Гарань Олексій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Васильович Гарань
Народився 17 червня 1959(1959-06-17) (64 роки)
Київ
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність політолог, історик
Alma mater КДУ ім. Т. Шевченка (1981)
Науковий ступінь доктор історичних наук (1996)
Заклад Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Нагороди
Медаль Британської імперії

Олексій Васильович Гарань (нар. 17 червня 1959(19590617), Київ) — український політолог, учасник відродження Києво-Могилянської академії, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва. Доктор історичних наук, професор кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», дослідник історії України XX — XXI ст., зокрема загальних проблем стосунків у трикутнику ЄС — Україна — Росія, впливу внутрішніх чинників на стосунки України з ЄС, порівняльної політології України та європейських країн (вибори, партії, стосунки гілок влади).

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив у 1981 р. Київський університет за спеціальністю «міжнародні відносини». 1981–1984 — в аспірантурі КДУ. Кандидатська дисертація «Американо-французькі стосунки в зв'язку з курсом Франції на розрядку». У 19851991 рр. науковий співробітник відділу зарубіжної історіографії в Інституті історії НАН України. У 19911992 рр. декан-організатор факультету суспільних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА), у 19931994 рр. перший завідувач кафедри політології НаУКМА. У 1996—1997 рр. брав участь у створенні газети «День». Докторська дисертація «Становлення та діяльність політичної опозиції в Україні у 1989–1991 рр.» (1996). З 1998 — професор кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія». Член Громадської ради експертів із внутрішньополітичних питань (з 2000); директор Центру досліджень національної безпеки. У 2002 р. заснував Школу політичної аналітики при НаУКМА, наразі — її науковий директор. У 20052006 рр. — регіональний віце-президент Фонду «Євразія» по Україні, Білорусі та Молдові. З 2015 р. — науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.

З 1989 р. — досвід консультування виборчих кампаній, ЗМІ, міжнародних компаній і організацій (у тому числі Світового банку).

Участь у Революції Гідності та воєнних подіях у зоні АТО[ред. | ред. код]

Брав активну участь у Помаранчевій революції (2004-2005) та Революції Гідності (2013-2014), був членом Ради Всеукраїнського об’єднання «Майдан». Під час чату на сайті «Главред» (2 вересня 2014) Олексій Гарань повідомив, що як волонтер «був під час зачистки Лисичанська в перший же день із «Донбасом». А потім — з «Айдаром» у Стукаловій Балці, поблизу «Металіста». До Києва «повернувся з великим зарядом оптимізму, оскільки побачив наших бійців. Ми переможемо».Згодом як волонтер був у Донецькому аеропорту, Промзоні, Широкіному та інших гарячих точках.[1].

Праці[ред. | ред. код]

Автор книг «Від Брежнєва до Зеленського: дилеми українського політолога» (2021), «Ukraine in Europe: Questions and Answers» (2009), «Убити дракона: З історії Руху та нових партій України» (1993), «Трансатлантические дебаты: Поворот Западной Европы к разрядке и позиция США» (1990).

Редактор збірки «Україна багатопартійна» (1991), співредактор книг «Constructing a Political Nation: Changes in the Attitudes of Ukrainians during the War in the Donbas» (2017), «Становлення владних структур в Україні» (1997), «Українські ліві: між ленінізмом і соціал-демократією» (2000), «Политические и экономические преобразования в России и Украине» (Москва, 2003).

Протягом чотирьох років поспіль редагував доповідь про Україну у щорічнику «NationsinTransit», що видається Freedom House і висвітлює проблеми громадянського суспільства, мас-медіа, взаємодії трьох гілок влади у 27-ми посткомуністичних країнах.

Неодноразово виступав з лекціями за кордоном (Гарвардський університет, Колумбійський університет, університет Берклі, Стенфордський університет, Фонд Карнегі за міжнародну безпеку, РЕНД, Інститут Брукінгса, Школа слов'янських та східноєвропейських досліджень /Лондон/ та ін). Аналітичні доповіді Олексія Гараня видавалися у Школі державного управління ім. Кеннеді (Гарвард), Центрі стратегічних та міжнародних досліджень (Вашингтон), Федеральному інституті східноєвропейських досліджень (Кьольн) тощо. Коментував для «The New York Times», «The Financial Times», «The Economist», «Gazeta Wyborcza», «The Baltimore Sun» і багатьох інших.

Нагороди[ред. | ред. код]

Відзначений за видатні заслуги у своїй галузі, які підносять образ України за кордоном, у списку Американо-українського фонду (англ. U.S.-Ukraine Foundation) «30 зірок України» (англ. «30 Stars of Ukraine»), складеного наприкінці 2021 року з нагоди тридцятиріччя незалежності України[2]. Удостоєний Медалі Британської імперії[en] (British Empire Medal) за значний внесок в українсько-британське партнерство (2023)[3].

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Гарань О. В. Democratization in East Central Europe and Eurasia / ed. by A. Motyl, and A. Schnetzer. — New York, 2004
  • Гарань О. В. Disintegration of the Soviet Union and the US position on the independence of Ukraine. — 1995
  • Гарань О. В. More than Neighbours. A search for new paradigm of relations between the EU and Ukraine // Enlarged EU Enlarged Neighbourhood. Perspectivws of the European Neighbourhood Policy. — Peter Lang AG, European Academic Publishers, Bern, 2005 (у співавт.)
  • Гарань О. В. More than Neighbours. The Enlarged EU and Ukraine: New Relations. — Warsaw, Kyiv, 2004 (у співавт.)
  • Гарань О. В. Ukraine // Nations in Transit, 2004
  • Гарань О. В. Становлення владних структур в Україні (1991—1996). — К., 1997 (співред.)
  • Гарань О. В. Трансатлантические дебаты: поворот Западной Европы к разрядке и позиция США. — К., 1990
  • Гарань О. В. Убити дракона: З історії Руху та нових партій України. — К., 1993
  • Гарань О. В. Україна багатопартійна: програмні документи нових партій. — К., 1991 (упоряд. і автор передмови)
  • Гарань О. В. Українські ліві: між ленінізмом і соціал-демократією. — К., 2000 (у співавт.)

Література[ред. | ред. код]

  • Вчені Інституту історії України: Біобібліогр. довід. / Серія «Українські історики». — Вип. 1. — К., 1998

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Олексій Гарань: Путін своїми руками поховав «русский мир» в Україні [Архівовано 4 вересня 2014 у Wayback Machine.] // 2 вересня 2014
  2. U.S.-Ukraine Foundation honors 30 Stars of Ukraine who promoted country’s international image : [арх. 03.01.2022] // Euromaidan Press : online newspaper. — 2021. — 30 December. — Дата звернення: 6 лютого 2022.(англ.)
  3. Олексій Гарань нагороджений медаллю Британської імперії!. Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва. 31 березня 2023. Процитовано 14.05.2023.