Піраргірит
| Піраргірит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Pyg[2] |
| Хімічна формула | Ag₃SbS₃ |
| Nickel-Strunz 10 | 2.GA.05[3] |
| Dana 8 | 3.4.1.2 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | тригональна сингонія[4] |
| Твердість | 2,75 ± 0,3 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | срібло (давньогрецька мова)[5], вогонь (давньогрецька мова)[5] |
 Піраргірит у Вікісховищі | |
Піраргірит, пірарґірит, (рос. пираргирит; англ. pyrargyrite; нім. Pyrargyrit m) — мінерал, стибієва сульфосіль срібла. Синоніми: червоне срібло, рубінова обманка, срібна обманка, стибієво-срібна обманка, руда срібна темно-червона.
З 16 століття руду, що містила піраргірит, мала вражаючий червоний колір, сліпучий блиск і високий вміст срібла майже 60 % називали Rotvalid або Rotvaliderz.
За словами Авраама Ґоттлоба Вернера (1749—1817), з 1789 року розрізняють темно- та світло-червону руду[6], але лише в 1804 році французький хімік Жозеф Пруст (1754—1826) зміг уточнити за допомогою свого хімічного аналізу, що червона руда містить стибій (темний, Ag3SbS3) і арсен (світлий, Ag3AsS3) — двох різних мінералів.[7]
У 1831 році німецький мінералог, геолог Ернст Фрідріх Глокер (1793—1858) ввів назву піраргірит для темно-червоної руди, яка діє й донині, — на основі двох давньогрецьких слів πῦρ, що означає «вогонь» і ἄργυρος, що означає «срібло».
Хімічна формула: Ag3SbS3. Містить у своєму складі 59,76 % Ag. Sb може ізоморфно заміщатися As у співвідношеннях Sb: As до 3:1.
Кристалізується в тригональній сингонії. Піраргірит утворює зернисті агрегати, вростки в бляклих рудах, галеніті і ін. мінералах, рідше зустрічається у вигляді кристалів ромбоедричного або скаленоедричного габітусу розміром до 10 см. Колір темно-червоний до чорного з червонуватим відтінком. Просвічує, в тонких шарах прозорий. Блиск алмазний. Спайність середня за ромбоедром. Тв. 2—2,5. Густина 5,8. Дуже крихкий. Характерна пурпурно-червона риска. Поширений в середньотемпературних гідротермальних поліметалічних родов. Великих скупчень не утворює. Асоціація: срібло, акантит, тетраедрит, інші сульфосолі срібла, кальцит, доломіт, кварц.
Зустрічається спільно з бляклими рудами, арсенідами кобальту і нікелю, пруститом, селенідами. У значних кількостях присутній в низькотемпературних срібно-поліметалічних гідротермальних родовищах (Пачука, Гуанахуато, Мексика; Потосі, Болівія; Чаньярсільо, Чилі), де асоціює з галенітом, самородним сріблом, пруститом, сульфосолями стибію і свинцю.
Важливий компонент срібних руд. Інші знахідки: Гарц (Саксонія, ФРН), Пршибрам (Чехія), Банська Штявниця (Словаччина), Колькіхірка (Перу). В Україні знайдений у Подніпров'ї.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ mineralienatlas.de
- ↑ а б Glocker E. F. Handbuch der Mineralogie — N: 1831.
- ↑ Hans Lüschen: Die Namen der Steine. Das Mineralreich im Spiegel der Sprache. 2. Auflage. Ott Verlag, Thun 1979, ISBN 3-7225-6265-1, S. 304.
- ↑ Helmut Schröcke, Karl-Ludwig Weiner: Mineralogie. Ein Lehrbuch auf systematischer Grundlage. de Gruyter, Berlin; New York 1981, ISBN 3-11-006823-0, S. 284—287.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Піраргірит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Піраргірит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Pyrargyrite in the Handbook of Mineralogy https://rruff.info/doclib/hom/pyrargyrite.pdf
- Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1944) Dana's system of mineralogy, (7th edition), v. I, 362—366.
