Палашівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Палашівка
Табличка на пам'ятнику Борцям за волю України, Палашівка.jpg
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Рада/громада Палашівська сільська рада
Код КОАТУУ 6125586301
Облікова картка Палашівка 
Основні дані
Населення 615 (на 1.01.2018)[1]
Територія 4.511 км²
Поштовий індекс 48532
Телефонний код +380 3552
Географічні дані
Географічні координати 48°58′37″ пн. ш. 25°34′13″ сх. д. / 48.97694° пн. ш. 25.57028° сх. д. / 48.97694; 25.57028Координати: 48°58′37″ пн. ш. 25°34′13″ сх. д. / 48.97694° пн. ш. 25.57028° сх. д. / 48.97694; 25.57028
Водойми Джуринка
Відстань до
районного центру
21 км
Найближча залізнична станція Джурин
Відстань до
залізничної станції
8 км
Місцева влада
Адреса ради 48532, с. Палашівка
Карта
Палашівка. Карта розташування: Україна
Палашівка
Палашівка
Палашівка. Карта розташування: Тернопільська область
Палашівка
Палашівка

Палашівка у Вікісховищі?

Палаші́вка (до 1959 р. — Паушівка) — село Чортківського району Тернопільської області, центр сільради, якій підпорядковане село Криволука.

Назва[ред. | ред. код]

За одним із переказів, назва села походить від палашів (мечів), що колись воювали проти татар. За іншим — тут у давнину поселилися половецькі воїни, поранені в боях із дружиною теребовлянського князя біля с. Джурин. Половці на палаші (мечі) присягнули про мир.

Розташування[ред. | ред. код]

Розташоване на берегах р. Джурин (ліва притока Дністра), за 24 км від районного центру та 8 км від найближчої залізничної зупинки Джурин.

Територія — 4,5 кв. км. Дворів — 342.

Історія[ред. | ред. код]

Давні часи[ред. | ред. код]

Поблизу Палашівки виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури. Археологічні розкопки проводив відомий польський археолог Карел Гадачек.

Середньовіччя, Новий час[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка — 1583.

1785 р. в селі проживали 702 особи; 1880 р. — 1656; велика земельна власність належала Миколі Волянському.

Деякі жителі села еміґрували на заробітки за океан.

XX століття[ред. | ред. код]

За статистикою, у селі в 1900 р. — 1978 жителів, 1910—2134, 1921—1717, 1931—1835; у 1921 р. — 392, 1931—791 двір. За Австро-Угорщини діяла 2-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі — 3-класна утраквістична (двомовна).

На польсько-українській війні в УГА воювали А. Господин, М. Жиромський, Я. Капітанчук, Й. Крицький, Р. Мацішкевич, П. Мирлович, В. Прохурський.

У Палашівці діяли осередки УВО, згодом ОУН.

В УПА воювали Іван, Михайлина, Михайло та Якуб Гошуляки, Йосип і Михайло Госовичі, Григорій Господин, Антін Жиромський, Йосип Іваськів, Петро Кавчук, Корнелій та Омелян Карабіни, Микола Котик, Омелян Кривий, Антон і Михайло Пероги, Іван Петращук, Йосип Присунько, Микола Слободян, Микола Червоняк та ін. У жовтні 1944 року в селі відбувся бій між підрозділами УПА і НКДБ.

Під час німецько-радянської війни загинув або пропав безвісти у Червоній армії 51 житель села:

  • Олексій Альтман (нар. 1912),
  • Мар'ян Андріяш (нар. 1912),
  • Степан Боднар (нар. 1919),
  • Тимофій Бур (нар. 1909),
  • Юрій Бур (нар. 1900),
  • Михайло Госович (нар. 1900),
  • Федір (нар. 1913),
  • Яків Михайлович Гошуляк (нар. 1902),
  • Яків Пилипович Гошуляк (нар. 1927),
  • Ілля Грицай (нар. 1903),
  • Євген Грудзін (нар. 1921),
  • Йосип Дяків (нар. 1908),
  • Михайло Іванчик (нар. 1907),
  • Степан Іванчик,
  • Микола Іваськів (нар. 1911).

Релігія[ред. | ред. код]

У селі є дві каплички[3].

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Табличка на пам'ятнику Борцям за волю України

Споруджено пам’ятники І. Франку (1963 р.), воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985 р.). На місцевому цвинтарі споруджено пам’ятник (1992 р.) полеглим повстанцям.

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення, чол.
1900 1910 1921 1931 2014 2018
1978 2134 1717 1835 609 615[1]

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У Палашівці були глиниська і каменоломні; фільварок дідича Богуцького; палац, який знищила російська армія в 1916 р.; ґуральня, цегельня, млин, корчма.

Функціонували читальня «Просвіти» (від 1903), філії «Сокола» (1926 р.), «Сільського господаря» (1928), «Союзу Українок» (1934) та інших товариств; кооператива.

Поляки-колоністи мали свої організації: Дом людови, «Кулко рольніче», «Стшелєц» та інші.

1924 р. споруджено будинок для читальні, дитячого садка, споживчої та кредитової кооперативи та інших організацій. При читальні діяли бібліотека, театральний, хоровий і самоосвітній гуртки.

Під час пацифікації (1930 р.) польські карателі знищили бібліотеку читальні й товар у кооперативі.

Функціонував примусово створений колгосп, який спеціалізувався на птахівництві; діяв цегельний завод.

Нині працюють школа, садок, клуб, бібліотека, ФАП, ААГ «Зоря», фермерські господарства «Лілія-10», «Микитинів», ПАП «Палашівка», відділення зв'язку.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Галина (нар. 1967) і Ганна (1912—2008) Барани — українські майстрині художньої вишивки;
  • Андрій Ґосподин (1900 — р. см. невід.) — український громадський і кооперативний діяч, публіцист, учитель;
  • Дмитро Ґошуляк (1889—1959) — український громадський діяч у Канаді;
  • Йосип Ґошуляк (нар. 1922) — український оперний і камерний співак (басбаритон), бібліотекар, діяч культури у Канаді;
  • Мирон Ґошуляк (1929—1996) — український співак у Канаді;
  • Михайлина Гошуляк (нар. 1934) — ланкова, Герой соціалістичної праці;
  • Іван Гушалевич (1823—1903) — український поет, драматург, журналіст, редактор, теолог, педагог;
  • Іван Карпинець (?—?) — український громадський діяч, посол Галицького сейму;
  • Маріян Кунікевич (1881—1957) — український просвітянський організатор, меценат у Канаді;
  • М. Палащук-Вітковська — український вишивальниця, співачка, меценат;
  • Йосип Шостак (нар. 1926) — учасник національно-визвольних змагань, громадський діяч, краєзнавець.

У літературі[ред. | ред. код]

Йосип Ґошуляк видав книгу-спогади про односельців «Й свого не цурайтесь» (Львів: Каменяр, 1995), Йосип Шостак — «Голгофа подільського села: село Палашівка Чортківського району Тернопільської області (1735—2000)» (Тернопіль, 2000 р.).

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року
  2. Об’єднавчий собор закріпив незалежність від керованої Росією церкви – Die Presse // Укрінформ. — 2018. — 17 грудня.
  3. Свистун, О. Палашівська цікавинка // Голос народу. — 2012. — № 28 (6 липня). — С. 5. — (Фотофакт).

Посилання[ред. | ред. код]