Іда Пфайффер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Пфайффер Іда Лаура)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пфайфер.
Іда Пфайффер
нім. Ida Laura Pfeiffer
Ім'я при народженнінім. Ida Reyer
нім. Ida Laura Reyer
Народилася14 жовтня 1797(1797-10-14)[1][4][…]
Відень, Габсбурзька монархія[3][6]
Померла27 жовтня 1858(1858-10-27)[1][2][3] (61 рік)
Відень, Австрійська імперія[3][6]
·малярія
ПохованняВіденський центральний цвинтар і Кладовище Святого Марка
Країна Австрійська імперія
 Габсбурзька монархія
Діяльністьмандрівниця-дослідниця, письменниця, натуралістка, редакторка, мандрівниця, письменниця-мандрівниця, етнографка
Галузьподорож[7] і мандри[d][7]
Знання мовнімецька[4]
У шлюбі зMark Anton Pfeifferd[8]
ДітиÓscar Pfeifferd, Alfred Pfeifferd і Bertha Pfeifferd
Автограф

Іда Ла́ура Пфа́йффер (нім. Ida Laura Pfeiffer), до шлюбу Раєр (нім. Reyer; 14 жовтня 1797, Відень — 27 жовтня 1858 там само) — австрійська мандрівниця, письменниця, натуралістка та редакторка. Була однією з перших жінок-мандрівниць. Її книги було перекладено сімома мовами. Входила до географічних товариств у Берліні та Парижі, однак лондонське Королівське географічне товариство не прийняло її через стать.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася у Відні в сім'ї багатого купця Реєра. Ще дитиною любила спортивні вправи та хлопчачий одяг, окрім того, отримувала освіту, яку на той час здебільшого отримували чоловіки. Коли Іді було 5 років, батько взяв її у першу подорож — у Палестину та Єгипет. Ця мандрівка справила на неї незабутнє враження. Коли Іді було 9, батько помер.

1820 року одружилася з львівським адвокатом доктором Пфайффером, після чого оселилася у Львові.

Якось Іда вирушила до родичів в Трієст підлікувати морським повітрям хвору дитину, де вперше побачила великі вітрильники в порту. Так вона зацікавилася мореплавством.

Чоловік помер 1838 року. Згодом, після дорослішання синів, тогочасна львівська домашня господиня нарешті отримала змогу здійснити дитячу мрію — податись у подорожі світом.

Подорожі

[ред. | ред. код]

1842 року 45-річна Іда Пфайффер помандрувала кораблем по Дунаю до Чорного моря і далі до Константинополя. Звідти вона вирушила через Палестину до Єгипту і повернулася до Відня через Італію. Цю подорож вона описала у виданій у Відні через рік книзі «Reise einer Wienerin in das Heilige Land» («Подорож однієї віденки у Святу Землю»). Прибутки від публікації дали їй змогу подорожувати далі. 1845 року Пфайффер відвідала Скандинавський півострів та Ісландію. Цю подорож вона описала у двох томах під назвою «Reise nach dem skandinavischen Norden und der Insel Island» («Подорож до скандинавської півночі та на острів Ісландію»), які були видані в Пешті 1846 року.

Того ж 1846 року покинула дім на 2 роки, вирушивши в першу зі своїх двох навколосвітніх подорожей. Шлях проходив через Південну Америку (зокрема Бразилію та Чилі), Таїті, Китай, Індію, Персію, Малу Азію та Грецію. Книгу про цю подорож вона видала під назвою «Eine Frau fährt um die Welt» («Жінка об'їжджає навколо світу»).

1851 року об'їхала світ вдруге. Цього разу вирушила з Англії до Південної Африки, далі на Малайський архіпелаг, Зондські та Молуккські острови. Однією з перших описала батаків. Далі шлях пройшов через Австралію, Каліфорнію, Орегон, Перу, Еквадор, Нову Гранаду та знову на північ, понад Великими озерами. До Відня повернулася 1854 року. Книгу з описом подорожі видала 1856 року під назвою «Meine zweite Weltreise» («Моя друга навколосвітня подорож»).

1857 року вирушила на Мадагаскар, де її привітно прийняла королева Ранавалуна I. Згодом, щоправда, вона взяла участь у змові з метою повалення королеви. Королева довідалася про змову; європейці, що взяли участь у змові, уникли смерті завдяки заступництву її сина, принца і майбутнього короля Радами II (він також брав участь у змові), однак їх вигнали з країни 1857 року.

Під час перебування на Мадагаскарі у Іди Пфайффер погіршилося здоров'я. Померла у Відні 1858 року, скоріш за все від малярії, якою заразилася на Мадагаскарі. Остання книга «Reise nach Madagascar» («Подорож на Мадагаскар») видана 1861 року. Вона містить також біографію Іди Пфайффер, написану її сином.

Відзначена на Поверсі спадщини Джуді Чикаго.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118740792 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ а б в г Dr. Constant v. Wurzbach Pfeiffer, Ida // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 22. — S. 175.
  4. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ SNAC — 2010.
  6. ↑ а б Gadzinski A. KALLIOPE Austria: Frauen in Gesellschaft, Kultur und Wissenschaft — Wien: Bundesministerium für Europa, Integration und Äußeres, 2015. — S. 217. — ISBN 978-3-9503655-5-9
  7. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  8. ↑ https://data.matricula-online.eu/de/oesterreich/wien/06-mariahilf/02-04/?pg=179

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Ida Pfeiffer
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іда_Пфайффер&oldid=39733116