Жак-Еміль Бланш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Жак-Еміль Бланш
Jacques-Émile Blanche
Blanche - Marie de Regnier.jpg
фото майстерні Жака Бланша
При народженні Jacques-Émile Blanche
Народження 1 лютого 1861(1861-02-01)
Париж, Сена[d], Франція
Смерть 30 вересня 1942(1942-09-30) (81 рік)
  Оффранвіль
Національність француз
Громадянство Франція Франція
Жанр портрети
Навчання Париж
Діяльність художник, художник-гравер[d], письменник, художній критик[d]
Напрямок реалізм
Роки творчості 1882—1940
Вплив Джеймс Тіссо, Джон Сінгер Сарджент
Член Ligue de la Patrie Française‏[d], Товариство прав художників[d], Comité national de l'estampe[d]
Твори портрети
Нагороди
Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону

Жак-Еміль Бланш у Вікісховищі?
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Жак-Еміль Бланш (фр. Jacques-Émile Blanche, 1 лютого, 1861, Париж — 30 вересня, 1942, Офранвіль, Нормандія) — французький художник портретист. Іноді малював пейзажі, побутові сцени в пейзажі чи портрети з побутовими ситуаціями, натюрморти.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в Парижі. Був сином відомого психіатра. Дитинство пройшло у Вілья-де-Ламбаль, котре отримало назву на честь принцеси де Ламбаль в Пассі (Савойська принцеса була страчена через відсіч голови під час французької революції 1789—1793 рр.) Це була добропорядна буржуазна родина, серед друзів якої були Едуар Мане (син забезпеченого юриста), Едгар Дега (виходець із родини банкіра) та художник Анрі Фантен-Латур.

Забезпечена родина запрошувала репетиторів та приватних вчителів. Освіту Жак-Еміль Бланш отримав в Ліцеї Кондорсе в Парижі, де його вчителем англійської мови був Стефан Малларме, французький поет, прихильник символізму.

Сам себе вибудував[ред.ред. код]

В 1880 році він відбув в Лондон, де був прийнятий респектабельним англійським товариством та тамтешніми художниками, серед яких були Джеймс Вістлер та Волтер Сікерт. Останній був учнем Джеймса Вістлера і стажувався в Парижі в майстерні Едгара Дега. Як і Волтер Сікерт — прибулець із Парижу належав в Лондоні до художнього товариства «Новий Англійський клуб мистецтв».

Жак-Еміль Бланш брав уроки техніки живопису у декількох художників (серед них — Анрі Жерве, Фердинанд Гумберт). Але систематичної художньої освіти не мав. Він — сам себе вибудував як художник. Уславився як митець-портретист артистичних кіл, аристократії та багатих буржуа, рано пізнав матеріальний успіх.

Жак-Эмиль Бланш проводив життя між Парижем та Лондоном, виставляв власні твори в Салоні в 18821889 рр., а також в Національному товаристві красних мистецтв з 1890 року. Його популярність не вщухала в Лондоні, де його британськими меценатами були міссіз Сакстон Нобл та Вайолет Маннерс, герцогиня Ретленд. Багаторічним патроном художника був і Робер, граф де Монтескью, але вони посварились і розійшлись, хоча це не вплинуло погано на авторитет митця в буржуазному товаристві Парижа.

Художня манера[ред.ред. код]

Жак-Эмиль Бланш виробив компромісну, але добропорядну художню манеру зі стриманою колористичною гамою, бо міг використати всі її переваги. Він знав радикальні мистецькі течії, народжені в Парижі (імпресіонізм, постімпресіонізм, символізм), але не спокусився їх знахідками. Сам не був ні новатором, ні відкривачем новітніх шляхів в мистецтві. Але таких завжни були одиниці. Портретний жанр (особливо портрет парадний, репрезентативний) і дещо консервативні смаки утримували художника від руйнівних мистецьих течій і надалі. Він дотримувався реалістичних тенденцій і обмежено використовував широкі мазки чи мерехтливу поверхню, не спокушався також ні бравурною експресією Джованні Болдіні, ні крайнощами постімпресіонізму чи декадансу.

В другій половині життя і творчості, коли у хужожника погіршився зір і збільшився технічний досвід, його художня манера стала більш необережною і наближеною до імпресіоністичної

Вибрані портрети[ред.ред. код]

«Портрет Жулі Барте», 1889 р.

Галерея[ред.ред. код]

Джон Сінгер Сарджент. «Жак-Еміль Бланш», бл. 1886 р.

Джерела і посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жак-Еміль Бланш


  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.