Праведні халіфи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Праведні халіфи — перші чотири халіфи, що правили арабами після смерті Мухаммеда (632) до встановлення Омейядського халіфату: Абу Бакр, Умар ібн аль-Хаттаб, Осман ібн Аффан та Алі ібн Абу Таліб. Поняття праведності перших халіфів зародилося пізніше, в часи Аббасидського халіфату. Суніти вважають праведниками всіх 4-их халіфів, шиїти визнають праведність тільки Алі ібн Абу Таліба, оскільки вважають, що він мав бути першим халіфом, бо саме його вважав своїм спадкоємцем Магомет.

Абу Бакр був тестем Магомета і став халіфом після його смерті. Він правив до 634 року.

Умар ібн аль-Хаттаб був товаришем Магомета. Він правив з 634 до 644 року. На період його правління припадають значні перемоги арабів над Візантією та імперією Сассанідів. Загинув від руки перського християнина.

Осман ібн Аффан був товаришем Магомета і правив з 644 по 656 рік. Він походив із Омейядів. Був убитий.

Алі ібн Абу Таліб був зятем Магомета. Шиїти вважають, що саме він повинен був стати першим халіфом. Алі прийшов до влади після вбивства Османа, і чимало арабів підозрювали, що він доклав до цього вбивства руку. Як наслідок, розпочалася громадянська війна, Алі було вбито, і новим халіфом став Муавія, що започаткував династичну монархію серед арабів.

Посилання[ред. | ред. код]