Капеланство НАТО

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нарукавні емблеми (зліва на право) християнських капеланів, мусульманських капеланів та юдейських капеланів на формі капеланів ВМС США, 1998 р.

Капеланство НАТО (англ. NATO Chaplains, chaplaincy, chaplainship) — капеланська служба НАТО, Міжнародне воєначальство конференції капеланів (англ. International Military Chiefs of Chaplains Conference), котре виникло від капеланської служби військових священиків (англ. Military chaplain) кожної країни, що має членство в НАТО[1].

Історія[ред.ред. код]

Чільне місце займає капеланська служба США в Європейському командуванні Збройних сил США (англ. USEUCOM, United States European Command) з 1990 року[1]. Будь-який начальник капеланів (напр. капелан-генерал) еквівалентний термінові, що використовується багатьма народами представленими у НАТО. Бо у всіх країнах членів НАТО є капелани відповідно «стандарту НАТО».

Вже на 22-й Міжнародній конференції капеланів НАТО у м. Празі були представники військових духовних служб країн-членів НАТО від держав, що входять до програми «Партнерство заради миру» понад 80 делегатів із 37 країн світу, в тому числі й делегація з України[2]. Духовні служби в арміях НАТО представляють не тільки християнську релігію, але й іудаїзм, іслам та буддизм[2]. Головним на міжнародній конференції представників військових капеланів була тема «Військовий капелан як етичний радник». Співорганізаторами цього заходу були міністр оборони Чеської Республіки Олександр Вондра і головнокомандувач об'єднаних збройних союзницьких сил НАТО в Європі (англ. SACEUR) адмірал Джеймс Ставрідіс[2].

Вишкіл капеланів НАТО[ред.ред. код]

Вишкіл капеланів (англ. НАТО NATO SCHOOL: Global Leader in Multinational Military Education and Individual Training) відповаідає «стандартам НАТО»: STANAG 2222, STANAG 6001[3]. Метою даного курсу є виховувати військових капеланів у НАТО та їх партнерів для розв'язання питань, що зачіпають здатність виконувати спільне служіння та релігійні консультативні обов'язки під час театру військових дій[3]. Це включає вивчення міжнародного права, етики та психологічних методів для підтримки командирів з особовим складом військ у їх місії[3].

Капелан НАТО повинен знати і вміти:

  • ідентифікувати командування НАТО та керівні структури;
  • визначати роль капеланів як радників командування;
  • застосовувати методи примирення;
  • знати методи для праці капеланської служби НАТО;
  • знати про працю НАТО;
  • знати військову структуру, управління і контроль НАТО;
  • визначати варіанти реагування у разі кризи;
  • розробляти підхід для забезпечення служіння у війську НАТО[3].
Капелани в одностроях у служінні військовослужбовцям Збройних сил Франції (зліва на право) юдейського, мусульманського, християнського віросповідання, 2013 р. (див. на кокарду кашкету, погони та петлиці)

Щороку відбуваються міжнародні конференції в різних країнах-членах НАТО, куди запрошуються представники капеланських служб різних держав та різних конфесій «Корпус Капеланів» (англ. Chaplans Corps)[4]. Де представники капеланських служб різних країн світу діляться своїм досвідом організації капеланства та напрямками праці на сучасному етапі. Програмою конференцій передбачено обмін досвідом, обговорення актуальних проблем відносин Церкви та Збройних Сил, що дає можливість представникам різних конфесій із різних країн набути досвід співпраці. Організатором є Європейське командування Збройних сил США (англ. USEUCOM, United States European Command).

Вишкіл українських капеланів за стандартами НАТО[ред.ред. код]

Вишкіл українських капеланів за «стандартами НАТО» в Україні почав відбуватися протягом 1999–2003 років. Що включало в себе лекції з психології для капеланів (досвід Бундесверу, Королівських військ Британії, США та інших), практичне знайомство з сучасним озброєнням тощо. Пакет закону про капеланство (духовну опіку у війську) був розроблений, але не прийнятий Верховною Радою України в правління Президента В. Кучми. Відповідного якого український капелан отримував би посаду з матеріальним утриманням й одностроєм військовослужбовця України. Зазначений вишкіл відбувався при сприянні міжнародної організації капеланської служби «англ. Olive Branch» (Оливкова Гілка)[5], Збройних Сил України, Інституту стратегічних досліджень України, прикордонної служби України, міжнародної організації «Червоний Хрест», всеукраїнського міжконфесійного релігійного християнсько-військового Братства та інших. Як слухачі були направлені священики від конфесій УГКЦ, РКЦ, УПЦ КП, УПЦ МП, УАПЦ та інших. Фахівцями були надані відомості про різні моделі капеланства світу, з яких найімовірніше для України підходить американська модель поліконфесійності капеланства. Оскільки, якщо наприклад в моноконфесійній Італії та моноконфесійній Польщі понад 90% — це римо-католики, то в поліконфесійній Україні[6] інша ситуація (див. «Релігія в Україні»). Американська модель поліконфесійності капеланства відповідає поліконфесійній моделі «стандарту НАТО». Узгоджувалися вимоги до кандидатів у капеланство України: громадянство України, рекомендація правлячого єпископа релігійної організації зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України, академічний ступінь магістра наук тощо. Інституція капеланства в США передбачає чітке підпорядкування воєначальникові капеланів різних конфесій (у питаннях державних інтересів), а богослужіння відповідних капеланів різних конфесій для військовослужбовців лише з представниками їх конкретної конфесії (в інтересах окремо узятої релігії). Що не дає підстав для конфліктів на релігійній основі. До того ж юдаїзм, християнство та іслам є «авраамічними релігіями».

Протягом 3-7 лютого 2014 року в Парижі (Франція) проходила XXV Міжнародна конференція головних військових священиків (капеланів) Збройних сил країн-членів НАТО. Конференція була присвячена аналізу результатів стратегічного розвитку сучасного військового капеланства. Де також були представники капеланства з України з темою доповіді «Страждання і надія — слово священика (капелана) у вирішенні сучасних проблем»[7].

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Якимович Богдан // «Вооруженные Силы Украины (очерк истории)», изд. Институт украиноведения им. И. Крипякевича НАН Украины и «Просвита», г. Львов, 1996 г. Проблемы и перспективы становления института капелланов Вооруженных Сил Украины и опыт НАТО (рос.)
  • Діброва В., Костюк П., Коханчук Р., Мельник О. // «Тріумф серця». — м. Київ: вид. «Медіасвіт», 2010 р. — 224 с. ISBN 978-966-971-200-4 (укр.)

Посилання[ред.ред. код]