Орбітальна станція «Мир»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Емблема станції «Мир»

Мир («Салют-8») — радянська (пізніше російська) орбітальна станція, що являла собою складний багатоцільовий науково-дослідний комплекс. 23 березня 2001 року станція була затоплена у водах Тихого океану.

Історія[ред.ред. код]

Світлина орбітальної станції «Мир» 24 вересня 1996 року

Проект станції став визначатися 1976 року, коли НПО «Енергія» видало «Технічні пропозиції зі створення вдосконалених довгострокових орбітальних станцій». У серпні 1978 року було випущено ескізний проект нової станції. У лютому 1979 року розгорнулися роботи зі створення станції нового покоління, почалися роботи над базовим блоком, бортовим і науковим устаткуванням. Але до початку 1984 року всі ресурси було кинуто на програму «Буран», і роботи над станцією виявилися практично замороженими. Допомогло втручання секретаря ЦК КПРС Григорія Романова, що поставило завдання завершити роботи зі станції до XXVII з'їзду КПРС.

Базовий блок було виведено на орбіту 20 лютого 1986 року. Потім протягом 10 років один за одним було пристиковано ще шість модулів.

З 1995 року станцію стали відвідувати іноземні екіпажі. Станцію відвідало 15 експедицій, з них 14 — міжнародних за участю космонавтів Сирії, Болгарії, Афганістану, Франції (5 разів), Японії, Великобританії, Австрії, Німеччини (2 рази), Словаччини, Канади.

У рамках програми «Мир - Шаттл» було здійснено сім короткочасних експедицій відвідування за участі корабля «Атлантіс», одна — за участі корабля «Індевор» і одна — за за участі корабля «Діскавері», під час яких на станції побувало 44 астронавти.

Усього на станції працювали 104 космонавти з 12 країн.

Наприкінці 1990-х років на станції почали виходити з ладу різні прилади та системи. Через деякий час уряд РФ, посилаючись на дорожнечу подальшої експлуатації та незважаючи на численні проекти порятунку станції, вирішив затопити «Мир». Станція відпрацювала утричі довше спочатку встановленого строку. Її було затоплено в спеціальному районі у південній частині Тихого океану 23 березня 2001 року.

Рекорди станції:

  • Валерій Поляков - безперервне перебування в космосі протягом 438 діб (1995 рік).
  • Шеннон Лусід - рекорд тривалості космічного польоту серед жінок - 188 діб (1996 рік).
  • За кількістю експериментів - 23 000.

Пристрій[ред.ред. код]

блоки станції «Мир»

Всі модулі, крім стикувального, доставлено ракетою-носієм «Протон».

Базовий блок[ред.ред. код]

Було зібрано на Землі у квітні 1985 року, з 12 травня 1985 року він піддавався численним випробуванням на монтажному стенді. У результаті блок було істотно дороблено, особливо його бортову кабельну систему. Виведено на орбіту 20 лютого 1986 року. Нагадує орбітальну станцію серії «Салют». Усередині кают-компанія, дві індивідуальні каюти, герметичний відсік із центральним постом керування й засобами зв'язку. У стінці корпуса — портативна шлюзова камера. Зовні — 3 панелі сонячних батарей. Має шість стикувальних портів для з'єднання з вантажними кораблями й науковими модулями.

Модуль «Квант»[ред.ред. код]

Kvant module and FSM drawing.png

Виведено на орбіту 31 березня 1987 року й пристиковано до станції «Мир» 12 квітня 1987 року. Астрофізичний модуль ніс комплекс приладів для спостереження космічних рентгенівських джерел. «Квант» також дозволяв здійснювати біотехнологічні експерименти в галузі антивірусних препаратів і фракцій.

  • Маса 11 050 кг.
  • Довжина 5,8 м.
  • Максимальний діаметр 4,15 м.
  • Обсяг, що перебуває під атмосферним тиском, 40 м?.
  • Площа сонячних батарей 1 м?.
  • Вихідна потужність 6 квт.

Модуль «Квант-2»[ред.ред. код]

Виведено на орбіту 26 листопада 1989 року й пристиковано 6 грудня 1989 року. Модуль дооснащення, для додаткового комфорту космонавтів. Ніс устаткування, необхідне для життєзабезпечення станції. Зовні — дві поворотні сонячні батареї.

Модуль «Кристал»[ред.ред. код]

Виведено на орбіту 10 червня й пристиковано 10 липня 1990 року. Стиково-технологічний модуль. Усередині було наукове устаткування різноманітного призначення:

  1. Для дослідження одержання нових матеріалів в умовах невагомості. Це технологічні печі «Кратер-вм» і «Галлар», комплекс керування «Онікс», дзеркальна піч «Оптізон-1», експериментальні установки «Кристаллізатор-чск-1» і «Титус-чск-4», апаратурп «Аліс-II».
  2. Для астрофізичних спостережень. Це гамма-телескоп «Букет», Уф-телескоп «Глазар-2», спектрометр «З», магнітний спектрометр «Марія-2»
  3. Для медичних і біологічних досліджень. До нього належать оранжерея «Світло» + FBI-2 і апаратури «Фертіль».

Модуль «Спектр»[ред.ред. код]

Пристиковано 1 червня 1995 року. Геофізичний модуль. З його допомогою здійснювався моніторинг атмосфери, океану, земної поверхні, медико-біологічні дослідження.

Стикувальний модуль[ред.ред. код]

Пристиковано 15 листопада 1995 року. Цей модуль доставив шаттл «Атлантіс» для забезпечення можливості стикування шаттлів зі станцією «Мир».

Модуль «Природа»[ред.ред. код]

Виведено на орбіту 23 квітня 1996 року й пристиковано 26 квітня 1996 року. Ніс устаткування для спостережень за земною поверхнею в різних діапазонах хвиль, а також для вивчення поведінки людини в умовах тривалого космічного польоту.

Екіпажі[ред.ред. код]

станція «Мир» 12 червня 1998

Цікаві факти[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Дивись також[ред.ред. код]