Альберто Бігон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Альберто Бігон
Alberto Bigon.jpg
Особові дані
Народження 31 жовтня 1947(1947-10-31) (70 років)
  Падуя, Італія
Зріст 180 см
Вага 73 кг
Громадянство Flag of Italy.svg Італія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1962-1966 Італія «Падова»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1964–1967 Італія «Падова» 64 (14)
1967 Італія «Наполі» 0 (0)
1967–1969 Італія СПАЛ 49 (10)
1969–1971 Італія «Фоджа» 65 (18)
1971–1980 Італія «Мілан» 218 (56)
1980–1982 Італія «Лаціо» 57 (12)
1982–1984 Італія «Ланероссі» 57 (14)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1967 Італія Італія U-21 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1984–1986 Італія «Конельяно»
1986–1987 Італія «Реджина»
1987–1989 Італія «Чезена»
1989–1991 Італія «Наполі»
1991–1992 Італія «Лечче»
1992–1993 Італія «Удінезе»
1995 Італія «Асколі»
1996–1997 Швейцарія «Сьйон»
1997–1998 Італія «Перуджа»
1999–2000 Греція «Олімпіакос»
2007 Швейцарія «Сьйон»
2008 Швейцарія «Сьйон»
2008–2009 Словенія «Інтерблок»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Альберто Бігон (італ. Alberto Bigon, нар. 31 жовтня 1947, Падуя) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за клуб «Мілан», вигравши з ним низку трофеїв протягом 1970-х років. Як тренер найбільших результатів здобув з «Наполі», з якими вигравав чемпіонат і Суперкубок Італії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 31 жовтня 1947 року в місті Падуя. Вихованець футбольної школи клубу «Падова». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1964 року в основній команді того ж клубу, в якій провів три сезони, взявши участь у 64 матчах Серії В.

Влітку 1967 року перейшов у клуб Серії А «Наполі», але не зіграв у ньому жодного матчі і вже у листопаді перейшов в інший клуб елітного дивізіону СПАЛ[1]. У футболці цього клубу Бігон до кінця сезону 1967/68 провів чотирнадцять матчів у Серії А, але не зміг запобігти вильоту клубу. У наступному сезоні у Серії B він став основним гравцем, але команда знову виступала невдало і вилетіла до Серії С.

Альберто Бігон під час виступів за «Мілан» у сезоні 1974/75.

Влітку 1969 року Бігон перейшов у «Фоджу», з якою у першому ж сезоні вийшов до Серії А, проте втриматись в еліті команда не зуміла і за підсумками сезону 1970/71 вилетіла назад до другого дивізіону.

Втім Бігон залишився у еліті італійського футболу, перейшовши 9 липня 1971 року до «Мілану»[2]. Відіграв за «россонері» наступні дев'ять сезонів своєї ігрової кар'єри, зігравши за цей час 218 матчів і забивши 56 голів у Серії А. Після початку на позиції центрального нападника, згодом перемістився в півзахист, поєднуючи атакуючі навички. За цей час виборов титул чемпіона Італії 1978/79, тричі ставав володарем Кубка Італії, а також виграв Кубок Кубків УЄФА 1973 року. Крім того в цей час він зіграв свій єдиний матч у складі молодіжної збірної Італії.

Влітку 1980 року, після Корупційного скандалу, за результатами якого «Мілан» було відправлено до Серії В, Бігон перейшов у «Лаціо», що теж був одним з головних підозрюваних у цьому і скандалі і після апеляції також відправився до Серії В. За римську команду Бігон провів два сезони, але повернути її в еліту не зумів.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Ланероссі» в Серії С1, за який виступав протягом 1982—1984 років, після чого закінчив кар'єру у віці 39 років.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1984 року, очоливши тренерський штаб клубу «Конельяно» в аматорських лігах.

1986 року став головним тренером «Реджини» з Серії С1. Тренував команду з Реджо-Калабрія один рік, після чого пішов на підвищення, очоливши клуб Серії А «Чезена», яку два сезони рятував віл вильоту.

1989 року прийняв пропозицію попрацювати у клубі «Наполі», з яким завойовав друге в історії неополітанців Скудетто (1990), і в тому ж році Суперкубок Італії. Після низького 8 рядка в сезоні 1990/91 Бігон залишив Неаполь і перейшов у «Лечче» із Серії В. Зайнявши з командою низьке десяте місце в таблиці, що не відповідало вимогам керівництва клубу, Альберто був звільнений.

У сезоні 1992/93 Бігон тренував «Удінезе», який врятував від вильоту з Серії А у поєдинку плей-оф проти «Брешії». Незважаючи на успішне закінчення, він залишив клуб влітку 1993 року і був безробітним протягом двох років. Навесні 1995 року він отримав пропозицію від «Асколі», який перебував у Серії B з небезпекою вильоту. Але навіть при Альберто Бігоні не відбулося покращення продуктивності і клуб не зумів уникнути вильоту в Серію С1, хоча Бігона у команді на той момент вже не було.

В сезоні 1996/97 Бігон став біля керма швейцарського «Сьйона», з яким виграв чемпіонат Швейцарії і національний Кубок у 1997 році[3]. Повернувшись у вересні 1997 року до Італії, Бігон зайняв пост головного тренера «Перуджі», що виступала в Серії В у сезоні 1997/98, але ще по ходу сезону був звільнений.

У листопаді 1999 року Бігон отримав запрошення від грецького «Олімпіакоса»[4], але, незважаючи на поточне перше місце в чемпіонаті, залишив команду 10 квітня 2000 року.

Після семи років без роботи, Бігон повернувся до футболу у лютому 2007 року, коли вдруге очолив «Сьйон»[5]. Він закінчив з командою на третьому місці у Суперлігі Швейцарії, що означало кваліфікацію в Кубок УЄФА, однак у кінці року покинув клуб.

11 серпня 2008 року був призначений новим головним тренером словенського клубу «Інтерблок»[6], але вже у вересні того ж року через різницю з Правлінням у питаннях кадрової політики покинув клуб за взаємною згодою з клубом через особисті проблеми зі здоров'ям[7].

У 2009 році, у віці 62 років, прийняв рішення піти з футболу.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Сезон Команда Чемпіонат
Ліга Ігор Голів
1964–65 Італія «Падова» B 5 0
1965–66 B 24 4
1966–67 B 35 10
Усього за «Падову» 64 14
1967–68 Італія «Наполі» A 0 0
1967–68 Італія СПАЛ A 14 1
1968–69 B 35 9
Усього за СПАЛ 49 10
1969–70 Італія «Фоджа» B 37 11
1970–71 A 28 7
Усього за «Фоджу» 65 18
1971–72 Італія «Мілан» A 29 14
1972–73 A 28 10
1973–74 A 22 1
1974–75 A 26 3
1975–76 A 24 5
1976–77 A 22 4
1977–78 A 23 5
1978–79 A 26 12
1979–80 A 18 2
Усього за «Мілан» 218 56
1980–81 Італія «Лаціо» B 32 9
1981–82 B 25 3
Усього за «Лаціо» 57 12
1982–83 Італія «Віченца» C1 31 9
1983–84 C1 26 7
Усього за «Віченцу» 57 14
Усього за кар'єру 510 124

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Мілан»: 1978–79
«Мілан»: 1971–72, 1972–73, 1976–77
«Мілан»: 1972–73

Як тренера[ред. | ред. код]

«Наполі»: 1989–90
«Наполі»: 1990
«Сьйон»: 1996–97
«Сьйон»: 1996–97

Примітки[ред. | ред. код]

  1. La Stampa, 11 novembre 1967, pagina 10
  2. Emeroteca.coni.it, ред. (9 luglio 1971). Trasferiti. Архів оригіналу за 23 aprile 2014. 
  3. Bigon nouveau coach de l'Interblock Ljubljana 20min.ch
  4. Olympiacos appoint new coach. UEFA.com (Union of European Football Associations). 11 November 1999. Архів оригіналу за 29 January 2000. Процитовано 26 October 2014. 
  5. АЛЬБЕРТО БИГОН ВЕРНУЛСЯ НА ТРЕНЕРСКИЙ МОСТИК "СЬОНА"
  6. CALCIO, BIGON NUOVO ALLENATORE DELL'INTERBLOCK LJUBLJANA repubblica.it
  7. Capodistriani colpiti e affondanti a Nova Gorica (Italian). 2008-09-29. Архів оригіналу за 2009-03-03. Процитовано 2008-11-04. 

Посилання[ред. | ред. код]