Україна і Європейський Союз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Відносини Україна-ЄС
ЄС і Україна
Європейський Союз
ЄС
Україна
Україна

Відносини Україна-ЄС — це двосторонні відносини між Україною та ЄС у галузі міжнародної політики, економіки, освіти, науки, культури тощо.

Європейський Союз є політичним, економічним і культурним об'єднанням з ознаками конфедерації[1], до якого входять 28 європейських держав з населенням понад 507 млн. осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Представництво Європейської Комісії в Україні було відкрито в Києві у вересні 1993. Із 1 грудня 2009 (після набуття чинності Лісабонського договору) Представництво Європейської Комісії перетворилося на Представництво Європейського Союзу в Україні[2].

Внаслідок політики розширення, ЄС отримав спільні кордони з Україною 1 травня 2004, коли до союзу приєдналися десять країн, у тому числі Польща, Угорщина, Словаччина. 1 січня 2007 до Європейського Союзу приєднався ще один сусід України — Румунія. Наразі спільна протяжність кордонів України та ЄС становить 1390,742 км.

Протягом багатьох років правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво від 14 червня 1994 (набула чинності 1 березня 1998). Ця угода започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Крім того, укладено низку галузевих угод та документів міжнародно-правового характеру, згідно з якими здійснюється співробітництво між Україною та ЄС. Україна співпрацює з ЄС в рамках проекту «Східне партнерство», одним із завдань котрого є підготовка до вступу України до Європейського Союзу.

Також, напрямок України до членства у Євросоюзі зафіксований у статті 11 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики»: «забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі».[з 1]

В листопаді 2013 на саміті східного партнерства у Вільнюсі очікувалось підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Однак, 9 листопада в Росії відбулася таємна зустріч президентів Януковича і Путіна, зміст якої залишається невідомим. Після цього українська влада різко змінила риторику і 21 листопада 2013 Кабінет Міністрів України вирішив призупинити процес підготовки до підписання угоди з Євросоюзом. Внаслідок цього, по всій Україні розпочались масові акції протесту. Вже після закінчення Євромайдану, 21 березня 2014 підписана політична частина угоди асоціації з Європейським Союзом. Економічну частину угоди було підписано 27 червня 2014.

Прагнення України до повноцінного членства в ЄС[ред. | ред. код]

Отримання статусу повноцінного члена ЄС, як стратегічна мета України була вперше задекларована президентом України Віктором Ющенком одразу після його обрання на початку 2005 року.[3]

Хоча в дискусіях українськими посадовцями і політологами називалися декілька конкретних дат можливого набуття членства, на цей час офіційно Україні від ЄС було запропоновано лише Європейську політику сусідства. Адміністрація президента поставилася критично до запропонованого статусу відносин у рамках сусідства.

У березні 2007 року Україні було запропоновано укладення Договору про Зону вільної торгівлі з ЄС. Ця пропозиція хоча і викликала набагато сильнішу реакцію української держави, все ж не містила конкретних планів приєднання України до ЄС у найближчому майбутньому. Деякі західноєвропейські політики говорили про тимчасову «стомленість від розширення» європейських інституцій.

Позиція і політика ЄС[ред. | ред. код]

Для набуття членства в ЄС потрібна згода всіх країн членів. Деякі політики в ЄС мають сумніви щодо можливого членства України. В 2002 році Комісар з Розширення ЄС Гюнтер Ферхойген сказав, що «європейська перспектива для України не означає обов'язково членство у найближчі 10-20 років, хоча це можливо».

13 січня 2005 року Європарламент практично одноголосно (467 «за», 19 «проти») прийняв постанову про наміри Європарламенту щодо наближення позицій з Україною щодо членства. Єврокомісія відзначає, що, хоча ще має пройти певний підготовчий період, прийняття нових членів не виключено. На що президент Ющенко відповів про свої наміри подати заявку на членство «у близькому майбутньому».

Декілька впливових в ЄС лідерів в той час виказали підтримку покращенню зв'язків з Україною. Зокрема міністр закордонних справ Польщі Адам Ротфельд 21 березня 2005 року заявив, що Польща за будь яких умов буде підтримувати євро інтеграційні прагнення України. Зокрема він сказав: «На даному етапі ми маємо концентруватися на конкретних кроках кооперації замість порожніх розмов про загальноєвропейську кооперацію». Три дні по тому опитування у шести найбільших країнах ЄС показало прихильність громадян ЄС до прийняття України у майбутньому як повноцінного члена.

Угода про асоціацію[ред. | ред. код]

З метою переведення відносин між Україною та ЄС від формату «партнерства та співробітництва» до «політичної асоціації та економічної інтеграції» наразі ведуться переговори щодо

5 березня 2007 розпочато переговори про укладення нової угоди, яка має замінити Угоду про партнерство та співробітництво. Представники ЄС наполягали на укладанні стратегічних відносин з Україною як з країною сусідом. Під час паризького Саміту Україна-ЄС (вересень 2008) досягнуто компромісного рішення щодо назви цієї угоди як Угоди про асоціацію.

Важливою складовою частиною нової Угоди є створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, яка передбачає максимально глибоку економічну інтеграцію на основі домовленостей, досягнутих під час двосторонніх переговорів з ЄС щодо вступу України до СОТ. Проведено всі раунди переговорів, останній ХХІ раунд відбувся 11 листопада 2011 року.

Порядок денний асоціації Україна — ЄС[ред. | ред. код]

16 червня 2009 р. під час засідання Ради з питань співробітництва Україна — ЄС політично схвалено «Порядок денний асоціації Україна — ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію», який є новим практичним інструментом на заміну Плану дій Україна-ЄС для підготовки Сторін до реалізації Угоди про асоціацію до моменту набуття нею чинності.

Документ підготовлено на принципах:

  • політичної асоціації та економічної інтеграції,
  • спільної участі, спільної відповідальності та спільної оцінки.

Передбачено щорічний перегляд та запровадження механізму моніторингу його реалізації.

Моніторинг того, як Україна виконує свої зобов'язання в рамках Порядку денного асоціації, та оцінку виконання Україною чинного до весни 2009 р. Плану дій Україна — ЄС здійснює як Європейська Комісія, так і українське громадянське суспільство. Європейська Комісія слідкує за результатами (передусім щодо реалізації реформ) в рамках традиційного щорічного аналізу поступу в межах Європейської політики сусідства.

Українське громадянське експертне середовище здійснювало власну оцінку виконання дійсного в минулому Плану дій Україна — ЄС, та проводить оцінку виконання зобов'язань в рамках чинного Порядку денного асоціації. У травні 2010 року в Україні стартував Громадський моніторинг Порядку денного асоціації Україна-ЄС. У 2013 році був оприлюднений моніторинговий звіт щодо прогресу у виконанні зобов'язань у сфері охорони довкілля в рамках Порядку денного асоціації Україна — ЄС та виконання Дорожніх карт Східного партнерства за 2012 рік.

На цей час проведено всі 21 раунди переговорів та готується XVII саміт Україна — ЄС, який очікувався на 22 листопада 2013 року. Саміт відбувся 28 листопада 2013 року, але обіцяну асоціацію В. Янукович не підписав під тиском Путіна. Внаслідок цього в листопаді в Києві, а згодом і по Украïні піднявся масовий протест, відомий як Євромайдан. Він продовжувався три місяці, перетік у революцію та загальну нестабільність, пов'язану з агресією Росії і призвів до зміни украïнськоï влади. Ключовими подіями стали підписання політичної частини Угоди 21 березня 2014 р., а 27 червня 2014 р. — економічної (тобто вже повністю) Угоди про Асоціацію(ратифіковано 2017року).

Безвізовий режим[ред. | ред. код]

18 грудня 2015 Європейська комісія підтвердила готовність України до безвізового режиму з ЄС[4]. При чому додаткових вимог не висувались, але потрібно виконувати вже взяті Україною обов'язки.

Звіт направили Раді ЄС та Європейському парламенту, і на основі цього документа затвердили рішення щодо лібералізації візового режиму.[5]

Беручи до уваги загальні відносини між Україною та ЄС, Європейська комісія представила на початку 2016 законодавчу пропозицію внести зміни до Регламенту (EC) № 539/2001.[4]

Навесні 2017 року Європейський Союз завершив усі процедури для запровадження безвізового режиму для України.

Опівночі на 11 червня 2017 року громадяни України з біометричними паспортами отримали право на безвізові поїздки до країн-членів Шенгенської угоди.[6]

На сьогодні для українців залишаються тільки 2 візові країни в усій Європі: це Ірландія та Велика Британія.

Майбутній вступ України в ЄС[ред. | ред. код]

Країни Європи на різних стадіях євроінтеграції
   Угода про асоціацію
   Статус кандидата в члени ЄС
   Розпочато переговори про отримання повноправного членства
   Члени ЄС

У жовтні 2005 року Президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу сказав, що «майбутнє України в ЄС». Однак 9 жовтня 2005 року Європейська комісія у новій редакції документа щодо стратегії розвитку зазначила, що виконання планів розширення (Хорватія і республіки колишньої Югославії) може блокувати можливість вступу України, Білорусі і Молдови. Комісар з питань розширення Оллі Рен сказав, що ЄС має уникнути «занадто великого розширення» наголосивши, що поточний план розширення виглядає цілковито завершеним.[7]

Українські оглядачі виділяють так звану «групу опору» прийняття України до ЄС. Зокрема при укладанні тексту Посиленої Угоди між Україною і ЄС у березні 2007 з нього були виключені згадування про перспективу членства. «Будь-які згадки про перспективу вступу України до Євросоюзу були виключені з проекту посиленої угоди Україна — ЄС через позицію Франції», писало впливове німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung. Позиція Італії залежить від внутрішнього політичного розкладу цієї країни. Так, під час передвиборчих перегонів у цій країні уряд Сільвіо Берлусконі давав дипломатичні сигнали, що готовий підтримати євроінтеграційні прагнення України. Його політичний супротивник Романо Проді навпаки заявив, що «перспективи України вступити до ЄС такі самі, як і в Нової Зеландії».

Найстійкішим адвокатом ефективних відносин України з ЄС та євроінтеграції України є Литва.[8][9] Раніше таку позицію займала Польща, але в 2017 році відносини України з Польщею почали погіршуватись.[10][11]

27 червня 2014 Президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу заявив, що Угода про асоціацію є початком вступу України в ЄС[12]. Того ж дня Комісар ЄС з питань розширення Штефан Фюле заявив, що він вірить у майбутнє членство України в ЄС[13].

Щоб приєднатися до Євросоюзу, держава-заявник має задовольняти політичним і економічним умовам, загальновідомим як Копенгагенські критерії (були ухвалені на саміті в Копенгагені в 1993 році), а саме мати демократичний уряд, що визнає верховенство закону і відповідних свобод та інститутів. Відповідно до Маастрихтського договору кожна поточна держава-член, а також Європарламент повинні прийти до згоди з приводу будь-якого розширення.

Вступ до ЄС відбувається в кілька етапів:

  1. підписання Угоди про асоціацію;
  2. включення в офіційну програму розширення ЄС;
  3. подача заявки на вступ;
  4. отримання статусу кандидата в члени ЄС;
  5. вступ до ЄС.

Україна знаходиться на першому з цих етапів.

Процес вступу займає кілька років. Наприклад, Болгарія подала заявку на вступ в 1994 році, а в 2007 році стала членом ЄС[14].

Співробітництво в окремих секторах[ред. | ред. код]

Безпека та оборона[ред. | ред. код]

Засади співробітництва між ЄС та Україною у реалізації Європейської політики безпеки та оборони визначають такі угоди (підписані 13 червня 2005 року):

  • «Про визначення загальної схеми участі України в операціях ЄС з врегулювання криз»;[з 2]
  • «Про процедури безпеки, які стосуються обміну інформацією з обмеженим доступом».[з 3]

Україна приєднується до заяв та позицій ЄС з регіональних та міжнародних проблем (станом липень 2009 р. Україна приєдналася до 90 % заяв). Порушується питання залучення України на етапі їх підготовки.

Схвалено Робочий план співробітництва між Збройними Силами України та Генеральним секретаріатом Ради ЄС у сфері Європейської політики безпеки та оборони на 2009 рік.

16 жовтня 2008 започатковані перші неформальні зустрічі Міноборони України з Європейським оборонним агентством.

Україна бере участь у поліцейській місії ЄС у Боснії та Герцеговині (п'ять представників від МВС).

Опрацьовується питання участі України у військово-морській операції ЄС «Atalanta», яка розпочата у грудні 2008 р. в рамках Європейської політики безпеки та оборони для боротьби з актами піратства біля узбережжя Сомалі.

Торговельно-економічне співробітництво[ред. | ред. код]

Обсяг торгівлі товарами та послугами між Україною та ЄС за перший квартал 2009 року, під час всесвітньої економічної кризи, зменшився в порівнянні з аналогічним періодом 2008 на 55,2 % та склав 6,32 млрд дол. США, у тому числі:

  • експорт — на 59,5 % і склав 2,75 млрд дол. США
  • імпорт — на 52,3 % і склав 3,57 млрд дол. США
  • від'ємне для України сальдо — 820 млн дол. США.

Основними статтями українського експорту до ЄС були: чорні метали та вироби з них, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, руди, зернові культури, одяг текстильний, жири та олії тваринного або рослинного походження, деревина і вироби з деревини, електричні машини і устаткування.

Основними статтями імпорту в Україну з ЄС були: котли, машини, апарати і механічні пристрої, наземні транспортні засоби, крім залізничних, електричні машини і устаткування, фармацевтична продукція, полімерні матеріали, пластмаси, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, папір та картон.

Юстиція і внутрішні справи[ред. | ред. код]

Співробітництво між Україною та ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки здійснюється в рамках Плану дій Україна — ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки (План дій ЮСБ, затверджений у червні 2007 р.) та Плану-графіку його імплементації (затверджений у квітні 2008 р.).

Під час Спільного засідання Підкомітету № 6 Україна — ЄС «Юстиція, свобода та безпека» (12-13 травня 2009) проведено чергову спільну оцінку стану виконання Плану-графіку.

Питання співпраці у сфері ЮВС обговорювалося під час засідання міністрів юстиції та внутрішніх справ у форматі Україна-Трійка ЄС (3 червня 2009).

Енергетика[ред. | ред. код]

Співробітництво України з ЄС у сфері енергетики здійснюється відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі, підписаного 1 грудня 2005. Меморандум охоплює такі сфери:

  • Ядерна безпека.
  • Інтеграція ринків електроенергії та газу.
  • Підвищення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводнів.
  • Структурна реформа, підвищення стандартів із техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі.
  • Енергоефективність.

З метою оцінки стану виконання Меморандуму сторонами щороку схвалюється відповідний звіт. Третій спільний звіт щодо імплементації Меморандуму було схвалено на Саміті Україна — ЄС у вересні 2008 р.

Охорона довкілля[ред. | ред. код]

Співробітництво України і Європейського Союзу у сфері охорони навколишнього природного середовища є важливим чинником у двосторонніх відносинах України і ЄС і здійснюється за кількома актуальними для обох сторін напрямками:

  1. Створення Регіонального екологічного центру України
  2. Отримання бюджетної підтримки в сектор охорони довкілля
  3. Співробітництво з Європейською агенцією довкілля
  4. Зміна клімату

Фінанси[ред. | ред. код]

Див. Макрофінансова підтримка України Європейським Союзом

Транспорт[ред. | ред. код]

Пріоритетними напрямками співробітництва України та ЄС у галузі транспорту є:

  • розвиток транспортної інфраструктури України та її інтеграції до загальноєвропейської транспортної системи;
  • підвищення рівня безпеки на транспорті та адаптація відповідного національного законодавства із залученням проекту ЄК TWINNING;
  • модернізація та оновлення основних фондів і рухомого складу транспорту;
  • створення Спільного авіаційного простору між Україною та ЄС.

Хронологія відносин[ред. | ред. код]

Представництво ЄС в Києві
Володимир Гройсман з Високим представником ЄС із закордонних справ та безпекової політики Федерікою Могеріні
  • 1991 — Декларація ЄС щодо України.
  • 1992 — перша зустріч Україна-ЄС на найвищому рівні.
  • 1993 — підписана угода між Європейськими спільнотами та Україною про торгівлю текстильними виробами, відкриття представництва Комісії європейських спільнот в Україні.
  • 1994 — Верховна Рада України ратифікувала Угоду про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС.
  • 1995 — перше засідання Спільного комітету Україна-ЄС, створення представництва України при Європейських спільнотах.
  • 1996 — Європейський Союз визнав за Україною статус країни з перехідною економікою. Рада Європейського Союзу прийняла план дій щодо України.
  • 1997 — підписано угоду між Європейською спільнотою з вугілля та сталі та урядом України про торгівлю сталеливарними виробами.
  • 1998 — набуття чинності угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, Україна офіційно заявила про прагнення набути статусу асоційованого членства ЄС, прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про запровадження механізму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу».[з 4]
  • 1999 — ЄС підтвердив намір сприяти вступу України до Світової організації торгівлі, початок роботи щодо запровадження зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.
  • 2004 — на саміті Україна-ЄС євроінтеграційні очікування України були підірвані у зв'язку з неотриманням статусу країни з ринковою економікою від ради міністрів ЄС. Однак це сталося до Помаранчевої революції.
  • 2005 — Рада Європейського Союзу надала Україні статус країни із ринковою економікою, черговий саміт.
  • 5 березня 2007 — розпочато переговори про укладення нової посиленої угоди на заміну Угоди про партнерство та співробітництво.
  • 2008 — набуття чинності угодами про спрощення візового режиму та реадмісію між Україною та ЄС.[з 5]
  • 2008 — під час паризького саміту Україна-ЄС досягнуто компромісне рішення щодо назви нової посиленої угоди як Угоди про асоціацію.
  • 7 травня 2009 — Україна стала учасницею ініціативи ЄС «Східне партнерство»
  • 16 червня 2009 — під час засідання Ради з питань співробітництва Україна — ЄС політично схвалено «Порядок денний асоціації Україна — ЄС».
  • 25 лютого 2010 — Європарламент схвалив резолюцію по ситуації в Україні, в якій, зокрема, визнається право України на приєднання до ЄС. Також Єврокомісії надається мандат задля роботи над «дорожньою картою» безвізових подорожей між Україною та країнами ЄС[15].
  • 2013 — на брюсельському саміті було ухвалено спільну заяву, в якій зазначено, що Україна «рішуче налаштована виконувати» умови ЄС для того, щоб сторони змогли підписати Угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі.
  • 21 листопада 2013 — Кабінет міністрів України вирішив призупинити процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом, внаслідок цього по всій території країні почались масові демонстрації проти призупинення процесу євроінтеграції[16][17]. 24 листопада у Києві відбулась масова акція протесту, в якій взяли участь понад мільйон людей[18].
  • 21 березня 2014 — у Брюсселі було підписано політичну частину Угоди про асоціацію з ЄС за участі українського прем'єр-міністра Арсенія Яценюка.
  • 27 червня 2014 — Президент України Петро Порошенко підписав другу (економічну) частину Угоди про асоціацію з ЄС.
  • 16 вересня 2014 — Європейський парламент ратифікував Угоду про асоціацію між Україною і Європейським Союзом синхронно з Верховною Радою України (через телеміст за допомогою Skype). 
  • 1 листопада 2014 — вступило в силу тимчасове застосування Угоди про Асоціацію.
  • 23 лютого 2017 — Верховна Рада ратифікувала Угоду між Урядом України і Європейським Союзом про участь України у програмі COSME.[19][з 6]
  • 13 липня 2017 — на саміті Україна-ЄС в Києві завершено процес ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС і набуття чинності безвізового режиму з Євросоюзом для громадян України[20]
9 липня 2018р -  выдбувся Самыт Украйына-ЭС.Це 20 ювылейний самит.

== Саміти Україна-ЄС

Дата зустрічі Місто Країна
1-ий 5 вересня 1997 року Київ Україна Україна
2-ий 16 жовтня 1998 року Відень Австрія Австрія
3-ий 23 липня 1999 року Київ Україна Україна
4-ий 15 вересня 2000 року Париж Франція Франція
5-ий 11 вересня 2001 року Ялта Україна Україна
6-ий 4 липня 2002 року Копенгаген Данія Данія
7-ий 7 жовтня 2003 року Ялта Україна Україна
8-ий 8 липня 2004 року Гаага Нідерланди Нідерланди
9-ий 1 грудня 2005 року Київ Україна Україна
10-ий 27 жовтня 2006 року Гельсінкі Фінляндія Фінляндія
11-ий 14 вересня 2007 року Київ Україна Україна
12-ий 9 вересня 2008 року Евіан Франція Франція
13-ий 4 грудня 2009 року Київ Україна Україна
14-ий 22 листопада 2010 року Брюссель Бельгія Бельгія
15-ий 19 грудня 2011 року Київ Україна Україна
16-ий 25 лютого 2013 року Брюссель Бельгія Бельгія
17-ий 27 квітня 2015 року Київ Україна Україна
18-ий 24 листопада 2016 року Брюссель Бельгія Бельгія
19-ий 13 липня 2017 року Київ Україна Україна

Громадська думка[ред. | ред. код]

Дата Iнтеграція Агентство
в ЄС в МС Статус-кво
2008.01 63 % - BBC News
2009.06 34 % - European Council on Foreign Relations[21]
2010.05 53 % - GfK[22]
2011.11 42 % 40 % Международный республиканский институт[23]
2011.11 45 % 34 % Центр Разумкова[24]
2011.12 40 % 33 % Демократические инициативы
2012.08 32 % 42 % Международный республиканский институт[23]
2012.12 48 % 32 % Демократические инициативы[25]
2013.03 50 % 37 % Соціологічнна група «Рейтинг»
2013.06 59 % 24 % ИФАК[26]
2013.10 53 % 34 % Соціологічнна група «Рейтинг»[27]
2013.11 39 % 37 % КМІС[28]
2013.12 46 % 36 % R&B Group[29]
2013.12 47 % 36 % Демократические инициативы
2013.12 43 % 30 % 20 % R&B Group[30]
2014.01 38 % 29 % 25 % Социополис[31]
2014.02 41 % 36 % Международный республиканский институт[23]
2014.02 47 % 38 % Социс[32]
2014.03 62 % 38 % Социс
2014.03 50 % 27 % ГФК Юкрейн[33]
2014.03 53 % 28 % Международный республиканский институт[23]
2014.12 73 % - DW-Trend[34]
2015.03 52 % 12,6 % 22,6 % Центр Разумкова[35]

Різні шари і соціальні групи населення України висловлюють неоднозначну позицію щодо наміру інтеграції в ЄС, проте, згідно з соціологічними опитуваннями, більшість населення (53 %) виступає за приєднання до Європейського Союзу[27]. Наразі відбуваються дискусії в рамках цього питання серед фахівців (конференції, зустрічі). Відчувається культурологічний розкол в громадській думці, спровокований значною мірою поверхневими знаннями історії ЄС та пропагандою РФ. Багато відеоблогерів і публічних діячів висловлюють свою думку у Всесвітній павутині.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Марченко М. Н., Дерябіна Е. М. Право європейського союзу. Питання історії і теорії
  2. Роль Представництва ЄС в Україні
  3. Neighbouring countries of the EU > Ukraine (англ.)
  4. а б Sixth Progress Report on the Implementation by Ukraine of the Action Plan on Visa Liberalisation (англ.)
  5. МЗС: звіт ЄК про безвізовий режим є фінальним. Українська служба BBC. 19 грудня 2015. Процитовано 11 лютого 2018. 
  6. Безвізовий режим між Україною та ЄС запрацював. Українська служба BBC. 10 червня 2017. Процитовано 12 червня 2017. 
  7. Beunderman, Mark (9 листопада 2005). Blow to Kiev as Brussels closes door to further enlargement. EU observer. Процитовано 11 лютого 2018.  (англ.)
  8. Голубов, Александр (12 грудня 2016). Почему Вильнюс останется адвокатом Украины в ЕС. Deutsche Welle. Процитовано 11 лютого 2018.  (рос.)
  9. Литва лишається адвокатом України в ЄC та НАТО - спікер сейму. Газета «День». 31 серпня 2017. Процитовано 11 лютого 2018. 
  10. Гомон, Дмитро (10 листопада 2017). Польща з адвоката України перетворюється на прокурора. Як до цього дійшло. Еспресо TV. Процитовано 11 лютого 2018. 
  11. Відносини України і Польщі погіршились, але пункту неповернення не пройдено – Грицак. Радіо «Свобода». 6 липня 2017. Процитовано 11 лютого 2018. 
  12. Шинкарук, Дмитрий (27 червня 2014). Угода про асоціацію є початком вступу до ЄС – Ж. Баррозу. «Інформаційне агенство Українські національні новини». Процитовано 11 лютого 2018. 
  13. Шинкарук, Дмитрий (27 червня 2014). Ш. Фюле: Угода про асоціацію – не кінцева мета співробітництва. «Інформаційне агенство Українські національні новини». Процитовано 11 лютого 2018. 
  14. Bache, Ian and Stephen George (2006) Politics in the European Union, Oxford University Press. p543-547
  15. Посол України при ЄС: Європарламент простягнув руку Україні. УНІАН. 26 лютого 2010. Процитовано 11 лютого 2018. 
  16. Кабмин Украины поручил создать трехстороннюю комиссию с ЕС и РФ. УНІАН. 21 листопада 2013. Процитовано 11 лютого 2018.  (рос.)
  17. Україною покотилася хвиля євромайданів. Українська правда. 22 листопада 2013. Процитовано 11 лютого 2018. 
  18. У центрі Києва вже зібралися більше 100 тисяч людей, які хочуть в Європу. Українська правда. 24 листопада 2013. Процитовано 11 лютого 2018. 
  19. Рада ратифікувала угоду про участь України в програмі ЄС для бізнесу COSME. Європейська правда. 22 лютого 2017. 
  20. Rbc.ua. Саміт Україна-ЄС: онлайн-трансляція. РБК-Украина (uk). Процитовано 2018-02-27. 
  21. Rettman, Andrew (17 вересня 2009). Ukraine diplomats take risk on EU application. EU observer. Процитовано 11 лютого 2018.  (англ.)
  22. Poll – more than half of Ukrainians support European Union membership. Kyiv Post. 12 травня 2010. Процитовано 11 лютого 2018.  (англ.)
  23. а б в г В ЄС хочуть 53% українців, 51% проти Митного союзу. Українська правда. 5 квітня 2014. Процитовано 11 лютого 2018. 
  24. Poll: Most Ukrainians support Ukraine's accession to EU. Kyiv Post. 14 грудня 2011. Процитовано 11 лютого 2018.  (англ.)
  25. Poll: Almost half of Ukrainians back Ukraine’s accession to EU. Kyiv Post. 10 січня 2013. Процитовано 11 лютого 2018.  (англ.)
  26. Johan, Bernd; Senik, Tatyana (03 липня 2013). Ukraine: EU support up again. Deutsche Welle. Процитовано 11 лютого 2018.  (англ.)
  27. а б За останні три роки українці все менше хочуть до Росії. Українська правда. 16 жовтня 2013. Процитовано 11 лютого 2018. 
  28. Яким шляхом іти Україні — до якого союзу приєднуватись?. Київський міжнародний інститут соціології. 26 листопада 2013. Процитовано 11 лютого 2018. 
  29. «ЕВРОМАЙДАН — 2013» — R&B Group (рос.)
  30. Oценка социально-политической ситуации в Украине. Декабрь 2013 г. — R&B Group (рос.)
  31. Оценка жителями Украины социально-политической ситуации в стране по состоянию на январь 2014 года — Социополис (рос.)
  32. Почти половина украинцев не поддерживает «майдан». Результаты опроса. Политика. — Информационно-аналитический портал Inpress.ua (рос.)
  33. Опрос об отношении украинцев к ЕС, НАТО, России. УНІАН. 22 березня 2014. Процитовано 11 лютого 2018.  (рос.)
  34. Українці більше не вважають відносини з Росією пріоритетними, а підтримка МС впала до 12%. УНІАН. 23 квітня 2015. Процитовано 11 лютого 2018. 
  35. Андреева, Маргарита (28 грудня 2014). Год в цифрах. УНІАН. Процитовано 11 лютого 2018.  (рос.)

Закони України, постанови органів влади України, міжнародні угоди України[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]