Прохоров Михайло Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прохоров Михайло Дмитрович
Встреча Путина с представителями непарламентских партий 1 (cropped).jpg
Народився 3 травня 1965(1965-05-03)[1][2] (57 років)
Москва, СРСР
Країна Flag of Russia.svg Росія
Діяльність підприємець, інвестор, політик, бізнесмен, спортивний чиновник
Галузь вибори, бізнес[3] і політика[3]
Alma mater Фінансовий університет при Уряді Російської Федераціїd (1989)
Знання мов російська[3] і англійська
Військове звання солдат і сержант
Партія Громадянська платформа, КПРС і Праве ділоd
Конфесія атеїзм
Брати, сестри Irina Prokhorovad
Автограф Signature of Mikhail Prokhorov.png
Нагороди
Орден Святого благовірного князя Данила Московського II ступеня
Орден Дружби (Російська Федерація) медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня Кавалер ордена Почесного легіону
Почесна грамота Президента Російської Федерації
IMDb ID 11470250
Сайт mdprokhorov.ru

Прохоров Михайло Дмитрович (рос. Прохоров Михаил Дмитриевич; нар. 3 травня 1965, Москва) — російський підприємець і політик, мільярдер, президент приватного інвестиційного фонду Група ОНЭКСИМ, президент Спілки біатлоністів Росії. З 2011 займається політичною діяльністю. 12 грудня 2011 оголосив про свій намір балотуватися в Президенти Росії[4].

Засновник і голова партії «Громадянська платформа».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині начальника Управління міжнародних зв'язків Держкомспорту СРСР і співробітниці кафедри полімерів Московського інституту хімічного машинобудування. Його сестра — літературознавець Ірина Прохорова, редактор і видавець журналу «Новое литературное обозрение»[5].

У 1988, на останньому курсі Московського фінансового інституту, який він закінчив у 1989 з відзнакою, вступив до КПРС[5].

Кар'єра[ред. | ред. код]

  • 1983 — 1985 — служба в лавах Радянської Армії[6][7][8].
  • 1989 — 1992 — начальник управління Міжнародного Банку економічної співпраці.
  • 1992 — 1993 — голова правління акціонерного комерційного банку «Международная финансовая компания».
  • 1993 — 1998 — голова правління ОНЭКСИМ Банку.
  • 1998 — 2000 — президент — голова правління ОНЭКСИМ Банку.
  • 2000 — 2001 — президент АКБ «РОСБАНК».
  • 2001 — 2008 — генеральний директор, голова правління ГМК «Норильський нікель» (з червня 2001). У квітні 2007-го залишив посаду Генерального директора ГМК «Норильський нікель». Проте у вересні 2007-го Прохоров все ще володів блокуючим пакетом «Норильського нікеля» (25 %)[9].
  • 2006 — 2010 — Голова ради директорів ВАТ «Полюс Золото».
  • З червня 2007-го — член спостережної ради державної компанії з нанотехнологій «Роснанотех».
  • У травні 2007-го — створив приватний інвестиційний фонд ТОВ «Група ОНЕКСІМ», президентом котрої є донині[10].
  • З червня 2008-го — член Ради директорів ГМК «Норильський нікель».
  • З жовтня 2008-го — президент Ради біатлоністів.
  • Травень 2009-го — вересень 2011-го — член Комісії при Президенті Росії з модернізації і технологічного розвитку економіки Росії[11]
  • З 2010-го — власник контрольного пакету баскетбольного клубу New Jersey Nets ліги NBA.
  • З грудня 2010-го по червень 2011-го — генеральний директор ВАТ «Полюс Золото»[12].
  • З 25 червня до 16 вересня 2011-го — лідер партії «Правоє дєло».

Політична діяльність[ред. | ред. код]

25 червня 2011-го на позачерговому з'їзді партії «Правоє дєло» Прохоров вступив до партії і був обраний її лідером терміном на чотири роки. Однак вже 15 вересня 2011го на з'їзді партії його було усунено з посади її голови після чого Прохоров вийшов з партії.[13] Прохоров покинув партію «після публічного скандалу та звинувачень в адрес Кремля».[13] Свій відхід Прохоров пояснив здійсненим на нього тиском з Кремля, основною причиною котрого було включення в передвиборчі списки партії Евгена Ройзмана.[13] Після скандалу з «Правим дєлом» Прохоров на деякий час щез з публічної політики.[13]

12 грудня 2011-го Прохоров заявив про бажання балотуватися в президенти Росії.[14] Прохоров назвав це рішення «можливо, найсерйознішим рішенням в своєму житті».[13] Своїм электоратом Прохоров вважає «середній клас в найширшому значенні цього слова».[13] Прохоров повідомив журналістам, що над кандидатурою прем'єр-міністра ще розмірковуватиме: «Я маю великий вибір кандидатів, нехай вони захистять своє місце».[13] Прохоров також оголосив про намір створити «розраховану на тривалу перспективу» нову партію, котру він хоче почати «вибудовувати з самого низу».[13] У політичній частині програми Прохоров висловив намір обмежити можливість обрання президента та губернаторів суб'єктів РФ «тільки двома термінами протягом життя»[15].

Активи і статки[ред. | ред. код]

Станом на жовтень 2010 контролював наступні активи: великі пакети акцій в сировинних компаніях «Російський алюміній», «Полюс Золото», «Інтерґео», енергетичну компанію «Квадра», страхову компанію «Соґласіє», великий пакет в інвестиційній компанії «Ренесанс Капітал» та ін. Також Прохорову належать такі медіаактиви як видавнича група «Живи!» (випускає журнал «Сноб») і медіагрупа «РБК». Також Прохоров вкладає гроші в низку іноваційних проектів, серед котрих будівництво (спільно з «Роснано») заводу «Оптоган» з випуску світлодіодних ламп, проект з випуску гібридного «Йо-мобілю» та ін.[16] 2010-го Михайло Прохоров придбав 80% американської баскетбольної команди «Нью-Джерсі Нетс»[17].

За підсумками 2009 посів першу сходинку в рейтингу російських мільярдерів журналу «Forbes» з капіталом в $9,5 млрд[18]. В травні 2008 «Forbes» оцінив статок Прохорова в $22,6 млрд. В травневому числі «Forbes» за 2009 статок Прохорова оцінено вже в $9,5 млрд. Таким чином, внаслідок кризи Прохоров втратив за рік $13,1 млрд. Станом на 2010 за версією «Forbes» статок Прохорова оцінювався в $13,4 млрд, в 2011 — $18 млрд.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Encyclopædia Britannica
  2. Munzinger Personen
  3. а б в Czech National Authority Database
  4. Прохоров намерен баллотироваться в президенты России (російською). РИА Новости. 12/12/2011. Архів оригіналу за 20 липня 2013. Процитовано 12 грудня 2011. 
  5. а б Chip Brown. (28 октября 2010). The N.B.A.’s Oligarch and His Power Games. Нью-Йорк Таймс (англійською). New York Times Company. Архів оригіналу за 27 лютого 2012. Процитовано 26 червня 2011. 
  6. Михаил Прохоров / Mikhail Prokhorov: Биография. Архів оригіналу за 31 грудня 2011. Процитовано 31 грудня 2011. 
  7. Биография «куршевельского» миллионера Михаила Прохорова | Справки | Лента новостей «РИА Новости». Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 31 грудня 2011. 
  8. ВЕДОМОСТИ — Михаил Прохоров — биография, фото, новости. Архів оригіналу за 16 грудня 2014. Процитовано 9 червня 2019. 
  9. М. Прохоров стал крупнейшим акционером «Норникеля», РИА «РосБизнесКонсалтинг», 10.09.2007. Архів оригіналу за 07.03.2011. Процитовано 31.12.2011. 
  10. Блог Группы ОНЭКСИМ в livejournal. Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 31 грудня 2011. 
  11. Прохорова не позвали на заседание президентской комиссии, Lenta.ru, 24.09.2011. Архів оригіналу за 6 січня 2012. Процитовано 31 грудня 2011. 
  12. Прохоров занял должность гендиректора «Полюс Золота» [Архівовано 11 грудня 2010 у Wayback Machine.], Forbes (журнал), 09.12.2010.
  13. а б в г д е ж и Михаил Рубин. Михаил Прохоров выдвигается в президенты // Известия. — 12 декабря 2011.
  14. Прохоров объявил о своем выдвижении в президенты. lenta.ru. Архів оригіналу за 27 лютого 2012. Процитовано 12 грудня 2011. 
  15. Михаил Прохоров готов выйти из бизнеса если станет президентом России
  16. «У всех без исключения рыло в пуху» — Михаил Прохоров, президент группы «Онэксим» [Архівовано 14 січня 2012 у Wayback Machine.] // vedomosti.ru (Перевірено 23 грудня 2010)
  17. Игорь Седых. Прохоров пообещал сделать New Jersey Nets чемпионом NBA [Архівовано 27 липня 2010 у Wayback Machine.] // rb.ru (Перевірено 23 грудня 2010)
  18. Михаил Оверченко. Миллиардеры сдулись // «Ведомости», 12.03.2009, № 43 (2313)

Посилання[ред. | ред. код]