Вікторенко Олександр Степанович

Вікторенко Олександр Степанович рос. Викторенко Александр Степанович
Дата народження	29 березня 1947(1947-03-29) (76 років)
Місце народження	Ольгинка
Країна:	СРСР→ Росія
Alma mater:	Оренбурзьке вище військове авіаційне училище льотчиків
Спеціальність:	льотчик-інженер
Військове звання:	полковник
Місії:	4
Час у космосі:	489 діб 01 год. 35 хв. 17 сек.
Кількість виходів:	6
Установа:	РКК «Енергія»
Нагороди:

Вікторенко Олександр Степанович (рос. Викторенко Александр Степанович; нар. 29 березня 1947(19470329)) — льотчик-космонавт СРСР, полковник (05.08.1987). Герой Радянського Союзу (1987).

Біографія

Народився 29 березня 1947 року в селі Ольгинка Сергеєвського району Північноказахстанської області Казахстану в родині військовослужбовця. Росіянин.

У 1965 році закінчив Сухарабовську середню школу в Північно-Казахстанській області. У 1969 році з відзнакою закінчив Оренбурзьке вище військове авіаційне училище льотчиків імені І. С. Полбіна і здобув диплом льотчика-інженера.

З 9 червня 1969 року служив старшим льотчиком 759-го окремого мінно-торпедного авіаційного полку Двічі Червонопрапорного Балтійського флоту (ДКБФ). З 12 жовтня 1971 року служив командиром корабля, правим льотчиком 240-го гвардійського морського ракетоносного авіаційного полку ДКБФ. З 13 серпня 1973 року — командир корабля 15-го окремого далекого розвідувального авіаційного полку ДКБФ.

Наказом Головкому ВПС СРСР № 374 від 23 травня 1978 року зарахований у загін космонавтів ЦПК ВВС на посаду слухача-космонавта. З 23 травня 1978 по 24 лютого 1982 року проходив загальнокосмічну підготовку. З метою здобуття кваліфікації льотчика-випробувача для подальших робіт за програмою «Буран» з 6 жовтня 1978 по 2 липня 1979 року проходив підготовку як слухач 267-го Центру випробування авіаційної техніки та підготовки льотчиків-випробувачів у місті Ахтубінську Астраханської області. 24 лютого 1982 року Олександр Вікторенко здобув кваліфікацію «космонавт-випробувач».

Протягом 1982—1983 років проходив підготовку в групі міжнародних космічних програм.

З 1983 по лютий 1984 року готувався як командир резервного екіпажу за програмою експедиції відвідування на станцію «Салют-7» (ЕО-5) разом із Віталієм Севастьяновим і Римантасом Станкявичусом, з листопада 1983 по лютий 1984 року — лише з Віталієм Севастьяновим.

З 1 вересня 1984 по 17 вересня 1985 року проходив підготовку як командир другого екіпажу КК «Союз Т-14» за програмою 5-ї основної експедиції на станцію «Салют-7» разом із Олександром Александровим (у березні замінений Геннадієм Стрекаловым) і Євгеном Салеєм. 17 вересня 1985 року під час старту КК «Союз Т-14» був дублером командира корабля.

З листопада 1985 по березень 1986 готувався як командир другого екіпажу КК «Союз Т-15» за програмою 1-ї основної експедиції на ОС «Мир» (ЕО-1) разом з Олександром Александровим. Під час старту КК «Союз Т-15» 13 березня 1986 року був дублером командира корабля.

З грудня 1986 по липень 1987 року проходив підготовку як командир першого екіпажу експедиції відвідування (ЕВ-1) на ОС «Мир» за радянсько-сирійською програмою разом із Олександром Александровим і Мухамедом Фарисом (Сирія).

Протягом січня-листопада 1988 року проходив підготовку як командир другого екіпажу за програмою 4-ї основної експедиції на ОС «Мир» (ЕО-4) і радянсько-французької програми, разом із Олександром Серебровим і Мішелем Тоньїні (Франція). Під час старту «Союз ТМ-7» 26 листопада 1988 року був дублером командира корабля.

З грудня 1988 року по серпень 1989 року готувався як командир основного екіпажу за програмою 5-ї основної експедиції на ОС «Мир» (ЕО-5), разом з Олександром Серебровим (з лютого по квітень 1989 року разом з Олександром Баландіним).

З грудня 1990 по травень 1991 року готувався як командир резервного екіпажу за програмою 9-ї основної експедиції на ОС «Мир» (ЕО-10) разом із Сергієм Авдеєвим.

З травня по вересень 1991 року готувався як командир другого екіпажу за програмою 10-ї основної експедиції на ОК «Мир» (ЕО-10) та радянсько-австрійською програмою «Аустромир-92» разом із Сергієм Авдеєвим і Клеменсом Лоталлером (Австрія), (після об'єднання у липні польотів за австрійською та казахською програмами Сергія Авдеєва замінив Талгат Мусабаєв). Під час старту «Союз ТМ-13» 2 жовтня 1991 року був дублером командира корабля.

З жовтня 1991 року по лютий 1992 року готувався як командир першого екіпажу за програмою 11-ї основної експедиції на ОС «Мир» (ЕО-11) та програмі «MIR-92» разом із Олександром Калері і Клаусом-Дітріхом Фладе (ФРН).

У серпні-грудні 1993 року проходив підготовку до польоту як командир резервного екіпажу 14-ї основної експедиції на ОС «Мир» (ЕО-14), разом із Оленою Кондаковою. Під час старту «Союз ТМ-19» 1 липня 1994 року був дублером командира корабля.

Протягом лютого-липня 1994 року проходив підготовку до польоту як командир другого екіпажу 16-ї основної експедиції на ОС «Мир» (ЕО-16), разом із Оленою Кондаковою. Під час старту «Союз ТМ-19» 1 липня 1994 року був дублером командира корабля.

У серпні-жовтні 1994 року проходив підготовку до польоту як командир основного екіпажу 17-ї основної експедиції на ОС «Мир» (ЕО-17) та програмі «Євромир-94», разом із Оленою Кондаковою й Ульфом Мербольдом (ЄКА).

30 травня 1997 року полковник О. С. Вікторенко вийшов у запас. Відрахований із загону космонавтів за віком 21 липня 1997 року.

Мешкає у Зоряному містечку Щолковського району Московської області.

Космічні польоти

1987

Перший космічний політ Олександр Вікторенко здійснив з 22 по 30 липня 1987 року як командир 1-ї експедиції відвідування на ОС «Мир» за радянсько-сирійською програмою. Стартував на КК «Союз ТМ-3» разом із Олександром Александровим і Мухамедом Фарисом, повернувся на КК «Союз ТМ-2» разом із Олександром Лавейкіним і Мухамедом Фарисом.

Тривалість польоту становила 7 діб 23 години 04 хвилини 55 секунд.

1989—1990

Другий космічний політ Олександр Вікторенко здійснив з 6 вересня 1989 по 19 лютого 1990 року як командир 5-ї основної експедиції на ОС «Мир» (ЕО-5) і КК «Союз ТМ-8», разом із Олександром Серебровим. Під час польоту виконав 5 виходів у відкритий космос для випробувань нових скафандрів «Орлан-ДМА» і засобів пересування космонавта:

1. 08.01.1990 — тривалістю 2 години 56 хвилин;
2. 11.01.1990 — тривалістю 2 години 54 хвилини;
3. 26.01.1990 — тривалістю 3 години 02 хвилини;
4. 01.02.1990 — тривалістю 4 години 59 хвилин;
5. 05.02.1990 — тривалістю 3 години 45 хвилин;

Тривалість польоту склала 166 доби 06 годин 58 хвилин 15 секунд.

1992

Свій третій космічний політ Олександр Вікторенко здійснив з 17 березня по 10 серпня 1992 року як командир 11-ї основної експедиції на ОС «Мир» та КК «Союз ТМ-14», разом із Олександром Калері й Клаусом-Дітріхом Фладе. Під час польоту виконав 1 вихід у відкритий космос:

1. 08.07.1992 — тривалістю 2 години 03 хвилини;

Тривалість польоту склала 145 діб 14 годин 10 хвилин 32 секунди.

1994—1995

Свій останній, четвертий, космічний політ Олександр Вікторенко здійснив з 3 жовтня 1994 року по 22 березня 1995 року як командир 17-ї основної експедиції на ОС «Мир» та КК «Союз ТМ-20», разом із Оленою Кондаковою.

Тривалість польоту склала 169 діб 05 годин 21 хвилина 35 секунд.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 липня 1987 року за успішне виконання космічного польоту та виявлені при цьому мужність і героїзм, Вікторенку Олександру Степановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 11555).

Нагороджений орденами Жовтневої Революції (1990), Дружби народів (1992), «За заслуги перед Вітчизною» 3-го ступеня (10.04.1995), медалями.

Герой Сирійської Арабської Республіки (1987). У 1988 році присвоєний титул Офіцера Ордена Почесного Легіону, а у березні 1999 року — титул Командора Ордена Почесного Легіону (Франція).

Посилання

• Космічна енциклопедія ""ASTROnote [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)