Паштел-де-ната

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Паште́л-де-на́та (порт. Pastel de nata, МФА[pɐʃˈtɛɫ dɨ ˈnatɐ]) або паште́л-де-Беле́н (порт. Pastel de Belém, МФА[pɐʃˈtɛɫ dɨ bɯˈlɐ̃ĩ]) — десерт, тістечко у вигляді горщику з листкового тіста (тарт) із заварним кремом[1]. Поширене в Португалії та в країнах, що знаходяться на території колишніх португальських колоній: Бразилії, Анголі, Мозамбіку, Східному Тиморі, Гоа, Макао та інших, а також у країнах, де проживає значна частка імігрантів з Португалії (Канада, Австралія, Люксембург, США, Франція та інші).

Назва[ред. | ред. код]

Pastel перекладається з португальської мови як тістечко, а nata позначає крем, відтак pastel de nata перекладається як кремове тістечко. Друга назва — pastel de Belém має переклад беле́нське тістечко, за назвою району Лісабона під назвою Беле́н, у якому тістечко було вигадано. Множиною від слова pastel у португальській мові є pastéis, або паште́йші в українській мові.

Історія[ред. | ред. код]

Паштейші-де-ната вигадані католицькими монахами у монастирі Жеронімуш (порт. Mosteiro dos Jerónimos) у парафії Санта-Марія-де-Белен у Лісабоні до XVIII сторіччя. У ті часи в монастирях використовували яєчні білки для підкрохмалювання одягу, а також частково убрання монахинь. Жовтки, що лишались, використовувалися для приготування тістечок і тортів. Рецепти солодкої випічки та кондитерських виробів поширилися по всій країні[2].

Після зникнення релігійних орденів і напередодні закриття багатьох монастирів після Португальської революції 1820 року монахи почали продавати паштейші-де-ната на суміжній фабриці цукру, аби отримати хоч якийся прибуток. 1834 року монастир Жеронімуш був закритий, а рецепт тістечок викупили власники цукрового заводу. 1837 року вони відкрили фабрику Паштел-де-Белен, яка виготовляє відомі тістечка й сьогодні[1][2].

Рецепт[ред. | ред. код]

Простий рецепт тістечок використовується з деякими відмінностями в різних кондитерських (паштеларіях) у Португалії. Кондитери варіюють форму горщика з тіста, змінюють склад і густоту начинки. Запевняється, що старовинний рецепт відомий лише історичній паштеларії в Белені[1].

Для заварного крему кип'ятять молоко з паличкою кориці та лимонною скоринкою, заварюють борошном, розмішаним з холодним молоком, додають зварений окремо сироп із цукру та води, вимішують, проціджують та охолоджують, згодом додаючи яєчні жовтки. Листкове тісто розподіляють по стінках формочок для кексів, заповнюють кремом та випікають у гарячій пічі. Готові тістечка посипають корицею та цукровою пудрою та подають гарячими[1].

Паштел-де-Белен посів 15-ту сходинку в рейтинзі найсмачніших делікатесів світу, зібраному The Guardian[3]. У рамах гастрономічного фестивалю в Лісабоні щорічно дегустують й обирають кращий паштел-де-ната. У 2011 році тістечко назване одним з семи гастрономічних див Португалії[1].

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Тістечко Паштел-де-ната (Pastel de nata). MyLisbon. 2014-10-13. 
  2. а б Leite D. (2004-6-26). Pastéis de Belém: On the Trail of a Portuguese Legend (en). Leite's Culinaria. 
  3. Fox, Killian (13 September 2009). The 50 best things to eat in the world, and where to eat them (The Guardian). London. 

Література[ред. | ред. код]