Парамон (Голубка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Голубка.
Парамон (Голубка)
Єпископ Наро-Фомінського,
вікарій патріарха Московського і всієї Русі
 — 25 серпня 2020 
Попередник: Іоан (Рощин)
Голова фінансово-господарського управління Московської патріархії
з 25 серпня 2020
Єпископ Сергієво-Посадський,
вікарій патріарха Московського і всієї Русі;
Намісник Троїце-Сергієвої лаври
26 лютого 2019 — 25 серпня 2020
Єпископ Бронницький,
вікарій патріарха Московського і всієї Русі
26 лютого 2019 — 2 грудня 2015
Обрання: 22 жовтня 2015
Попередник: Ігнатій (Пунін)
Наступник: Фома (Демчук)
Намісник Московского Донського монастиря
Попередник: Ігнатій (Депутатов)
 
Альма-матер: Московська духовна академія
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Федір Михайлович Голубка
Народження: 26 червня 1977(1977-06-26) (46 років)
Угля
Священство: 23 липня 1998
Чернецтво: 30 березня 1998
Єп. хіротонія: 2 грудня 2015

CMNS: Парамон у Вікісховищі

Єпископ Парамон (у миру Федір Михайлович Голубка; 26 червня 1977, с. Угля, Тячівський район, Закарпатська область, УРСР) — архієрей Російської православної церкви, єпископ Наро-Фомінський, вікарій патріарха Московського і всієї Русі. Голова Фінансово-господарського управління (з 25 серпня 2020 року). Намісник Троїце-Сергієвої лаври (2019—2020).

Іменини: 12 грудня (мученика Парамона Віфінського).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 26 червня 1977 року в селі Угля Тячівського району Закарпатської області України в сім'ї службовців. У 1984 році вступив в Углянського середню школу, яку закінчив в 1994 році[1] .

У 1994 році зарахований на перший курс Московської духовної семінарії. 5 грудня 1996 ректором Московської духовної академії і семінарії єпископом Верейським Євгеном (Решетниковим) поставлений у читця . У 1997 році згідно з поданим проханням прийнятий до числа братії Троїце-Сергієвої лаври як послушник. У цьому ж році після закінчення семінарії зарахований на перший курс Московської духовної академії[1] .

30 березня 1998 року по благословенню патріарха Московського і всієї Русі Алексія II архімандритом Феогностом, намісником Троїце-Сергієвої лаври, пострижений в чернецтво з ім'ям Парамон, в честь святого мученика Парамона Віфінського . 23 липня 1998 єпископом Орєхово-Зуєвським Алексієм (Фроловим) в храмі Ризоположення на Донській висвячений в сан ієродиякона . 14 жовтня 2000 року в Покровському храмі Свято-Покровського Хотькова монастиря патріархом Московським і всієї Русі Алексієм II рукоположений в сан ієромонаха[1] .

У 2001 році до дня Святої Трійці ректором Московської духовної академії і семінарії архієпископом Верейским Євгеном (Решетниковим) нагороджений знаком священичої відмінності — правом носіння набедренника . У тому ж році закінчив Московську духовну академію[1] .

У грудні 2001 року з благословення патріарха Московського і всієї Русі Алексія II направлений у відрядження в Південно-Сахалінську і Курильську єпархію, де з 31 грудня 2001 року по 1 червня 2010 року ніс послух намісника Воскресенського кафедрального собору міста Южно-Сахалінська . У 2002 році до дня Святої Пасхи з благословення патріарха Московського і всієї Русі Алексія II удостоєний права носіння наперсного хреста . У 2003 року з благословення патріарха Московського і всієї Русі Алексія II до 10-річчя Південно-Сахалінської і Курильської єпархії єпископом Південно-Сахалінським і Курильських Данилом (Доровських) зведений в сан ігумена . У 2004 році за поданням єпископа Южно-Сахалінського і Курильського Данила патріархом Московським і всієї Русі Алексієм II удостоєний права носіння палиці і хреста з прикрасою[1] .

У січні 2009 року брав участь в роботі Помісного собору Російської православної церкви як делегат від священства Південно-Сахалінської і Курильської єпархії[2] .

З 1 червня 2010 року по 12 квітня 2012 року ніс послух у Троїце-Сергієвій лаврі (клирос, канонарх)[1] .

22 березня 2011 рішенням Священного синоду Російської православної церкви включений до складу створеної тоді ж робочу групу при Патріархові Московському і всієї Русі з питань перенесення святинь[3] . 30 травня того ж року перейменована в Комісію з питань принесення святинь[4] .

12 квітня 2011 року указом патріарха Московського і всієї Русі Кирила призначений штатним кліриком парафії храму Різдва Пресвятої Богородиці в Капотні міста Москви[1] .

28 листопада 2011 року розпорядженням патріарха Московського і всієї Русі Кирила була утворена комісія з координації виставкової діяльності Російської православної церкви, головою якої був призначений ігумен Парамон. Підсумком роботи комісії стало «Положення про виставкову діяльність Російської православної церкви», прийняте в березні 2012 року рішенням Вищої церковної ради і затверджене патріархом Кирилом. У документі "відображений найкращий досвід Церкви за минулі два десятиліття в проведенні таких заходів, а також вказано вектор їх розвитку. Визначено поняття «православна виставка», «православна виставка-форум», «православна виставка-ярмарок», «православний ярмарок» "[5] .

24 лютого 2012 року указом патріарха Московського і всієї Русі Кирила призначений штатним священиком храму святих апостолів Петра і Павла в Лефортові[1] .

26 червня 2012 року рішенням Священного синоду Російської православної церкви призначений намісником московського Донського монастиря[6] .

Архієрейство[ред. | ред. код]

22 жовтня 2015 року рішенням Священного синоду ігумен Парамон обраний єпископом Бронніцком, вікарієм патріарха Московського і всієї Русі[7] .

27 жовтня того ж року в храмі святого Олександра Невського Донського монастиря Москви митрополитом Санкт-Петербурзьким і Ладозьким Варсонофієм (Судакова) був зведений в сан архімандрита[8] .

3 листопада 2015 року розпорядженням патріарха Кирила призначений керуючим Північним і Північно-західним вікаріатством міста Москви[9] .

5 листопада 2015 року в хрестовому храмі Володимирської ікони Божої Матері Патріаршої резиденції в Чистому провулку міста Москви названий на єпископа Бронницкого[10] .

2 грудня в кафедральному соборі міста Москви — в храмі Христа Спасителя відбулася хіротонія архімандрита Парамона в єпископа Бронницкого, яку здійснили патріарх Кирило, митрополит Санкт-Петербурзький і Ладозький Варсонофій (Судаков), митрополит Истринский Арсеній (Єпіфанов), митрополит Архангельський і Холмогорський Даниїл (Доровських), митрополит Барнаульський і Алтайський Сергій (Іванніков), митрополит Смоленський і Рославльський Ісидор (Тупикин), архієпископ Сергієво-Посадський Феогност (Гузиков), єпископ Гурій (Шалімов), єпископ Серафим (Залізницький), єпископ Дмитровський Феофілакт (Моісеєв), єпископ Солнєчногорський Сергій (Чашин), єпископ Ієронім (Чернишов), єпископ Орєхово-Зуєвський Пантелеїмон (Шатов), єпископ Воскресенський Сава (Міхєєв), єпископ Бердянський і Приморський Єфрем (Просянок) ; єпископ Єгор'євський Тихон (Шевкунов), єпископ Богородский Антоній (Севрюк)[11] .

26 лютого 2019 року рішенням Священного синоду Російської православної церкви призначений намісником Свято-Троїцької Сергієвої лаври з титулом " Сергієво-Посадський " із звільненням з посади намісника Донського ставропігійного чоловічого монастиря Москви, з висловленням подяки за понесені труди[12] .

28 лютого 2019 року розпорядженням патріарха Кирила звільнений від управління Північним і Північно-західним вікаріатством міста Москви[13] . 12 березня 2019 йому було повернуто управління Північним вікаріатством міста Москви[14] .

19 липня 2019 резолюцією патріарха Кирила звільнений з посади голови комісії з координації виставкової діяльності Російської Православної Церкви[15] .

В кінці березня 2020 року, після того як в зв'язку з поширенням COVID-19 на Священний Синод Російської православної церкви ухвалив рішення про введення жорстких заходів по профілактиці інфекції в храмах, в монастирі відбулися загальні збори, на якому було вирішено не йти Синодальним указам. Двері обителі на Великдень були відкриті, причастя відбувалося із загального посуду без спеціальної обробки, і все це пояснювалося «глибокою духовною потребою». В результаті вже до початку Страсного тижня в монастирі були інфіковані, а до середини травня — 10 смертей. Серед хворих був і єпископ Парамон[16] .

25 серпня 2020 року рішенням Священного синоду звільнений з посади намісника Свято-Троїцької Сергієвої лаври зі збереженням за ним обов'язків вікарія патріарха Московського і всієї Русі з титулом «Наро-Фомінський» і призначений головою фінансово-господарського управління Московського патріархату[17] .[18]

Нагороди[ред. | ред. код]

Церковні

Родина[ред. | ред. код]

Старший брат — єпископ Симеон (в миру Степан Михайлович Голубка), архієрей Української православної церкви (Московського патріархату), єпископ Угольський, вікарій Хустської єпархії[19] .

Рідна сестра ігуменя Серафима (Голубка) — скарбника Архангельської єпархії Російської православної церкви.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и Игумен Парамон (Голубка) на сайте храма святых апостолов Петра и Павла в Лефортове
  2. ↑ Список участников Поместного Собора Русской Православной Церкви 2009 года // Патриархия.Ru, 17.1.2009.
  3. ↑ ЖУРНАЛЫ заседания Священного Синода от 22 марта 2011 года. Патриархия.ru. 22 березня 2011.
  4. ↑ ЖУРНАЛЫ заседания Священного Синода от 30 мая 2011 года. Патриархия.ru (рос.). 30 травня 2011.
  5. ↑ Игумен Парамон (Голубка): Церковные выставочные мероприятия не должны превращаться в «православный Черкизон». prichod.ru. 5 квітня 2013.
  6. ↑ Журналы заседания Священного Синода от 26 июля 2012 года. Патриархия.ru.
  7. ↑ Журналы заседания Священного Синода от 22 октября 2015 года. Журнал № 63.
  8. ↑ Избранные епископами игумен Парамон (Голубка) и иеромонах Матфей (Андреев) возведены в сан архимандрита. Официальный сайт Санкт-Петербургской епархии.
  9. ↑ Распоряжение № Р-02/7 от 3 ноября 2015 года. — Официальный сайт Московской городской епархии. Архівовано з джерела 10 грудня 2015.
  10. ↑ Состоялось наречение архимандрита Матфея (Андреева) во епископа Скопинского и Шацкого, архимандрита Саввы (Никифорова) во епископа Валуйского и Алексеевского, архимандрита Парамона (Голубки) во епископа Бронницкого. Патриархия.ru.
  11. ↑ В день памяти святителя Филарета Московского Святейший Патриарх Кирилл совершил Литургию в Храме Христа Спасителя и возглавил хиротонию архимандрита Парамона (Голубки) во епископа Бронницкого. Патриархия.ru.
  12. ↑ Журналы заседания Священного Синода от 26 февраля 2019 года. Патриархия.ru. 26 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  13. ↑ Распоряжение № Р-02/5 от 28 февраля 2019 года. — Официальный сайт Московской городской епархии.
  14. ↑ Распоряжение № Р-02/8 от 12 марта 2019 года // епископу Сергиеву-Посадскому Парамону. — Официальный сайт Московской городской епархии.
  15. ↑ Назначены руководители Комиссии по координации выставочной деятельности Русской Православной Церкви и Комиссии при Патриархе Московском и всея Руси по вопросам принесения святынь
  16. ↑ Милена Фаустова (19 травня 2020). Зараза отступает не перед верой, а перед карантином. www.ng.ru.
  17. ↑ Журналы заседания Священного Синода от 25 августа 2020 года. Журналы № 51, 52. Patriarchia.ru. Пресс-служба Патриарха Московского и всея Руси. 25.08.2020. Процитовано 26 серпня 2020.
  18. ↑ Виходець з Закарпаття буде контролювати «касу» РПЦ МП. Новини Закарпаття (укр.). Процитовано 27 серпня 2020.
  19. ↑ ПАРАМОН (ГОЛУБКА) - Древо (рос.). drevo-info.ru. Процитовано 8 січня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Парамон_(Голубка)&oldid=39921132