Люксембурзький палац

Люксембурзький палац
48°50′54″ пн. ш. 2°20′15″ сх. д.
Країна	Франція
Розташування	Quartier de l'Odéond
Тип	палац
Стиль	бароко
Архітектор	Соломон де Бросс, Жермен Бофран і Жан-Франсуа Шальгрен
Дата заснування	1620
Адреса	Вулиця Вожирар
Люксембурзький палац Люксембурзький палац (Франція)
Медіафайли у Вікісховищі

Люксембурзький палац (фр. Palais du Luxembourg) — палац-резиденція в Парижі, побудований для королеви Франції Марії Медичі (архітектор Соломон де Бросс) на початку XVII століття. Одна з найкращих споруд французького бароко.

Історія

Колись на цьому місті була садиба герцога Піне з родини Люксембург. На цьому місті в 1615-1631 роках для королеви Марії Медичі Соломон де Бросс побудував палац, що отримав назву Люксембурзький.

Вважають, що Соломон де Бросс відштовхувався від садового фасаду палаццо Пітті у Флоренції, що прибудував архітектор Бартоломео Амманаті (1511—1592) у стилі маньєризм. Але де Бросс все зробив на французький манер: зменшив виступи бічних корпусів, використав менший руст, додав середню, невеличку вежу і скульптури. Парадний двір — курдонер — замкнув службовими корпусами. Національне забарвлення виявили й високі дахи Люксембурзького палацу, які не використовують у Флоренції. Архітектурний образ палацу набув неповторності й національної самобутності. Палац вдало доповнили сад бароко, партер у 25 гектарів і садово-паркова скульптура.

Саме для оздоблення цього палацу художник із Фландрії Пітер Пауль Рубенс намалював картини зі сценами життя королеви Марії Медичі (тепер — Лувр, Париж). Після смерті королеви тут мешкав її син Гастон Орлеанський, молодший брат короля Людовіка XIII.

У XX столітті тут засідає Сенат Франції.

Впливи образу палацу

Королівський палац замок Шеверні. Луар і Шер, Франція

Сам Соломон де Бросс створив спрощену копію Люксембурзького палацу, коли йому замовили приміщення для парламенту області Бретань. Будівля збережена і нині використовується як палац юстиції в місті Рен, Бретань.

Ще більший вплив архітектурний образ Люксембурзького палацу справив на архітектора Жака Буйє де Блуа. Той починав як скульптор-різьбяр і проходив стажування в майстерні Соломона де Бросса в Парижі. Він створив новий фасад замку Шеверні, де дуже творчо використав знахідки де Бросса.

На парадному фасаді використав тільки дощатий руст, утримався від всякого використання колон і пілястр (вони є у де Бросса), навіть від гри виступаючих бокових веж — різалітів. В проміжках вікон другого поверху подав низку овальних заглибин з бюстами. Тільки ці бюсти та вікна і відіграють головну ролю оздоб в шляхетно стриманому, але по новому красивому фасаді. Лише головний портал замку-палацу виступає вперед і підкреслений вузькою баштою, що віддалено нагадує подібну на фасаді палацу де Бросса. Збережені і високі, різноманітні за формою дахи, що йшли з французького середньовіччя. Ранішне бароко Франції неохоче відмовлялося від форм і надбань національної архітектури, що надало архітектурі країни XVII століття національного забарвлення і національного характеру попри всі іноземні ідеї і впливи.

Національне коріння відчуватиметься пізніше і в уславленому палаці Мезон-Лафіт (архітектор Франсуа Мансар), в замку Во-ле-Віконт (архітектор Луї Лево), що йшли від вивчення архітектурного образу Люксембурзького палацу.

Галерея

• 
  Люксембурзький сад і Сенат
• 
  Південний фасад
• 
  План Люксембурзького палацу, як він виглядав у 1904 році
• 
  План Люксембурзького палацу з курдонером — парадним двором
• 
  Вид на задню частину каплиці, відомої як «Марія Медічі» (1622-1631 рр.)
• 
  Вид на палац з Люксембурзького саду
• 
  Центральний фонтан у Гранд басейні перед Люксембурзьким палацом
• 
  Головний вхід в Сенат

Див. також

• Сенат Франції
• Люксембурзький сад
• Французьке бароко

Джерела

• Всеобщая история искусств, т 4, М, «Искусство», 1963 (рос)
• Ротенберг Е. И. «Западноеропейское искусство 17 века», М, «Искусство»,1971 (рос)
• Каптерева Т.,Біков В., «Искусство Франции 17 века», М,"Искусство", 1969 (рос)

Посилання

• (фр.) Палац на сайті Сенату Франції [Архівовано 8 травня 2009 у Wayback Machine.]