Паскале Маріно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Паскале Маріно
Паскале Маріно
Паскале Маріно
Особисті дані
Народження 13 липня 1962(1962-07-13) (61 рік)
  Марсала, Італія
Прізвисько Uccio
Громадянство Італія Італія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
Італія Марсала
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1980–1984 Італія Марсала ? (?)
1984–1986 Італія Акрагас ? (?)
1986–1989 Італія Сіракуза 91 (10)
1989–1992 Італія Баттипальезе 44+ ( 2+)
1992–1993 Італія Потенца 8 (0)
1993–1994 Італія Мессіна 18 (0)
1994–1997 Італія Катанія 48 (5)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1997–1999 Італія Милаццо
1999–2000 Італія Рагуза
2000–2002 Італія Патерно
2002–2004 Італія Фоджа
2004–2005 Італія Ареццо
2005–2007 Італія Катанія
2007–2009 Італія Удінезе
2010 Італія Удінезе
2010–2011 Італія Парма
2011–2012 Італія Дженоа
2012–2013 Італія Пескара
2014–2016 Італія Віченца
2016–2017 Італія Фрозіноне
2017–2018 Італія Брешія
2018–2019 Італія Спеція
2019 Італія Палермо
2020 Італія Емполі
2020–2021 Італія СПАЛ
2021 Італія Кротоне

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Паскуале Маріно (італ. Pasquale Marino; 13 липня 1962[1], Марсала) — італійський футболіст і футбольний тренер. Як головний тренер працював у Серії А 6 сезонів: очолював клуби «Катанію», «Удінезе», «Парму» і «Дженоа».

Спортивна кар'єра[ред. | ред. код]

Грав у сицилійських клубах нижчих італійських дивізіонів — переважно Серії С1. Здобув диплом у галузі сільського господарства в інституті Марсали і деякий час навчався на архітектора[2][3].

Тренерську діяльність розпочав з аматорськими командами «Мілаццо» і «Рагуза». Лише вивівши «Патерно» до Серії С1, він досяг деякого визнання. Далі були не надто яскраві роки у «Фоджі» та «Ареццо». Справжня слава прийшла до Маріно в «Катанії», яку у 2006 році він вивів у Серію А та зміг утримати її в еліті наступного сезону. Сезон 2007/08 Маріно розпочав біля керма «Удінезе». Клубу з Удіне треба було не впустити поставлену планку, адже минулого сезону «Удінезе» грав у Лізі чемпіонів. Головні творці того успіху — Лучано Спаллетті та Вінченцо Яквінта пішли у сильніші клуби. На заміну Яквінте Маріно взяв Квальяреллу, а центр поля укріпив швейцарець Інлер. Перший сезон під керівництвом Маріно команда закінчила на 7-му місці. На початку сезону 2008/09 його клуб також знаходиться у центрі турнірної таблиці.

2 червня 2010 року Маріно очолив «Парму», підписавши річний контракт.[4] 3 квітня 2011 року Паскуале був звільнений зі своєї посади[5].

22 грудня 2011 року призначений на посаду головного тренера «Дженоа». Контракт підписано до 30 червня 2013 року. Змінив на цій посаді Альберто Малезані[6]. У першому ж матчі Маріно на посаді наставника команди «Дженоа» програв «Кальярі» з рахунком 0:3; після гри він сказав: «Я чекав іншого дебюту, адже останні кілька днів ми багато працювали».[7] 2 квітня 2012 року, через день після поразки «Дженоа» від «Інтера» на «Сан-Сіро» (4:5) у 30-му турі чемпіонату Італії 2011/12, Маріно був звільнений, а на його місце повернуто Альберто Малезані.[8][9]

26 січня 2020 року призначений головним тренером клубу Серії B «Емполі». Контракт підписано до 30 червня 2020.[10]

12 серпня 2020 року підписав контракт з феррарським СПАЛом, що повернувся до Серії B, до 30 червня 2021 року з опцією продовження на наступний сезон[11][12]. 16 березня 2021 року, через день після матчу 29-го туру Серії B 2020/21 «Піза» — СПАЛ (3:0), був відправлений у відставку[13].

29 жовтня 2021 року він був призначений новим головним тренером «Кротоне», який посідав третє місце в Серії B з 7 очками в 10 іграх, замінивши звільненого Франческо Модесто і підписавши контракт до кінця сезону з калабрійською командою.[14] 10 грудня він був звільнений[15].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Дружину тренера звуть Катя, у них дві дочки (Мартіна та Джорджія).[16]

Титули та досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ www.eurosport.com https://www.eurosport.com/geoblocking.shtml. Процитовано 2 лютого 2023. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  2. ↑ Pasquale Marino. Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 23 березня 2020.
  3. ↑ Marino, l' architetto in panchina 'Il mio segreto si chiama Katia'. Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 23 березня 2020.
  4. ↑ Марино назначен главным тренером «Пармы». Архів оригіналу за 5 червня 2010. Процитовано 2 червня 2010.
  5. ↑ Марино уволен с поста главного тренера «Пармы»[недоступне посилання з Май 2019]
  6. ↑ Cambio conduzione tecnica Genoa (італ.). Sito ufficiale del Genoa CFC. 22 грудня 2011. Архів оригіналу за 7 січня 2012. Процитовано 23 грудня 2011.
  7. ↑ Марино: не получалось абсолютно ничего. Я ожидал другого дебюта. Архів оригіналу за 10 січня 2012. Процитовано 8 січня 2012.
  8. ↑ Comunicato stampa (італ.). Sito ufficiale del Genoa CFC. 2 квітня 2012. Архів оригіналу за 4 квітня 2012. Процитовано 2 квітня 2012.
  9. ↑ FC Genua: Trainer Marino entlassen — Malesani wird Nachfolger (нім.). transfermarkt.de. 2 квітня 2012. Архів оригіналу за 3 квітня 2012. Процитовано 2 квітня 2012.
  10. ↑ Pasquale Marino è il nuovo allenatore dell’Empoli (італ.). Sito ufficiale dell'Empoli FC. 26 січня 2020. Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 27 січня 2020.
  11. ↑ Паскуале Марино стал новым главным тренером СПАЛ / TELESPORT. tele-sport.ru (рос.). Процитовано 12 серпня 2020.
  12. ↑ PASQUALE MARINO È IL NUOVO ALLENATORE DELLA SPAL. S.P.A.L. - Società Polisportiva Ars et Labor (італ.). 12 серпня 2020. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 12 серпня 2020.
  13. ↑ Pasquale Marino sollevato dall’incarico di responsabile della prima squadra SPAL (італ.). Sito ufficiale della SPAL. 16 березня 2021. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 6 листопада 2021.
  14. ↑ roccomeo (29 жовтня 2021). Modesto sollevato dall'incarico, Marino è il nuovo allenatore. F.C. Crotone (it-IT) . Процитовано 2 лютого 2023.
  15. ↑ roccomeo (10 грудня 2021). Marino sollevato dall'incarico: Modesto torna in panchina. F.C. Crotone (it-IT) . Процитовано 2 лютого 2023.
  16. ↑ Intervista al tecnico del Frosinone Pasquale Marino tra calcio e vita privata. Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 23 березня 2020.
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Паскале_Маріно&oldid=39815879