Прохоров Михайло Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (лютий 2015)
Прохоров Михайло Дмитрович
Народився 3 травня 1965(1965-05-03)[1][2] (58 років)
Москва, СРСР
Країна  Росія
Діяльність підприємець, інвестор, політик, підприємець, спортивний чиновник
Галузь вибори, бізнес[3] і політика[3]
Alma mater Фінансовий університет при Уряді Російської Федераціїd (1989)
Знання мов російська[3] і англійська
Військове звання рядовий і сержант
Партія Громадянська платформа, КПРС і Праве ділоd
Конфесія атеїзм
Брати, сестри Ірина Прохороваd
Автограф
Нагороди
Орден Дружби (Російська Федерація) медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня
Орден Святого благовірного князя Данила Московського II ступеня
Кавалер ордена Почесного легіону
Почесна грамота Президента Російської Федерації
IMDb ID 3886249
Сайт mdprokhorov.ru

Прохоров Михайло Дмитрович (рос. Прохоров Михаил Дмитриевич; нар. 3 травня 1965, Москва) — російський підприємець і політик, мільярдер, президент приватного інвестиційного фонду Група ОНЭКСИМ, президент Спілки біатлоністів Росії. З 2011 займається політичною діяльністю. 12 грудня 2011 оголосив про свій намір балотуватися в Президенти Росії[4].

Засновник і голова партії «Громадянська платформа».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині начальника Управління міжнародних зв'язків Держкомспорту СРСР і співробітниці кафедри полімерів Московського інституту хімічного машинобудування. Його сестра — літературознавець Ірина Прохорова, редактор і видавець журналу «Новое литературное обозрение»[5].

У 1988, на останньому курсі Московського фінансового інституту, який він закінчив у 1989 з відзнакою, вступив до КПРС[5].

Кар'єра[ред. | ред. код]

  • 1983 — 1985 — служба в лавах Радянської Армії[6][7][8].
  • 1989 — 1992 — начальник управління Міжнародного Банку економічної співпраці.
  • 1992 — 1993 — голова правління акціонерного комерційного банку «Международная финансовая компания».
  • 1993 — 1998 — голова правління ОНЭКСИМ Банку.
  • 1998 — 2000 — президент — голова правління ОНЭКСИМ Банку.
  • 2000 — 2001 — президент АКБ «РОСБАНК».
  • 2001 — 2008 — генеральний директор, голова правління ГМК «Норильський нікель» (з червня 2001). У квітні 2007-го залишив посаду Генерального директора ГМК «Норильський нікель». Проте у вересні 2007-го Прохоров все ще володів блокуючим пакетом «Норильського нікеля» (25 %)[9].
  • 2006 — 2010 — Голова ради директорів ВАТ «Полюс Золото».
  • З червня 2007-го — член спостережної ради державної компанії з нанотехнологій «Роснанотех».
  • У травні 2007-го — створив приватний інвестиційний фонд ТОВ «Група ОНЕКСІМ», президентом котрої є донині[10].
  • З червня 2008-го — член Ради директорів ГМК «Норильський нікель».
  • З жовтня 2008-го — президент Ради біатлоністів.
  • Травень 2009-го — вересень 2011-го — член Комісії при Президенті Росії з модернізації і технологічного розвитку економіки Росії[11]
  • З 2010-го — власник контрольного пакету баскетбольного клубу New Jersey Nets ліги NBA.
  • З грудня 2010-го по червень 2011-го — генеральний директор ВАТ «Полюс Золото»[12].
  • З 25 червня до 16 вересня 2011-го — лідер партії «Правоє дєло».

Політична діяльність[ред. | ред. код]

25 червня 2011-го на позачерговому з'їзді партії «Правоє дєло» Прохоров вступив до партії і був обраний її лідером терміном на чотири роки. Однак вже 15 вересня 2011го на з'їзді партії його було усунено з посади її голови після чого Прохоров вийшов з партії.[13] Прохоров покинув партію «після публічного скандалу та звинувачень в адрес Кремля».[13] Свій відхід Прохоров пояснив здійсненим на нього тиском з Кремля, основною причиною котрого було включення в передвиборчі списки партії Евгена Ройзмана.[13] Після скандалу з «Правим дєлом» Прохоров на деякий час щез з публічної політики.[13]

12 грудня 2011-го Прохоров заявив про бажання балотуватися в президенти Росії.[14] Прохоров назвав це рішення «можливо, найсерйознішим рішенням в своєму житті».[13] Своїм электоратом Прохоров вважає «середній клас в найширшому значенні цього слова».[13] Прохоров повідомив журналістам, що над кандидатурою прем'єр-міністра ще розмірковуватиме: «Я маю великий вибір кандидатів, нехай вони захистять своє місце».[13] Прохоров також оголосив про намір створити «розраховану на тривалу перспективу» нову партію, котру він хоче почати «вибудовувати з самого низу».[13] У політичній частині програми Прохоров висловив намір обмежити можливість обрання президента та губернаторів суб'єктів РФ «тільки двома термінами протягом життя»[15].

Активи і статки[ред. | ред. код]

Станом на жовтень 2010 контролював наступні активи: великі пакети акцій в сировинних компаніях «Російський алюміній», «Полюс Золото», «Інтерґео», енергетичну компанію «Квадра», страхову компанію «Соґласіє», великий пакет в інвестиційній компанії «Ренесанс Капітал» та ін. Також Прохорову належать такі медіаактиви як видавнича група «Живи!» (випускає журнал «Сноб») і медіагрупа «РБК». Також Прохоров вкладає гроші в низку іноваційних проектів, серед котрих будівництво (спільно з «Роснано») заводу «Оптоган» з випуску світлодіодних ламп, проект з випуску гібридного «Йо-мобілю» та ін.[16] 2010-го Михайло Прохоров придбав 80% американської баскетбольної команди «Нью-Джерсі Нетс»[17].

За підсумками 2009 посів першу сходинку в рейтингу російських мільярдерів журналу «Forbes» з капіталом в $9,5 млрд[18]. В травні 2008 «Forbes» оцінив статок Прохорова в $22,6 млрд. В травневому числі «Forbes» за 2009 статок Прохорова оцінено вже в $9,5 млрд. Таким чином, внаслідок кризи Прохоров втратив за рік $13,1 млрд. Станом на 2010 за версією «Forbes» статок Прохорова оцінювався в $13,4 млрд, в 2011 — $18 млрд.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Pallardy R. Encyclopædia Britannica
  2. ↑ Munzinger Personen
  3. ↑ а б в Czech National Authority Database
  4. ↑ Прохоров намерен баллотироваться в президенты России (російською) . РИА Новости. 12/12/2011. Архів оригіналу за 20 липня 2013. Процитовано 12 грудня 2011.
  5. ↑ а б Chip Brown. (28 октября 2010). The N.B.A.’s Oligarch and His Power Games. Нью-Йорк Таймс (англійською) . New York Times Company. Архів оригіналу за 27 лютого 2012. Процитовано 26 червня 2011.
  6. ↑ Михаил Прохоров / Mikhail Prokhorov: Биография. Архів оригіналу за 31 грудня 2011. Процитовано 31 грудня 2011.
  7. ↑ Биография «куршевельского» миллионера Михаила Прохорова | Справки | Лента новостей «РИА Новости». Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 31 грудня 2011.
  8. ↑ ВЕДОМОСТИ — Михаил Прохоров — биография, фото, новости. Архів оригіналу за 16 грудня 2014. Процитовано 9 червня 2019.
  9. ↑ М. Прохоров стал крупнейшим акционером «Норникеля», РИА «РосБизнесКонсалтинг», 10.09.2007. Архів оригіналу за 07.03.2011. Процитовано 31.12.2011.
  10. ↑ Блог Группы ОНЭКСИМ в livejournal. Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 31 грудня 2011.
  11. ↑ Прохорова не позвали на заседание президентской комиссии, Lenta.ru, 24.09.2011. Архів оригіналу за 6 січня 2012. Процитовано 31 грудня 2011.
  12. ↑ Прохоров занял должность гендиректора «Полюс Золота» [Архівовано 11 грудня 2010 у Wayback Machine.], Forbes (журнал), 09.12.2010.
  13. ↑ а б в г д е ж и Михаил Рубин. Михаил Прохоров выдвигается в президенты // Известия. — 12 декабря 2011.
  14. ↑ Прохоров объявил о своем выдвижении в президенты. lenta.ru. Архів оригіналу за 27 лютого 2012. Процитовано 12 грудня 2011.
  15. ↑ Михаил Прохоров готов выйти из бизнеса если станет президентом России
  16. ↑ «У всех без исключения рыло в пуху» — Михаил Прохоров, президент группы «Онэксим» [Архівовано 14 січня 2012 у Wayback Machine.] // vedomosti.ru (Перевірено 23 грудня 2010)
  17. ↑ Игорь Седых. Прохоров пообещал сделать New Jersey Nets чемпионом NBA [Архівовано 27 липня 2010 у Wayback Machine.] // rb.ru (Перевірено 23 грудня 2010)
  18. ↑ Михаил Оверченко. Миллиардеры сдулись // «Ведомости», 12.03.2009, № 43 (2313)

Посилання[ред. | ред. код]

Кандидати на пост Президента Росії 2012
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Прохоров_Михайло_Дмитрович&oldid=42280723