Планер (літального апарату)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Планер вертольота AgustaWestland AW101. Використовувані конструкційні матеріали позначено різними кольорами.

Пла́нер або планер літального апарату (фр. planeur) — структурна частина конструкції літака або вертольота без силової установки та обладнання. Складається з наступних частин: фюзеляж, гондоли двигунів (при їх наявності), крило, оперення, кіль, шасі, силовий набір, а також системи планера, вузли і агрегати — гідравлічні, пневматичні, кінематика механізації крила і шасі, силові агрегати системи управління польотом, інша механізація планера.

Сучасними авіаційними спеціалістами відзначається суттєвий вплив характеристик планера літака на вагову ефективність конструкції літака в цілому: Маса планера складає основну частину маси конструкції літака і, як наслідок, суттєвим чином впливає на ефективність літака. Маса конструкції планера літака залежить від його призначення і льотно-технічних характеристик. Так, наприклад, на долю конструкції планера належить:

25-32% злітної маси дозвукових пасажирських магістральних літаків;
29-31% злітної маси дозвукових пасажирських літаків місцевих авіаліній;
32-34% злітної маси спортивно-пілотажних літаків;
18-28% злітної маси бомбардувальників;
28-32% злітної маси винищувачів[1].

Чинні вимоги до елементів конструкції планера літака викладено в Міжнародних авіаційних правилах редакції 2004 року[2].

Історія[ред.ред. код]

Планери перших літаків виготовлялися з дерева і тканини. У подальшому застосовувалась спеціальна фанера. Перший цільнометалевий літак у світі — моноплан Junkers J-1 був побудований у 1915 році. Перший у світі цільнометалевий серійний бомбардувальник-моноплан — радянський ТБ-1 1925 р. Перший у світі цільнометалевий пасажирський і військово-транспортний літак — німецький Junkers Ju 52 1931 р.

Відділювана носова частина фюзеляжу (разом з герметичною кабіною) вперше була реалізована у радянському Су-17 (у подальшому такий принцип був реалізований на американських F-111).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Шаталовин И. А. {{{Заголовок}}}.
  2. Авиационные правила. Москва: Межгосударственный авиационный комитет, 2004.