не вплинуло погано на авторитет митця в буржуазному товаристві Парижа.

Художня манера[ред.ред. код]

Жак-Эмиль Бланш виробив компромісну, але добропорядну художню манеру зі стриманою колористичною гамою, бо міг використати всі її переваги. Він знав радикальні мистецькі течії, народжені в Парижі ( імпресіонізм, постімпресіонізм, символізм ), але не спокусився їх знахідками. Сам не був ні новатором, ні відкривачем новітніх шляхів в мистецтві. Але таких завжни були одиниці. Портретний жанр ( особливо портрет парадний, репрезентативний ) і дещо консервативні смаки утримували художника від руйнівних мистецьих течій і надалі. Він дотримувався реалістичних тенденцій і обмежено використовував широкі мазки чи мерехтливу поверхню, не спокушався також ні бравурною експресією Джованні Болдіні, ні крайнощами постімпресіонізму чи декадансу.

В другій половині життя і творчості, коли у хужожника погіршився зір і збільшився технічний досвід, його художня манера стала більш необережною і наближеною до імпресіоністичної

Вибрані портрети[ред.ред. код]

«Портрет Жулі Барте», 1889 р.

Галерея[ред.ред. код]

Джон Сінгер Сарджент. «Жак-Еміль Бланш», бл. 1886 р.

Джерела і посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жак-Еміль Бланш