Скомороше

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Скомороше
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Громада Звиняцька сільська рада
Код КОАТУУ 6125583602
Облікова картка Скомороше 
Основні дані
Засноване 1939
Населення 212 (на 1.01.2018)[1]
Територія 1.160 км²
Густота населення 274.14 осіб/км²
Поштовий індекс 48510
Телефонний код +380 +380 3552
Географічні дані
Географічні координати 49°07′37″ пн. ш. 25°43′39″ сх. д. / 49.12694° пн. ш. 25.72750° сх. д. / 49.12694; 25.72750Координати: 49°07′37″ пн. ш. 25°43′39″ сх. д. / 49.12694° пн. ш. 25.72750° сх. д. / 49.12694; 25.72750
Водойми р. Серет
Найближча залізнична станція Білобожниця
Місцева влада
Адреса ради с. Скомороше, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48580
Карта
Скомороше. Карта розташування: Україна
Скомороше
Скомороше
Скомороше. Карта розташування: Тернопільська область
Скомороше
Скомороше

Скоморо́ше — село Чортківського району Тернопільської області, підпорядковане Звиняцькій сільській раді. Поблизу Скоморошого є хутори Муравщина та Перейма.

Назва[ред. | ред. код]

Є дві версії щодо назви села. Перша — вона походить від скоморохів — мандрівних акторів-музикантів, які в давнину поселилися на березі р. Серет; друга версія — поселення заснував пан Скоморось (Скомороський). Здавна тут люди займалися землеробством, хоча ґрунти здебільшого глинясті й не давали високих урожаїв.

Географія[ред. | ред. код]

Розташування[ред. | ред. код]

Розташоване в долині, на берегах р. Перейма (біля гирла), правої притоки Серету, басейн Дністра, за 29 км від районного центру та 17 км від найближчої залізничної станції Білобожниця.

Історія[ред. | ред. код]

За переказами старожилів, перші поселення збудовані на берегах річки з боку від с. Буданів; на пагорбі, біля церкви був цвинтар, де зберігся хрест. У 1989 р. під час ремонтних робіт на церковному подвір'ї викопано череп людини, більший, ніж у наших сучасників. Під час копання траншеї під фундамент церкви знаходили людські кістки великих розмірів.

Над крутосхилом р. Потік, між селами Скомороше та Звиняч у XVIII ст. був монастир.

На початку ХХ ст. на околицях Скоморошого знайдено сліди поселень доби неоліту.

Перша писемна згадка — 1508 рік. 1550 року шляхтичі Якуб Будзановський разом з дружиною Катажиною з однієї сторони та Миколай Ґольський з іншої мали судову суперечку стосовно розмежування маєтків Будзанова і Скоморошого.[2]

На поч. XIX століття внаслідок пожежі згоріла половина села.

У 1850-х рр. побудовано приміщення для школи, в якій навчання проводили польською мовою; були уроки української мови.

1880 р. у селі проживали 411 осіб; велика земельна власність належала римо-католицькому проборству в уже згаданому Будзанові.

У 1931 р. в Скоморошому — 480 жителів.

15 червня 1934 р. село Скомороше передане з Теребовлянського повіту до Чортківського[3].

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти:

  • Володимир Бабелюк (нар. 1907),
  • Михайло Білобровка (нар. 1919),
  • Степан Боднар (нар. 1914),
  • Михайло Бойчук (нар. 1908),
  • Василь Басаг (нар. 1911)
  • Степан Басаг (нар. 1916),
  • Володимир Голденюк (нар. 1919),
  • Степан Гринчишин (нар. 1911),
  • Степан Дерев'янко (нар. 1915),
  • Василь Дикун (нар. 1923),
  • Іван Дикун (нар. 1923),
  • Михайло Дмитраш (нар. 1899),
  • Степан Дмитраш (нар. 1919),
  • Іван Дмитрик (нар. 1924),
  • Іван Зубик (нар. 1912),
  • Степан Зубик (нар. 1902).

В УПА воювали Іван Мельник, Василь Ранецький, Степанія Садова та інші жителі Скоморошого.

Релігія[ред. | ред. код]

Каплиці

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Пам'ятний знак воїнам-землякам, які загинули в роки Другої світової війни

У селі насипано символічні могили УСС (1991) та УПА (1992). Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985), встановлено

  • пам'ятний хрест на честь скасування панщини (1852),
  • вцілів дерев'яний хрест із розп'яттям, біля якого традиційно відзначають пам'ятні дати.

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення, осіб
1880 1900 1910 1921 1931 2001 2014 2018
411 480 318 230 212[1]

Соціальна сфера, господарство[ред. | ред. код]

За Польщі діяли філії товариств «Просвіта», «Сільський господар», «Рідна школа» та інших; кооператива.

У другій половині 1940-х рр. у хаті сім'ї Піців (розстріляних) організовано клуб. При ньому в 1949 р. відкрито бібліотеку, яка тоді мала 50 примірників літератури. В клубі діяли аматорські театральні та фольклорні гуртки. 1968 р. збудовано нове приміщення клубу.

Нині працюють школа (до ?) клуб, бібліотека, ФАП, торговий заклад, ПАП «Скомороше».

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року
  2. Blaschke K. Kościoł parafialny p.w. Podniesienia Krzyża w Budzanowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2009. — Cz. I, tom 17. — S. 33. — ISBN 978-83-89273-71-0 (пол.)
  3. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów trembowelskiego i czortkowskiego w województwie tarnopolskiem. (пол.)
  4. Об’єднавчий собор закріпив незалежність від керованої Росією церкви – Die Presse // Укрінформ. — 2018. — 17 грудня.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]