Поль ван ден Буйнантс

Поль ван ден Буйнантс Paul Emile François Henri Vanden Boeynants
Поль ван ден Буйнантс в 1966 році
55-й Прем’єр-міністр Бельгії
19 березня 1966 — 17 липня 1968 року
Монарх:	Бодуен I
Попередник:	П'єр Армель
Наступник:	Гастон Ейскенс
59-й Прем’єр-міністр Бельгії
20 жовтня 1978 — 3 квітня 1979 року
Монарх:	Бодуен I
Попередник:	Лео Тіндеманс
Наступник:	Вілфрід Мартенс
Народження:	22 травня 1919(1919-05-22) Форест, Бельгія
Смерть:	9 січня 2001(2001-01-09) (81 рік) Брюссель, Бельгія
Поховання:	цвинтар «Брюссель»d
Країна:	Бельгія
Освіта:	Collège Saint-Micheld
Партія:	Соціально-християнська партія
Нагороди:	Цивільна відзнакаd Minister of Stated (15 липня 1969) Nigerian National Order of Merit Awardd
Медіафайли у Вікісховищі

Поль ван ден Буйнантс (22 травня 1919(1919-05-22)^[…], Форе, округ Брюссель-Столиця, Брюссельський столичний регіон, Бельгія — 9 січня 2001(2001-01-09)^[…], Алст, округ Алст^d, Східна Фландрія, Фламандський регіон, Бельгія) — бельгійський політичний діяч, прем'єр-міністр Бельгії (1966–1968, 1978–1979).

Біографія

Починав кар'єру у м'ясній промисловості.

1949 року був обраний депутатом палати представників парламенту Бельгії від Соціально-християнської партії (СХП), лідером якої був у 1961–1966 роках.

1957–1961 — міністр у справах середнього та малого бізнесу.

У 1966–1968 роках очолював уряд країни. Його кабінет скоротив видатки на освіту, охорону здоров'я, соціальне забезпечення, а також підвищив податки. 1967 року було прийнято спеціальні закони, що надавали уряду надзвичайні повноваження. Наступного року, попри прийняття мовних законів 1961 та 1962 років, фламандські студенти Левенського університету зажадали перевести факультети університету, в яких викладання проводилось французькою, перевести до Валлонії. Однак уряд відмовив їм, на знак протесту міністри-католики залишили кабінет, і уряд ван ден Буйнантса пішов у відставку. В результаті було розпущено парламент і почалась політична криза, яка завершилась тільки в червні 1968 року формуванням коаліційного уряду католиків та соціалістів на чолі з Гастоном Ейскенсом.

1972–1979 роки — міністр оборони.

1978–1979 — вдруге очолював уряд Бельгії.

1979–1981 — віце-прем'єр.

1982 року був звинувачений в корупції. За чотири роки був засуджений на три роки умовно у зв'язку з ухиленням від сплати податків.

У січні 1989 року був викрадений із власного підземного гаража. Його утримували в заручниках упродовж тридцяти днів та випустили за викуп у три мільйони марок. Підозрюваний у злочині злочинець зі стажем, якого давно розшукували органи правопорядку Патрік Хамерс, був схоплений у Брюсселі, два його можливих спільника, які зробили собі фальшиві паспорти, були затримані на колумбійському кордоні. Експертиза порохового сліду на зброї дозволила засудити банду Хамерса також і у зв'язку з нападами в Брабанті. У лютому 1997 року Патрік Хамерс, який мав стати ключовою фігурою у справі «банди з Нівелля» та викрадення Поля ван ден Буйнантса, був знайдений повішеним у камері.

1995 року ван ден Буйнантс залишив політичну діяльність.

Джерела

• [1]
• Велика Радянська енциклопедія