Перекидання корови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Спляча корова

Перекида́ння коро́ви (англ. cow tipping) — передбачувана жартівлива дія, що полягає в тому, щоб непомітно підкрастися до корови, яка стоїть, і несподівано збити її з ніг сильним поштовхом. Перекидання корів вважають американською міською легендою, а розповіді про це — вигадкою[1]. Твердження, що таким чином розважаються сільські жителі, розглядають як соціальний стереотип[2]. Концепція жарту, мабуть, з'явилася в 1970-ті роки, хоча розповіді про тварин, які не можуть піднятися, якщо падають, мають історичне коріння, що сягає часів Римської імперії.

Корови легко лягають і можуть легко стати на ноги, якщо не хворі і не поранені. Наукові дослідження для визначення теоретичної можливості перекидання корови дали різні результати, однак у всіх установлено, що корови — великі тварини, яких важко застати зненацька, і чинять опір спробам перекидання. Оцінне зусилля для перекидання корови становить від 3 до 4 кН, для його створення знадобиться не менше чотирьох, а за найконсервативнішими оцінками — до чотирнадцяти осіб. У реальних ситуаціях, коли велику рогату худобу доводиться класти на землю або перекидати, наприклад, для таврування, догляду за копитами або ветеринарної допомоги, потрібні або мотузкові пута, або спеціальний механічний пристрій, який утримує корову і потім перекидає її. У поодиноких випадках корова може лягти або впасти поряд із канавою або пагорбом, що знижує її здатність піднятися без сторонньої допомоги. Перекидання корів має безліч згадок у популярній культурі, а також використовується як фігура мови.

Наукові дослідження[ред. | ред. код]

Здорова корова, що лежить на боці, може встати, коли захоче

Міська легенда про перекидання корів ґрунтується на припущенні, що велика рогата худоба повільна, тупа і має погано розвинені ноги, тому не потрібно значного зусилля, щоб збити її з ніг. Деякі варіанти легенди виходять з того, що, оскільки корови сплять стоячи, до них можна підкрастися і легко перекинути без реакції тварини[3]. Однак корова спить чуйним сном і її легко розбудити[4]. Для міцного сну корови лягають[5]. Більш того, численні джерела ставлять під сумнів саму можливість одній людині перекинути корову, оскільки більшість тварин має масу понад 500 кг[6].

У дослідженні 2005 року, яке провели Марго Ліллі, зоологиня з Університету Британської Колумбії, та її студентка Трейсі Бехлер, зроблено висновок, що для перекидання корови знадобиться сила близько 3 кН[3], тому одна людина не зможе досягти бажаного результату. Розрахунки показали, що потрібно більше чотирьох осіб, щоб докласти достатню для перекидання корови силу, якщо вважати, що одна людина розвиває зусилля 660 Н. Виходячи з того, що корова може додатково чинити опір, Ліллі і Бехлер припустили, що, найпевніше, знадобиться п'ять або шість осіб. Крім того, велика рогата худоба, маючи відмінний нюх і слух, уважно стежить за довкіллям, і корову дуже складно несподівано штовхнути[5][7]. Аналіз Ліллі і Бехлер показав, що, якби корова не рухалася, дві людини могли б її перекинути, зрушивши центр ваги за межі площі опори копит до того, як корова зреагувала б. Однак корови не є абсолютно жорсткими і реагують на вплив, а що швидше люди змушені діяти, то меншу силу вони можуть прикласти до корови. Ліллі та Бехлер дійшли висновку про низьку ймовірність того, що корову дійсно можна перекинути в такий спосіб. Ліллі заявила: «На мій погляд, фізика процесу є неможливою».

Біолог Стівен Фогель (англ. Steven Vogel) погодився, що для перекидання корови, яка стоїть, знадобиться сила близько 3 кН, проте вважав, що в дослідженні Ліллі і Беклер переоцінено можливості людини. Використовуючи раніше отримані дані, за якими людина розвиває штовхальну силу 280 Н[8], Фогель припустив, що на потрібній для перекидання висоті, людина може розвинути зусилля не більше 300 Н. Тоді, щоб перекинути корову, яка не реагує на ці дії, потрібно не менше 10 осіб. Однак ця умова, за словами Фогеля, не є найбільшою перешкодою. Корови, що стоять, не сплять і, як і інші тварини, мають постійно готові до дії рефлекси. «Якщо корова лише трохи розширить площу опори, не зміщуючи центру ваги, знадобиться загальне зусилля близько 4 кН або 14 осіб, яким буде складно розміститися, не розсердивши корови».

Історичні передумови[ред. | ред. код]

Переконання, що деякі тварини не можуть піднятися, якщо їх перекинути, має історичні корені, хоча щодо великої рогатої худоби подібних історій невідомо. Юлій Цезар записав повір'я, що лось не має колінних суглобів і не може встати, якщо впаде[9][10]. Пліній говорив те саме про задні лапи тварини, яку він називав «особливий вид лосів — ахліс» (сучасні дослідники ототожнюють його з північним оленем, а думку про задні ноги, що не гнуться, відкидають)[11].

1255 року король Франції Людовик IX подарував англійському королю Генріху III слона для звіринця в лондонському Тауері[12]. Малюнок Патризького Матвія для Chronica Majora можна побачити в його бестіарії в Бібліотеці Паркера[en] Коледжу Тіла Христового в Кембриджі. У супровідному тексті цитуються перекази про слонів, згідно з яким ці тварини не мають колін і не можуть устати, якщо впадуть.

Журналіст Джейк Стілгаммер (англ. Jake Steelhammer) вважає, що американська міська легенда про перекидання корів виникла в 1970-х роках. За його словами, наприкінці 1980-х її популяризували такі фільми, як «Смертельний потяг» та «Вайлуватий Томмі», в яких були сцени з перекиданням корів. За його словами, історії про перекидання корів, як правило, не походять від учасників дії, а передаються як розповідь про чужий досвід.

Ветеринарна та тваринницька практика[ред. | ред. код]

Люлька для теляти, що використовується для таврування в Австралії

Для певних видів господарської діяльності та лікування велику рогату худобу потрібно перекинути або повернути на бік. Вручну це робиться за допомогою мотузки довжиною близько 10-12 м, яка обв'язується навколо тулуба та ніг тварини. Потім ноги стягуються, поки тварина не втрачає рівноваги. Добившись, щоб тварина лягла на груди, можна перекотити її на бік і стягнути ноги, щоб унеможливити удари копитами[13][14].

Відносно новим винаходом є механічна люлька для таврування телят. Теля поміщається між двох обмежувачів, затискається і потім перекидається на бік для таврування або кастрації[15][16].

Від 1970-х років використовуються гідравлічні столи, що нахиляються, для дорослої худоби. Вони призначені для підймання та перекидання тварини на бік для ветеринарної допомоги, особливо при маніпуляціях на геніталіях або копитах (на відміну від коней, корови в стоячому положенні зазвичай не дозволяють ковалю працювати з копитом). Використовувати такий стіл значно безпечніше і простіше, ніж залізти під корову, причому тварини, що лежать на боці, зазвичай швидко заспокоюються[17]. В описі подібного пристрою, конструкції Західного коледжу ветеринарної медицини в Саскатуні (Саскачеван), як перевагу відзначено «комфорт для корови»[18].

Природне перекидання[ред. | ред. код]

Корови можуть перекинутися випадково. Велика рогата худоба через свій розмір і відносно короткі ноги не може встати, опинившись на спині. Так може статися, якщо корова невдало ляже і перекотиться на спину, піднявши ноги вгору. У такому положенні вона може застрягти та померти, якщо не отримає своєчасної допомоги. Двоє людей можуть перекотити або перевернути корову на інший бік, щоб її ноги вперлися в землю, дозволяючи самостійно піднятися[19]. В одному задокументованому випадку «реального перекидання корови» у Нью-Гемпширі вагітна корова скотилася в яр і залишалася в перевернутому стані, поки її не врятували пожежники-добровольці. Власник корови сказав, що він бачив подібне раніше один чи два рази[20].

Поєднання здуття живота і трупного задубіння призводить до того, що мертва корова виглядає перекинутою на спину.

Травма або хвороба можуть призвести до того, що корова не зможе піднятися на ноги. Іноді це відбувається внаслідок пошкодження м'язів і нервів при отеленні або таких захворюваннях, як мастит. Причинами можуть бути травми ніг, розриви м'язів або значна інфекція[21]. Хворих корів, які прагнуть лежати, рекомендують піднімати на ноги — у цьому випадку вони мають більше шансів на одужання. Лежачі корови виживали з медичною допомогою після 14 днів лежання і зрештою вставали на ноги. Складові медичної допомоги лежачій корові — перекочування з одного боку на інший кожні три години, обережне та часте годування невеликими порціями та доступ до чистої води[22].

Смерть[ред. | ред. код]

Мертва худоба може здаватися перекинутою, але насправді характерний вигляд є результатом трупного задубіння, за якого м'язи стають жорсткими. Процес починається через 6—8 годин після смерті і триває протягом одного-двох днів. Його прояв особливо помітний на кінцівках, які стирчать прямо[23]. Через газоутворення всередині тіла відбувається здуття живота[24], як наслідок, туша тварини може опинитися на спині з ногами, що стирчать вгору.

У популярній культурі[ред. | ред. код]

Cow Tipping Creamery у Фріско, Техас

Багато людей стверджували, що перекидали корів[25], часто у стані алкогольного сп'яніння[1]. Ці вислови не мають надійного підтвердження[3], причому Джейк Свірінген (англ. Jake Steelhammer[уточнити]) з Modern Farmer 2013 року зазначив, що YouTube, популярне джерело відеороликів про трюки та жарти, «не може надати жодного реального відео з перекиданням корови»[джерело?].

Перекидання корів (або спроби перекидання) показано у таких фільмах 1980-х років і далі, як «Смертельний потяг» (1988), «Вайлуватий Томмі» (1995), «Роги і копита» (2006) та «Ніч із Бет Купер[en]» (2009)[26][27]. У мультфільмі «Тачки» (2006) замість сплячих корів перекидають трактори[28].

У телесеріалі «Теорія великого вибуху» розповіді про перекидання корів використовують як спосіб розкрити сільське походження Пенні.

Метафора[ред. | ред. код]

Термін «перекидання корови» іноді використовують як фігуру мови в сенсі перекидання, спростування чогось великого, важливого. У книзі  «Перекидання гігантської корови дикунами» (англ. Giant Cow-Tipping by Savages) автор Джон Вейр Клоуз (англ. John Weir Close) використовує цей термін для опису сучасних злиттів та поглинань[29]. Фразу  «перекидання священних корів» (англ. tipping sacred cows) використовували як метафору в назвах книг про християнство та управління бізнесом[30].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Eaton, Joe (6 вересня 2006). Cow Tipping? Probably Bull. The Roanoke Times. Roanoke, Virginia. Архів оригіналу за 20 лютого 2016. Процитовано 29 листопада 2015.
  2. ↑ Winter, Sam A. (6 березня 2003). Who You Calling a Hick?: Treatise of a Disgruntled Kansan. The Harvard Crimson. Архів оригіналу за 4 червня 2015. Процитовано 28 грудня 2014.
  3. ↑ а б в Haines, Lester (9 листопада 2005). Boffins Debunk Cow-Tipping Myth. The Register. Архів оригіналу за 31 жовтня 2012. Процитовано 30 листопада 2012.
  4. ↑ Malvern, Jack (5 листопада 2005). Cow-Tipping Myth Hasn't Got a Leg to Stand On. Times Online. London. Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 28 жовтня 2006.
  5. ↑ а б Collins, Nick (6 вересня 2013). Cow Tipping Myth Dispelled. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 18 травня 2016.
  6. ↑ Semke, Matt. The Statics of Cow Tipping. University of Nebraska – Lincoln (UNL) College of Engineering and Mechanics Course Project. Архів оригіналу за 27 серпня 2008. Процитовано 17 квітня 2007.
  7. ↑ Glenn, Eddie (15 грудня 2006). Cow-Tipping: Myth or Reality?. Tahlequah Daily Press. Архів оригіналу за 22 червня 2012. Процитовано 18 травня 2016.
  8. ↑ Cotterell, Brian; Kamminga, Johan (1992). Mechanics of Pre-industrial Technology : Introduction to the Mechanics of Ancient and Traditional Material Culture. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-42871-2.
  9. ↑ Caesar, Julius; Aulus Hirtius (1879). XXVII. Caesar's Commentaries on the Gallic and Civil Wars. New York: Harper & Brothers. с. 154. ISBN 0-217-45287-6.
  10. ↑ Caesar, Caius Julius (1915). Book VI, paragraph XXVII. The Commentaries of Caius Julius Caesar: The War in Gaul. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  11. ↑ Плиний Старший. Естественная история. Книга VIII. ancientrome.ru. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 22 січня 2021.
  12. ↑ Cassidy, Richard. Matthew Paris and Henry III's Elephant (PDF). Henry III Fine Rolls Project. The National Archives and King's College London. с. 1—4. Архів оригіналу (PDF) за 13 січня 2016. Процитовано 19 травня 2016.
  13. ↑ Rope Squeeze. University of Pennsylvania Veterinary Medicine. 2016. Архів оригіналу за 23 травня 2016. Процитовано 16 травня 2016.
  14. ↑ Burley Method of Casting. New Bolton Center Field Service Department. 2003. Архів оригіналу за 25 травня 2016. Процитовано 16 травня 2016.
  15. ↑ Working Calves in the Calf Table. The Pioneer Woman (амер.). 3 червня 2014. Процитовано 16 травня 2016.
  16. ↑ Tipping Tables. Stark Engineering. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 16 травня 2016.
  17. ↑ Gunville, Lynne (28 жовтня 2014). Vet Table Tilts a Cow's World. Canadian Cattlemen. Архів оригіналу за 1 червня 2016. Процитовано 16 травня 2016.
  18. ↑ Stephanie Massicotte Goes Cow Tipping with Veterinarian Dr. Chris Clark. CTV News. Saskatoon, Saskatchewan: Bell Media. Архів оригіналу за 10 червня 2016.
  19. ↑ Swearingen, Jake (9 вересня 2013). Cow Tipping Doesn't Exist — But Cow Flipping Does – Modern Farmer. Modern Farmer (амер.). Архів оригіналу за 26 травня 2016. Процитовано 16 травня 2016.
  20. ↑ Conant, Ben (4 квітня 2016). A Case of Cow Tipping on Hancock Farmland. Monadnock Ledger-Transcript. Monadnock, New Hampshire. Архів оригіналу за 9 травня 2016.
  21. ↑ Van Metre, David C. (December 2008). Figuring out down cows (PDF). Western Dairy News. Архів оригіналу (PDF) за 29 січня 2013. Процитовано 16 травня 2016.
  22. ↑ The Downer Cow. The Cattle Site. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 16 травня 2016.
  23. ↑ Postmortem Changes. University of Georgia College of Veterinary Medicine. Архів оригіналу за 12 травня 2016. Процитовано 19 травня 2016.
  24. ↑ Post Mortem Changes 5. University of Georgia College of Veterinary Medicine. Архів оригіналу за 18 травня 2016. Процитовано 19 травня 2016.
  25. ↑ Eakin, Marah (31 травня 2011). Johnny Flynn: The Brit Folkster Talks Influences, from Shakespeare to Scratchy 78s. The A.V. Club. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 24 травня 2016.
  26. ↑ Parsons, Ryan (2 січня 2006). Barnyard Poster and Trailer. The Can Magazine. Minds Eye One. Архів оригіналу за 6 червня 2016. Процитовано 24 травня 2016.
  27. ↑ Kit, Zorianna (10 серпня 2009). Movie Review: I Love You Beth Cooper. Huffington Post. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 24 травня 2016.
  28. ↑ "Cars The Game – Tractor Tipping – Lightning McQueen" на YouTube
  29. ↑ Pinkerton, Stewart (12 грудня 2013). Book Review: A Giant Cow-Tipping by Savages, by John Weir Close. The Wall Street Journal. Dow Jones & Company. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 24 листопада 2015.
  30. ↑ Breeden, Jake (22 березня 2013). 'Tipping Sacred Cows' Reveals Dangerous Work Behaviors. CNBC. Архів оригіналу за 24 травня 2016. Процитовано 19 травня 2016.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Перекидання_корови&oldid=41483684