Пряшівська греко-католицька єпархія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Arcidieceze Presov reckokat.jpg
герб Пряшівської греко-католицької єпархії
Обряд візантійський обряд
Головне місто Пряшів
Країна Словаччина
Дата заснування 1816
Архієпископ Ян Баб'як.
Кафедральний собор Івана Хрестителя у Пряшеві.

Пряшівська греко-католицька єпархія — єпархія на Західному Закарпатті, тепер у східній частині Словаччини з осідком у Пряшеві.

Була створена 1816 р. цісарем і угорським королем Францом І.

1818 — підтверджена папою Пієм VII виділенням із Мукачівської єпархії 194 парохій з близько 150 000 вірних.

Пряшівськими єпархами були:

  • єпископ Григорій Таркович (1818—1841),
  • єпископ Йосиф Гаганець (1842—1875),
  • єпископ Миколай Товт (1876—1882),
  • єпископ Йоан Валій (1882—1911),
  • єпископ Стефан Новак (1913—1918),

  • єпископ Йоан Гірка (1990—2002).

Пряшівськими апостольськими адміністраторами були:

Пряшівськими вікарними архієреями були:

Єпископи Павло Ґойдич та Василій Гопко беатифіковані — проголошні Папою блаженними священномучениками (у 2001 та 2003 роках відповідно).

З 11 грудня 2002 року єпархію очолює єпископ Ян Баб'як

1880 — відкрито єпархіальну семінарію, 1895 — дяківсько-учительську семінарію, 1936 — греко-католицьку гімназію у Пряшеві.

Єпископ Ґойдич спровадив чернечі чини і згромадження (Редемптористів, Василіян та сестер Служебниць; сестри Василіянки діяли в єпархії від 1922 року.

У 1920-х pp. унаслідок релігійної боротьби певне число греко-католиків перейшло на православ'я1930 р. — 6 парохій, 7 000 вірних).

Через зміну державних кордонів 1939 року у межах тодішньої Словацької Республіки опинилося близько 80 парохій Мукачівської єпархії, що їх Ватикан сформував в окрему Апостольську адміністрацію та підпорядкував юрисдикції Пряшівського єпископа. Після 1945 p., по відновленні Чехо-Словаччини, греко-католики з Чехії і Моравії були підпорядковані Пряшівському єпископу.

1948 року під юрисдикцією пряшівського єпископа перебували: Пряшівська єпархія (143 700 вірних), Мукачівська адміністратура (80 600) та адміністратура Чехії і Моравії, очолена празьким парохом (68 400; Празька і Брненська парохії та 15-18 місійних станиць), разом — 292. 600[1]

28 квітня 1950 на т. зв. Пряшівському синоді, під тиском комуністичної влади Греко-Католицька Церква в Чехо-Словаччині була примусово скасована, монастирі ліквідовані, обидва єпископи ув'язнені, духовенство здебільшого вивезене до концентраційних таборів, а вірних оголошено православними. Тоді Московський патріарх на території Чехо-Словаччини заснував 4 православні єпархії: Празьку архієпархію, Брненсько-Оломоуцьку, Михайлівецьку (з парохом кол. Мукачівської адміністратури) та Пряшівську (в історичних її кордонах); з 23 листопада 1951 вони творять так звану Автокефальну Православну Церкву ЧССР (ЧСПЦ), що її очолив росіянин Елевферій Воронцов, призначений Московським патріархом; а потім — митрополит Доротей Филип (1964—1999), уродженець Закарпаття.

Під час чехо-словацької лібералізації 13 червня 1968 уряд дозволив на відновлення Греко-Католицької Церкви у ЧССР. Тоді впродовж року з 246 православних парохій на Пряшівщині до неї повернулося 204 парохії та 69 священиків. Єпископ Гонко, якому єпископ Ґойдич (помер 1960 р. у в'язниці) передав керівництво Пряшівською єпархією, повернувся до Пряшева, але група словацьких греко-католицьких священиків, що згуртувалася у Дійовому Комітеті Греко-Католицької Церкви (Akčný výbor), з осідком у Кошицях (його очолив свящ. І.Мурин), усунула єпископ Гопка від адміністрування єпархією і виклопотала в Римі словацького «ординарія» в особі одного зі своїх членів — о. І.Гірки, який перебрав управління Пряшівською єпархією 2 квітня 1969. Згадана група далі повела сильну кампанію за словакізацію Греко-Католицької Церкви й обряду, висунувши гасло: «Усі греко-католики — словаки». Внаслідок цього багато греко-католиків і навіть деякі словацькі села повернулися до Православної Церкви, де зберігають церковно-словянську мову й східний обряд.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Шематизм Пряшівської єпархії" на 1948 р.

Джерела[ред.ред. код]


Папська символіка Це незавершена стаття про Католицтво.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.