Вальтер Новелліно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Вальтер Новелліно
Walter Novellino.JPG
Особові дані
Повне ім'я Альфредо Альтер Амато
Ленін Новелліно[1]
Народження 4 червня 1953(1953-06-04) (66 років)
  Монтемарано, Італія
Зріст 171 см
Вага 73 кг
Громадянство Flag of Italy.svg Італія
Позиція півзахисник, нападник
Юнацькі клуби
Італія «Поменсе»
Італія «Торіно»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1970–1972 Італія «Леньяно» 37 (1)
1972–1973 Італія «Торіно» 1 (0)
1973–1974   Італія «Кремонезе» 30 (2)
1974–1975 Італія «Емполі» 36 (5)
1975–1978 Італія «Перуджа» 81 (11)
1978–1982 Італія «Мілан» 120 (10)
1982–1984 Італія «Асколі» 59 (12)
1984–1986 Італія «Перуджа» 51 (1)
1986–1987 Італія «Катанія» 16 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1978 Італія Італія 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1990–1992 Італія «Перуджа» (мол.)
1992–1993 Італія «Перуджа»
1993–1995 Італія «Гуальдо»
1995 Італія «Перуджа»
1996–1997 Італія «Равенна»
1997–1999 Італія «Венеція»
1999–2000 Італія «Наполі»
2000–2002 Італія «П'яченца»
2002–2007 Італія «Сампдорія»
2007–2008 Італія «Торіно»
2008–2009 Італія «Торіно»
2009 Італія «Реджина»
2011 Італія «Ліворно»
2013–2015 Італія «Модена»
2016 Італія «Палермо»
2016– Італія «Авелліно 1912»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Вальтер Новелліно (італ. Walter Novellino, нар. 4 червня 1953, Монтемарано) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника, нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Наразі очолює тренерський штаб команди « Авелліно».

Виступав, зокрема, за клуб «Мілан», а також провів одну гру за національну збірну Італії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 4 червня 1953 року в місті Монтемарано в Італії, але його дитинство пройшло в місті Сан-Паулу в Бразилії, куди його сім'я виїхала на заробітки[2] і де народився його брат Джузеппе, що також став футболістом. У 1965 році сімейство Новелліно повернулося в Італію, і оселилося спочатку в Монтемарано, де народився Вальтер, а потім у Мілані. Саме в Мілані Новелліно був помічений скаутами клубу «Торіно», в якій він грав у молодіжній команді.

У дорослому футболі дебютував 1970 року виступами за команду Серії С «Леньяно», в якій провів два сезони, взявши участь у 37 матчах чемпіонату[3].

1972 року повернувся в «Торіно»[3], у складі якого дебютував у Серії А в грі проти «Наполі», але за весь сезон цей матч так і залишився єдиним у чемпіонаті, тому наступного року Вальтер повернувся до Серії С, де по сезону провів у «Кремонезе» та «Емполі».

Влітку 1975 року Вальтер повернувся в елітний дивізіон, ставши гравцем «Перуджі» Іларіо Кастаньєра[3], де був основним гравцем протягом трьох сезонів поспіль і став одним з найкращих півзахисників у Серії А.

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Мілан», до складу якого приєднався влітку 1978 року. У складі нового клубу виборов титул чемпіона Італії та став володарем Кубка Мітропи. Навіть після того як 1980 року клуб через корупційний скандал було відправлено до Серії В, Новелліно залишився в команді, взявши участь в перемозі у Серії B сезону 1980/81[4]. Після нового вильоту «Мілану» до Серії B в 1982 році, Новелліно таки залишив Мілан. Загалом футболіст провів у складі «россонері» 151 офіційний матч, відзначившись 14 разів[5].

Новим клубом Вальтера стало «Асколі»[6], де футболіст провів свої два останні сезони в Серії А, після чого перебрався до «Перуджі» з Серії В[7]. Після вильоту «грифонів» в Серію С1 в 1986 році, Новелліно став гравцем «Катанії», але і цю команду не зумів врятувати від вильоту до Серії С1, після чого завершив професійну ігрову кар'єру[8]. Загалом за свою кар'єру він провів 227 матчів і забив 30 голів у Серії А, а також 103 матчі і 4 голи в Серії B.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

23 вересня 1978 року провів свій перший матч у складі національної збірної Італії в товариській грі з Туреччиною (1:0)[9]. Цей матч так і залишився єдиним для футболіста, який не зміг витіснити зі складу Франко Каузіо та Клаудіо Сала.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1990 року як тренер молодіжної команди клубу «Перуджа»[10]. Свою дорослу тренерську кар'єру Новелліно почав також в «Перуджі», очоливши першу команду, що грала в Серії С1, в 1992 році, але швидко був звільнений[11].

З 1993 року працював з клубом «Гуальдо», якому допоміг вийти із Серії С2 в Серію С1[12], а там зумів вийти у кваліфікаційні матчі, перемога в яких виводила клуб в Серію В, проте програв[13]. У 1995 році Новелліно знову працював з «Перуджею», але знову невдало[14].

У сезоні 1996/97 очолював клуб Серії В «Равенну»[15], після чого тренував «Венецію», яку вивів до Серії А, і у сезоні 1998/99 дебютував у вищому дивізіоні в статусі тренера та допоміг «Венеції» втриматися у вищому італійському дивізіоні.

1999 року Новелліно очолив «Наполі», яке також у першому ж сезоні вивів у Серію А. Ці успіхи звели Новелліно в ранг фахівців по виходу у вищий за рангом дивізіон, тим більше, що він повторив цей успіх з клубом «П'яченца» у 2001 році[16] та «Сампдорією» у 2003 році. Очоливши «Сампдорію» в 2002 році, Новелліно пропрацював з клубом п'ять сезонів, але без особливих успіхів, виключаючи хіба що вихід у Кубок УЄФА і 5 місце в чемпіонаті в 2005 році[17].

6 червня 2007 року Новелліно підписав контракт з «Торіно»[18], але в квітні 2008 року спеціаліст за згодою з клубом пішов з команди[19] за незадовільні результати команди[20]. Проте 8 грудня Новелліно знову очолив клуб[21]. 24 березня 2009 року Новелліно був знову звільнений, оскільки команда перебувала в зоні вильоту за дев'ять ігор до кінця сезону[22].

11 червня 2009 року Новелліно очолив «Реджину», яка разом з «Торіно» була зведена до Серії B, але вже 24 жовтня 2009 року Вальтер був звільнений з команди, набравши лише дев'ять очок у десяти матчах[23].

З 12 липня 2010 року по лютий 2011 року працював консультантом в «Перуджі»[24], після чого очолив «Ліворно»[25], з якого був звільнений 21 грудня 2011 року після поразки від «Брешії»[26].

З 20 березня 2013 був тренером «Модени» в Серії В[27], в якій у сезоні 2013/14 вивів команду до півфіналу плей-оф за право виходу в Серію А, де його команді програла «Чезені». 28 лютого 2015 року після домашньої поразки від «Барі» Новелліно був звільнений.

10 березня 2016 року він був прийнятий на роботу як новий тренер «Палермо» з Серії А[28]. Утім, провівши тільки чотири гри, 11 квітня Вальтер був звільнений[29].

28 листопада 2016 року призначений головним тренером клубу серії B «Авелліно 1912». Контракт підписаний до 30 червня 2017 року[30]. Змінив на цьому посту Доменіко Тоскано[31].

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Італія Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
23-9-1978 Флоренція Італія Італія 1 – 0 Туреччина Туреччина товариський матч - Вийшов на заміну на 46-ій хвилині 46'
Усього Матчів 1 Голів 0

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Мілан»: 1978–79
«Мілан»: 1981–82

Особисте життя[ред. | ред. код]

Має молодшого брата Джузеппе[it], який також був професійним футболістом. Також Вальтер є дядьком Дебори Новелліно[it], яка є дочкою Джузеппе і також стала професійною футболісткою.

Вальтер мав прізвисько «Монзон», яке заробив за зовнішню схожість з аргентинським боксером Карлосом Монсоном[5]. Ніно Бенвенуті, італійський екс-чемпіон світу з боксу, який програв бій Монсону, відвідав базу «Торіно», і під час спілкування з командою хтось показав боксеру на Новелліно і сказав: «Дивись, там Монсон, він чекає на тебе»[32]. Інше прізвисько «Бик» Вальтер отримав за незламний характер і впертість[33].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Cinquantamila giorni - Walter Novellino
  2. E Monzon tornò a parlare in portoghese La Repubblica, 8 dicembre 2004.
  3. а б в Nasce in Brasile la fortuna di Novellino, La Gazzetta dello Sport Illustrata, 13 gennaio 1979
  4. Stagione 1980-1981 magliarossnera.it
  5. а б Profilo su Magliarossonera.it
  6. Stagione 1982-1983 magliarossonera.it
  7. BETTEGA ALL' UDINESE SCARNECCHIA AL MILAN La Repubblica, 26 ottobre 1984, pag.31
  8. Stagione 1986-1987 Архівовано 20 жовтень 2011 у Wayback Machine. clubcalciocatania.it
  9. Con i turchi è stato soltanto un allenamento
  10. NERVI & COLTELLI: CHE SERIE C E'? La Repubblica, 1º giugno 1993, pag.44
  11. Perugia story: l'era Gaucci. 1992/1993 – Il grande inganno perugia.com
  12. Stagione 1993-1994 gualdocalcio.it
  13. Stagione 1994-1995 gualdocalcio.it
  14. PERUGIA, VIA NOVELLINO CONTATTATO FASCETTI La Repubblica, 26 settembre 1995, pag.43
  15. Calcio news La Repubblica, 2 giugno 1996, pag.40
  16. Stagione 2000-2001 storiapiacenza1919.it
  17. Walter Novellino e la Samp: grazie di tutto mister Архівовано 26 грудень 2013 у Wayback Machine. sampdoria.it
  18. Walter Novellino è il nuovo tecnico del Torino. Архів оригіналу за 5 лютий 2010. Процитовано 17 грудень 2016. 
  19. Новелліно підтвердив свій відхід з «Торіно». Архів оригіналу за 21 червень 2008. Процитовано 17 грудень 2016. 
  20. Влітку Донадоні може очолити «Торіно». Архів оригіналу за 7 червень 2008. Процитовано 17 грудень 2016. 
  21. Новелліно очолив «Торіно». Архів оригіналу за 11 грудень 2008. Процитовано 17 грудень 2016. 
  22. CAMOLESE È IL NUOVO ALLENATORE DEL TORO (Italian). Torino FC. 24 March 2009. Архів оригіналу за 27 березень 2009. Процитовано 24 March 2009. 
  23. Novellino sollevato dall'incarico[недоступне посилання з березень 2019]
  24. Perugia, Novellino: "Consulente a titolo assolutamente gratuito" tuttomercatoweb.com
  25. Fatale la sconfitta a Portogruaro
  26. Novellino rescinde consensualmente il contratto con il Livorno Архівовано 26 грудень 2013 у Wayback Machine. livornocalcio.it
  27. Comunicazione dalla società Архівовано 23 березень 2013 у Wayback Machine. Modenafc.it
  28. NOVELLINO È IL NUOVO ALLENATORE Архівовано 11 березень 2016 у Wayback Machine. Palermocalcio.it
  29. Palermo, Zamparini caccia anche Novellino, riecco Ballardini
  30. Walter Novellino è il nuovo allenatore-Avellino (it). Sito ufficiale-US Avellino 1912. 28.11.2016. Процитовано 29 November 2016. 
  31. Il tecnico Toscano sollevato dall'incarico (it). Sito ufficiale-US Avellino 1912. 26.11.2016. Процитовано 29 November 2016. 
  32. Ragazzi mettiamoli sotto
  33. С Днем Рождения !

Посилання[ред. | ред. код]