Білий Потік (село)
| село Білий Потік | |
|---|---|
 Костел Матері Божої Ченстоховської
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Білобожницька сільська громада |
| Облікова картка | Білий Потік |
| Основні дані | |
| Засноване | 1564 |
| Населення | 262 (на 1.01.2018)[1] |
| Територія | 1.210 км² |
| Густота населення | 253.72 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48509 |
| Телефонний код | +380 3552 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°04′36″ пн. ш. 25°40′39″ сх. д. / 49.07667° пн. ш. 25.67750° сх. д.Координати: 49°04′36″ пн. ш. 25°40′39″ сх. д. / 49.07667° пн. ш. 25.67750° сх. д. |
| Водойми | Біла |
| Відстань до районного центру |
14 км |
| Відстань до залізничної станції |
5 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48530, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Білобожниця, вул. Лесі Українки, 34 |
| Карта | |
  Білий Потік | |
 Білий Потік | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Бі́лий Поті́к — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Білобожницька сільська громада.
Назва[ред. | ред. код]
Про походження назви села розповідає така леґенда. У невеликому поселенні біля річки жив юнак, який одного разу побачив вродливу дівчину, у руках котрої був глечик із молоком. Хлопець захотів будь-що познайомитися з красунею. Ступивши на кладку та відчувши на собі погляд юнака, дівчина від несподіванки похитнулась і розлила молоко. Водне плесо відразу ж набуло молочного кольору. Відтоді ця місцина називається Білий Потік.
Географія[ред. | ред. код]
Розташоване на берегах річки Білий Потік (Біла; права притока Серету, басейн Дністра), за 14 км від районного центру і 5 км від найближчої залізничної станції Білобожниця.
Територія — 1,21 кв. км. Дворів — 96.
Клімат[ред. | ред. код]
Білий Потік знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом. Але діяльність людини досить часто призводить до екоциду, поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б проводити ревайлдинг, відновлювати екосистеми та лісові насадження.
Історія[ред. | ред. код]
Археологічні пам'ятки[ред. | ред. код]
Поблизу Білого Потоку виявлено залишки поселення трипільської та могильник комарівсько-тшинецької культур.
Перша письмова згадка — 1564 р.
Поселення трипільської культури виявлене в урочищі «За городами» 1925 року Юзефом Костшевським під час розкопок могильника комарівської культури[2]. Ю. Костшевський дослідив залишки трьох наземних будівель. Виявив кераміку з розписом чорною фарбою по червонуватому ангобу. Матеріали з розкопок зберігаються в Познанському археологічному музеї (Польща) та Тернопільському обласному краєзнавчому музеї. У 1975 археологічну розвідку провів Ігор Герета[3].
Перші згадки[ред. | ред. код]
Село згадується у грамоті 16 серпня (25 серпня за новим стилем) 1442 року серед шести сіл Теребовельського повіту над річкою Серет, які король Владислав надає Міхалу «Мужилу» Бучацькому.[4]
Згадується 19 серпня 1448 року в книгах галицького суду[5]. Шляхтич Скарбко із Возників (Skarbko de Wozniki) своє село Білопотік (Bialopothok), що розташоване в Теребовлянському повіті, продав Міхалу Мужилу з Бучача, снятинському старості (Michaeli alias Muzilo de Buczą [cz Sniathi] nensi Capteo) за сто гривень.
XX століття[ред. | ред. код]
За статистикою, у селі: 1900 р. — 1211 жителів, 1910—1259, 1921—1152, 1931—1167 жителів; 1921 р. — 204, 1931—239 дворів.
Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 24 жителі Білого Потоку:
- Франц Бутра (нар. 1906),
- Франц Віцентович (нар. 1911),
- Франко Гібчинський (нар. 1911).
- Віцентій Затильний (нар. 1909),
- Владислав Затильний (нар. 1909),
- Гнат Затильний (нар. 1906),
- Домінко Затильний (нар. 1908),
- Людвіг Затильний (нар. 1905),
- Микола Захаревич (нар. 1897),
- Іван Івашків (нар. 1922),
- Томаш Киливник (нар. 1909),
- Ян Киливник (нар. 1912),
- Станіслав Ковалик (нар. 1925),
- Михайло Кравчинський (нар. 1922),
- Дмитро Крамарчук (нар. 1910).
З 4 вересня 2015 року належать до Білобожницької сільської громади.[6] До цього було підпорядковане колишній Ридодубівській сільській раді.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Білобожницької сільської громади.[7]
Релігія[ред. | ред. код]
- церква Покрови Пресвятої Богородиці (ПЦУ[8], 1805 р.; кам'яна);
- костел Матері Божої Ченстоховської (1933 р.; мурований із червоного каменю).
У селі є капличка св. Покрови (мурована; 1989).
Пам'ятники[ред. | ред. код]
Споруджено:
- пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні.
Населення[ред. | ред. код]
| Чисельність населення, чол. | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1900 | 1910 | 1921 | 1931 | 2014 | 2018 | ||||||||||||||
| 1211 | 1259 | 1152 | 1167 | 275 | 262[1] | ||||||||||||||
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
За Австро-Угорщини і за Польщі функціонувала 2-класна школа з польською мовою навчання.
До 1939 р. діяла філія товариства «Просвіта», кооператива.
У вересні 2013 р. призупинено діяльність ЗОШ I ступеня. Нині працюють ФАП, Будинок культури.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Іван Зюбрак (?—1923) — громадський діяч (Канада);
- Василь-Яків Капустинський (1998—2023) — український військовослужбовець, актор, громадський діяч, учасник російсько-української війни.[9]
- Михайло Коцулим (1886—1962) — один із українських першопоселенців у Канаді, просвітянський діяч.
Світлини[ред. | ред. код]
-
Костел Матері Божої Ченстоховської -
Церква Покрови Пресвятої Богородиці -
Капличка -
Будинок культури -
Автобусна зупинка -
Річка Білий Потік біля села
_%D1%81._%D0%91%D1%96%D0%BB%D0%B8%D0%B9_%D0%9F%D0%BE%D1%82%D1%96%D0%BA.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 4 січня 2019.
- ↑ Kostrzewski J. Z badań nad osadnictwem wczesnej i środkowej epoki brązowej na zemiach polskich // PA. — Poznan, 1925. -T. II. — S. 9.
- ↑ М. Ю. Відейко Білий Потік // Енциклопедія Трипільської культури, том ІІ
- ↑ Михайло Грушевський. Матеріали до історії суспільно-політичних і економічних відносин Західньої України. Серія перша (ч. 1-80) (1361—1530). — С. 40-41. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 24 грудня 2019.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.182, № 2079a [Архівовано 5 січня 2016 у Wayback Machine.] (лат.)
- ↑ ВВРУ, 2015, № 43, стор. 2202
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Об’єднавчий собор закріпив незалежність від керованої Росією церкви – Die Presse // Укрінформ. — 2018. — 17 грудня.
- ↑ На Луганщині загинув молодий воїн Капустинський Василь з Білого Потока, що на Чортківщині. Чортків.City (укр.). Процитовано 4 лютого 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Гуцал П., Федечко М. Бичківці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 453-454. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Ковальков Ю., Уніят В. Бичківці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 129. — ISBN 966-528-197-6.
- Biały Potok // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 199. (пол.). — S. 199. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
У Тернопільській області знайшли саркофаг віком п'ять тисяч років [1] [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.]
| |||||