Резнік Борис Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борис Якович Резнік
Народився 5 січня 1929(1929-01-05)
УРСР Одеса, Українська РСР
Помер 8 грудня 1997(1997-12-08) (68 років)
Україна Одеса, Україна
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Національність Єврей
Діяльність політик
Відомий завдяки Педіатрія
Alma mater Одеський медичний інститут
Науковий ступінь Доктор медичних наук
Відомі учні Ігор Бабій
Заклад Одеський медичний інститут
Членство НАН України
Посада Народний депутат України[1]
Батько Q16691628?
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки — 1979 Державна премія України в галузі науки і техніки — 1997
Звання Академік АМН України
УРСР Депутат Верховної Ради УРСР
10-го скликання
1980 1985
УРСР Депутат Верховної Ради УРСР
11-го скликання
24 лютого 1985 1990
Україна Народний депутат України
1-го скликання
15 травня 1990 10 травня 1994

Академік Бори́с Я́кович Ре́знік (Рєзнік) (нар. 5 січня 1929, Одеса — 8 грудня 1997, Одеса) — вчений-педіатр, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАН, Дійсний член АМН України1992 року), завідувач кафедри дитячих хвороб Одеського державного медичного університету (19721997), Народний депутат України 1-го скликання, депутат Верховної Ради УРСР 10-11-го скликань. лауреат двох Державних премій України в галузі науки і техніки (1979 та 1997 років), автор понад 300 наукових робіт, у тому числі 14 монографій та 2 підручників для студентів медичних вузів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Борис Якович народився в сім'ї одеських лікарів. У 1950 року з відзнакою закінчив Одеський медичний інститут. Свою трудову діяльність розпочав у Донецькій області, де він працював дільничним педіатром, ординатором Слов'янського курорту, а потім організатором і завідувачем відділенням в дитячій лікарні м. Кадіївка. У 1957 році Борис Якович став асистентом, а з 1959 року — завідувачем кафедри дитячих інфекційних хвороб Донецького медичного інституту ім. М. Горького, очолював кафедру педіатрії того ж інституту. У 1957 році Резнік захистив кандидатську дисертацію на тему: «Матеріали до характеристики вищої нервової діяльності у відновному періоді поліомієліту у дітей». У 1964 році захистив докторську дисертацію на тему: «Реактогенність і імунологічна реактивність асоційованої коклюшно-дифтерійно-правцевий вакцини при імунізації дітей з різним станом здоров'я». Член КПРС з 1975 року.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Спектр наукових досліджень академіка Резніка завжди визначався актуальністю проблем клінічної педіатрії. Його роботи з питань профілактики дитячих інфекційних хвороб були вагомим внеском у розробку обґрунтованих показань і протипоказань до профілактичних щеплень у дітей, яке було закріплено відповідними рішеннями МОЗ СРСР. Він розробив теоретичні основи імуногенезу у дітей при вакцинації. Робота цього періоду узагальнена монографіями:

  • «Менінгіти у дітей» (1971 рік),
  • «Електрокардіографія в педіатрії» (1972 рік),
  • «Профілактичні щеплення в практиці педіатра» (1975 рік) тощо.

З 1972 року професор Резнік очолював колектив кафедри дитячих хвороб педіатричного факультету Одеського медичного інституту. Його наукові пошуки зосередилися на найважливіших напрямах сучасної педіатрії: вроджені та спадкові захворювання, неонатологія, пульмонологія, питання дитячого харчування, гематологія. Великий клінічний досвід та глибокі дослідження з проблем захворювань крові стали основою для створення таких монографій як «Гематологія дитячого віку з атласом мієлограми» (1975) і «Практична гематологія дитячого віку» (1989).

Під керівництвом Б. Я. Резніка був виконаний комплекс робіт на молекулярно-клітинному рівні з вивченням процесів біоенергетики та стану клітинних мембран. Це стало підставою для створення програми диференціальної метаболічної терапії гіпоксичних станів у дітей (при гострій пневмонії, респіраторному дистрес-синдромі у новонароджених), яка була введена в практику лікувальних установ і сприяла зниженню дитячої смертності в нашій країні.

Широке галузеве, міжгалузеве та міжнародне співробітництво, в тому числі з клінікою Д. Газліні (Генуя, Італія), сприяло розробці молекулярно-генетичних основ діагностики та профілактики вродженої та спадкової патології дитячого віку та створенню системи медико-генетичного консультування в Одесі. Були запропоновані принципово нові методи пренатальної діагностики спадкових захворювань (муковісцидоз, гемофілія, фенілкетонурія тощо); створені моніторинг і комп'ютерна діагностика вроджених вад розвитку; удосконалено методи прогнозування народження хворої дитини, одна з ці робіт нагороджена срібною медаллю ВДНГ (1991 року).

Академік Резнік вніс великий внесок у вирішення проблеми одного з найбільш поширених спадкових захворювань — муковісцидозу. На основі глибокого вивчення патогенезу цього захворювання була розроблена система комплексної терапії, яка визнана на міжнародних конгресах з муковісцидозу (Будапешт, 1986 рік; Осло, 1987 рік; Арлінгтон, США, 1990 рік). Розроблена метаболічна терапія муковісцидозу та етапна реабілітація дітей у створеному місцевому санаторії допомогла значно продовжити і покращити життя цих хворих. Спільно з Міжнародною Інтегрованою Асоціацією охорони здоров'я (Велика Британія) виконувалась програма «TACIS-Lien» (допомога сім'ям дітей, хворих на муковісцидоз); проводилася загальна наукова робота з британськими лікарями з Королівського Бромптонского госпіталю, Європейським співтовариством допомоги дітям з муковісцидозом. За цикл робіт з медичної генетики, у тому числі «Спадкові захворювання та вроджені вади розвитку в перинатальній практиці» академік АМН Борис Якович Резнік був удостоєний Державної премії України 1997 року.

Він був одним з ініціаторів та організаторів «Першого міжнародного симпозіуму педіатрів поріднених міст», в якому брали участь вчені з Угорщини, Італії, Фінляндії, Болгарії, Росії. Творче наукове співробітництво постійно здійснювалося з угорськими, італійськими та японськими колегами. Академік Резнік неодноразово доповідав на міжнародних конгресах і симпозіумах та гідно представляв Україну в багатьох країнах світу.

Борис Якович Резнік — автор понад 300 наукових робіт, у тому числі 14 монографій, 2-х підручників для студентів медичних вузів, один з них — «Детские болезни», витримав три видання, а Борис Якович як співавтор відзначений Державною премією України 1979 року.

Учні[ред. | ред. код]

Великий творчий потенціал, неординарність і глибина мислення в розробці нових наукових напрямів дозволили академіку Б. Я. Резнику стати засновником сучасної Одеської педіатричної школи. Він підготував 10 докторів і близько 50 кандидатів медичних наук. Троє учнів Бориса Яковича є завідувачами педиатрическими кафедрами Одеського національного медичного університету — член-кореспондент АМН України Н. Л. Аряєв, лауреат Державної премії України Ігор Бабій, заслужений діяч науки і техніки А. В. Зубаренко.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Вчений проводив велику громадську роботу. Був народним депутатом України трьох скликань, членом Правління Української Асоціації дитячих лікарів, головою Одеської Асоціації педіатрів, членом редакційних колегій багатьох медичних журналів. Однією з останніх ідей, з блиском перетворених в життя, стала організація багатопрофільного міського дитячого лікувально-профілактичного центру, влився до структури міської дитячої лікарні № 1.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]


  1. http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm