Пострадянські держави

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пострадя́нські держа́ви, також пострадя́нський про́стір — журналістське кліше для позначення 15 країн, що раніше входили до Радянського Союзу як Радянські Соціалістичні Республіки та стали незалежними під час розпаду СРСР: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Естонія, Грузія, Казахстан, Киргизія, Латвія, Литва, Молдова, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан, Україна.

Терміни введено у вжиток Альгісом Празаускасом у статті «СНД як постколоніальний простір» (рос. СНГ как постколониальное пространство), що була опублікована 7 лютого 1992 року в «Незалежній газеті» (рос. Независимая газета).

Пострадянські держави є предметом досліджень в області географії, соціології, історії, політики, економіки і культурології.

Пострадянські держави за регіонами[ред.ред. код]

Групи пост-радянських держав:
   Росія
   Центральна Азія
   Східна Європа
   Прибалтика
   Закавказзя

Пострадянські держави традиційно поділяють на п'ять груп. Всі вони в основному є засновані на територіальному принципі, окрім прибалтійських країн, яким вдалося на відміну від повністю географічно європейських держав швидко інтегруватися в Європейський Союз, як культурно так і економічно.

  • Прибалтика: Естонія, Литва і Латвія.
  • Центральна Азія: Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан, Туркменістан.
  • Закавказзя: Грузія, Вірменія та Азербайджан.
  • Східно-європейські держави: Україна, Білорусь і Молдова.
  • Росія: розглядається як окрема територія через свої унікальні географічні та політично-економічні особливості.

Ідеї нового союзу[ред.ред. код]

Ще у дні розпаду СРСР було запропоновано створити конфедеративний Союз Суверенних Держав (ССД), до якого 14 листопада 1991 повинні були увійти попередньо погодилося сім республік (Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан). Через політичну ситуацію, що склалась на той час, та волю певних історичних постатей (Кравчук, Єльцин, Шушкевич), воно зрештою не було прийняте.

В середині 90-х років певний час розглядалася, але у результаті так і не була узгоджена, пропозиція президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва від 29 березня 1994 організувати Євразійський Союз з п'яти республік (Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія, Таджикистан).

Реальне втілення ідея знайшла у вигляді союзу Росії і Білорусі.

Союз Росії і Білорусі[ред.ред. код]

Конфедеративний Союз Росії і Білорусі було засновано 2 квітня 1997 на основі раніше (2 квітня 1996) створеного Співтовариства Росії і Білорусі. Ідея його створення належала президентові Білорусі Олександру Лукашенко[Джерело?].

Регіональні організації[ред.ред. код]

Співдружність Незалежних Держав[ред.ред. код]

Докладніше: СНД

Співдружність Незалежних Держав (СНД) — міждержавне об'єднання, створене для розвитку співпраці в політичній, економічній, гуманітарній, культурній і інших областях, для пом'якшення негативних наслідків розпаду СРСР. У нього входять всі колишні республіки Радянського Союзу, окрім Прибалтійських держав, Грузії і Туркменістану, які вийшли з його складу.

ГУАМ[ред.ред. код]

Докладніше: ГУАМ
   Члени ГУАМ
   Члени ОДКБ

Організація за демократію та економічний розвиток ГУАМ — регіональне об'єднання чотирьох держав: Грузії, України, Азербайджану і Молдови. Первинно в організацію входив також Узбекистан, який пізніше покинув лави держав, які ратували за демократичні перетворення. ГУАМ розглядається багатьма, як організація, створена на противагу домінуванню Росії в регіоні. Варто відзначити, що держави-члени ГУАМ не входять ні в одну іншу створену на території колишнього СРСР організацію, за винятком СНД.

Організація Договору про Колективну Безпеку[ред.ред. код]

До ОДКБ входять Росія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Вірменія і Узбекистан. Вважається, що ОКДБ створено на противагу НАТО і є реалізацією амбіцій набуваючої економічної міці Росії. Офіційно завдання ОДКБ — координація і об'єднання зусиль у боротьбі з міжнародним тероризмом і екстремізмом, незаконним обертом наркотичних засобів і психотропних речовин.

Євразійське Економічне Співтовариство[ред.ред. код]

Докладніше: ЄврАзЕС
Євразійське Економічне Співтовариство:
   Члени організації
   Спостерігачі

Євразійське Економічне Співтовариство (ЄврАзЕС) було створене Росією, Білоруссю, Казахстаном, Киргизстаном і Таджикистаном на основі Митного Союзу СНД. Вірменія, Молдова, Україна мають статус спостерігачів у цій організації.

Україна раніше заявляла, що вона не зацікавлена у повноправному членстві в цьому співтоваристві. Стосовно цього питання пов'язані відчутні політичні маніпуляції. Прем'єр-міністр України В. Ф. Янукович у розмові з В. В. Путіним заявив, що Україна думає про ЄврАзЕС.

Молдова теж не планує повністю приєднуватися до організації, оскільки однією з необхідних для цього умов є наявність спільних кордонів з державами-членами співтовариства. Узбекистан погодився приєднатися до організації в жовтні 2005, коли почався процес об'єднання Організації Центрально-Азійської Співпраці, і Євразійського Економічного Співтовариства. Вступ Узбекистану до організації як повноправного члену відбулося 25 січня 2006 р.

Центрально-Азійське Співробітництво[ред.ред. код]

Центрально-Азійське Співробітництво:
   Члени організації
   Спостерігачі

Центрально-азійське Співробітництво (ЦАС) було створено у 1991 році. 6 жовтня 2005 р на саміті ЦАС ухвалено рішення, у зв'язку з майбутнім вступом Узбекистану в ЄвразЕС, підготувати документи для створення об'єднаної організації Цас-ЄвразЕС, тобто фактично вирішено скасувати ЦАС.

Демократичні революції[ред.ред. код]

Конфлікти[ред.ред. код]

Сепаратистські конфлікти[ред.ред. код]

Громадянські війни[ред.ред. код]

Двічі на пострадянському просторі виникали громадянські війни, не пов'язані з сепаратизмом.

Див. також[ред.ред. код]


Політика Це незавершена стаття з політики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.