Реймонд Бріггс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Реймонд Бріггс
англ. Raymond Redvers Briggs

Народження 18 січня 1934(1934-01-18)[1][2][…]
Вімблдон, Мертон, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Велика Британія[3]
Смерть 9 серпня 2022(2022-08-09)[4][5][6] (88 років)
  Брайтон, Брайтон і Гоув, Східний Сассекс, Південно-Східна Англія, Англія, Велика Британія[7]
Країна  Велика Британія[3][6]
Навчання Університетський коледж Лондона[8], Школа образотворчого мистецтва Слейдаd[9][10][11], Central School of Art and Designd, Rutlish Schoold[12][13] і Wimbledon College of Artd[9][13]
Діяльність ілюстратор, дитячий письменник, сценарист
Роки творчості 1954[14] — 2018[14]–2018[14]
Член Королівське літературне товариство
Батько Ernest Briggsd
Мати Ethel Briggsd
Нагороди
Командор Ордена Британської імперії

Срібний стилосd (1979)

член Королівського літературного товариства[d]

Медаль Кейт Гріневейd (1973)

Медаль Кейт Гріневейd (1966)

CMNS: Реймонд Бріггс у Вікісховищі

Реймонд Редверс Бріггс (англ. Raymond Redvers Briggs; 18 січня 1934(1934січня18) — 9 серпня 2022)[15] — англійський ілюстратор, карикатурист, графічний романіст і письменник. Досягши успіху серед критиків і популярності серед дорослих і дітей, він найбільше відомий у Великій Британії своїм оповіданням без слів «Сніговик» 1978 року, адаптованого у мультфільм для телебачення, а музичну адаптацію ставлять у театрах щоріздва[16].

У 1966 і 1973 роках Бріггс отримав медаль Кейт Грінвей від Британської бібліотечної асоціації за найкращу ілюстрацію дитячої книги[17][18]. До 50-річчя медалі (1955—2005) комісія обрала книгу «Батько Різдва» (1973) однією з десяти робіт-переможців, які потрапили у список на обрання улюбленця нації[19]. За свій внесок як дитячого ілюстратора Бріггс посів друге місце премії імені Г. К. Андерсена у 1984 році[20][21]. Був покровителем Асоціації ілюстраторів[22].

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився у Вімблдоні, графство Суррей (нині Лондон), у родині молочника Ернеста Редверса Бріггса (1900—1971) й Етель Боєр (1895—1971), колишньої покоївки, яка стала домогосподаркою, вони побралися у 1930 році[23][24]. Під час Другої світової війни його евакуювали до Дорсета, а потім, наприкінці війни, він повернувся до Лондона[25].

Бріггс навчався у Рутлішській школі, на той час гімназія, займався малюванням мультфільмів з раннього дитинства і, попри спроби батька відрадити його від цього невигідного заняття, вивчав живопис у Вімблдонській школі мистецтв з 1949 до 1953 рік і типографіку у Центральній школі мистецтв[26].

З 1953 до 1955 рік він перебував на національній службі в Королівському корпусі зв'язку у Каттерику, де займався кресленням. У 1957 році закінчив Слейдську школу образотворчого мистецтва, де вивчав живопис[15][27].

Кар'єра[ред. | ред. код]

Мистецьку кар'єру розпочав як художник, але незабаром переорієнтувався на ілюстратора[15] і почав працювати над дитячими книгами. У 1958 році він створив ілюстрації для антології казок Рут Меннінг-Сандерс «Peter and the Piskies: Cornish Folk and Fairy Tales», опубліковану Oxford University Press. У 1961—1986 роках Бріггс, за сумісництвом, викладав курс ілюстрування у Брайтонській школі мистецтв[28][29]; одним із його учнів був Кріс Рідделл — володар трьох медалей Грінвей[30]. Бріггс був близький до отримання медалі Кейт Грінвей у 1964 році за збірку дитячих віршів «Fee Fi Fo Fum»[a] й отримав її у 1966 році за ілюстрації до видання Гамільтона «Матінка Гуска»[15]. Згідно з ретроспективною презентацією бібліотекарів, «The Mother Goose Treasury» — «це збірка з 408 традиційних й улюблених віршів і дитячих віршів, проілюстрованих понад 800 кольоровими малюнками молодого Реймонда Бріггса».

Перші три важливі роботи Бріггса як автора й ілюстратора були у форматі коміксів, а не окремого тексту й ілюстрацій, типових для дитячих книжок; усі три вийшли друком у Hamish Hamilton. «Батько Різдва» (1973) і його продовження «Батько Різдва йде у відпустку» (1975) зображує скнару Батька Різдва, який безперервно скаржиться на «квітучий сніг». Перша частина принесла другу медаль Грінвей[15]. Пізніше їх екранізували. Третім раннім «коміксом» Hamilton був «Fungus the Bogeyman» (1977), у якому розповідається про один день з життя буки представника робітництва[31].

«Сніговик» (Hamilton, 1978) був повністю безслівним[15] і проілюстрований лише кольоровими олівцями[32]. Робота була частково мотивована його попередньою книгою; Бріггс писав, що «протягом двох років я працював над „Fungun“, похований серед бруду, слизу та слів, тому… я хотів зробити щось чисте, приємне, свіже, безмовне та швидке»[33]. За цю роботу Бріггс претендував на третю медаль Грінвей[34][a]. Того ж року Random House випустила американську версію, за яку Бріггс отримав премію Boston Globe–Horn Book у категорії серед книжок-картинок[35]. У 1982 році вийшла анімаційна адаптація британського телеканалу Channel 4 з коротким вступним текстом Девіда Бові[36]. У 1982 році мультфільм отримав номінацію на премію «Оскар» за найкращий короткометражний анімаційний фільм і з того часу щороку показувався на британському телебаченні (за винятком 1984 року)[37]. Напередодні Різдва 2012 року, 30 років з виходу оригіналу, продемонстровано продовження «Сніговик і Сніговий собака»[38].

Бріггс продовжував працювати у подібному форматі, але з більшою кількістю контенту для дорослих, зокрема «Джентльмен Джим» (1980), похмурий погляд на судові процеси над представниками робітництва Джимом і Гільдою Блоггсами, історія тісно пов'язана з його батьками. У графічному романі «Коли віє вітер» (1982) перед довірливою й оптимістичною парою Блоггс постають жахіття ядерної війни. Робота отримала похвалу Палати громад за своєчасність й оригінальність. Бріггс надихнувся ідеєю після перегляду документальної програми «Панорама» про дії у випадку ядерних непередбачених ситуацій[29], а щільний формат сторінки був натхненний мініатюрною версією «Батька Різдва» швейцарського видавця. Книгу адаптували у радіоспектакль з Пітером Саллісом у головній чоловічій ролі, а згодом на анімаційний фільм з Джоном Міллзом і Пеггі Ашкрофт[39]. «The Tin-Pot Foreign General and the Old Iron Woman» (1984) — викриття Фолклендської війни[40].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Дружина Бріггса Джин, яка хворіла на шизофренію, померла від лейкемії у 1973 році, через два роки після смерті його батьків. Дітей у них не було[41].

Наприкінці свого життя Бріггс жив у маленькому будинку у Вестместоні, Суссекс[42][40]. Його багаторічна партнерка Ліз померла у жовтні 2015 року від хвороби Паркінсона. Бріггс продовжував працювати над написанням й ілюструванням книг.

Бріггс заявляв, що раніше був затятим прихильником Лейбористської партії, хоча втратив віру з приходом Джеремі Корбіна[43].

Помер від пневмонії у Брайтоні 9 серпня 2022 року у віці 88 років[15][27].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

У 1992 році Бріггс отримав премію Курта Машлера, або «Еміль» за написання й ілюстрування графічної новели «Людина» про хлопчика та гомункула. Премія щороку відзначала одну британську дитячу книжку за поєднання тексту й ілюстрації. Його графічний роман «Етель й Ернест», який описує 41-річний шлюб його батьків, отримав нагороду «Найкраща ілюстрована книга» на British Book Awards у 1999 році. У 2016 році роман адаптували у мальований анімаційний фільм[44]. У 2012 році він став першим, кого включили до Зали слави British Comic Awards[45].

У 2014 році Бріггс отримав премію Phoenix Picture Book Award від Асоціації дитячої літератури за книгу «Ведмідь» (1994). Комісія з нагороди заявила:

З дивовижними перегортаннями сторінок, вдалими паузами та бездоганними діалогами Бріггс передає драму та гумор стосунків між дитиною та дорослим і дитиною та ведмедем, піддаючи сумніву природу уяви та реальності. Як книжка-картинка, представлена у форматі графічного роману, з першою публікацією твору Бріггса він був новаторським, і залишається передовим через двадцять років у своїй творчій єдності тексту та зображення[46].

Премія імені Г. К. Андерсена Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги — найвища нагорода для письменника чи ілюстратора дитячих книжок. У 1984 році Бріггс був одним із двох учасників- ілюстраторів[20][21].

Лавреат низки нагород за окремі роботи[47][48].

  • 1966 Медаль Кейт Грінвей за «Мама Гуска»[17]
  • 1973 Медаль Кейт Грінвей за «Батько Різдва»[18]
  • 1977 Премія Френсіса Вільямса за ілюстрацію (Музей Вікторії та Альберта) «Батько Різдва»[49]
  • 1979 Премія Boston Globe–Horn Book (США), за «Сніговик»[35]
  • 1979 Премія «Срібне перо» (Нідерланди)[50]
  • Children's Rights Workshop Other Award[51]
  • 1982 Премія Френсіса Вільямса за ілюстрацію за «Сніговик»[51]
  • 1992 Премія Курта Машлера за «Сніговик»[52]
  • 1992 Дитячий автор року, British Book Awards
  • 1998 Ілюстрована книга року, British Book Awards, за «Етель й Ернест»[51]
  • Зал слави British Comic Awards 2012[44]
  • Премія «Фенікс» з картинками 2014 року за «Ведмідь»[53]
  • «Fee Fi Fo Fum» (1964) і «Сніговик» (1978) друге місце медаль Грінвей[54][a]
  • «Уг» — срібний призер премії Nestlé Smarties Book Prize 2001 року[55].

У постійній колекції Національної портретної галереї у Лондоні зберігається кілька фотопортретів Бріггса[56].

Бріггс став командором Ордена Британської імперії у 2017 році на честь дня народження королеви за заслуги у літературі[57]. Ніколет Джонс написала книгу про його творчий шлях «Реймонд Бріггс: Ілюстратори», опубліковану у 2020 році[58].

Вибіркові твори[ред. | ред. код]

  • Peter and the Piskies: Cornish Folk and Fairy Tales (1958), переказано Рут Меннінг-Сандерс та проілюстровано Бріггсом[59]
  • The Fair to Middling (1959), Артур Колдер-Маршалл. Руперт Гарт-Девіс, Лондон[60]
  • The Strange House (1961), Бріггс
  • Midnight Adventure (1961), Бріггс
  • Ring-a-ring o' Roses (1962), збірка дитячих віршів[61]
  • Sledges to the Rescue (1963), Бріггс
  • Fee Fi Fo Fum (1964) — книжка-картинка дитячих віршів[62]
  • The Mother Goose Treasury (Hamilton, 1966), від Mother Goose — лауреата медалі Кейт Грінвей
  • The Christmas Book (1968), Джеймс Рівз[63]
  • Shackleton's Epic Voyage (1969), Майкл Браун[64]
  • Jim and the Beanstalk (1971), Бріггс[65]
  • Father Christmas (1973), Бріггс — лавреат медалі Кейт Грінвей[18]
  • Father Christmas Goes on Holiday (1975), Бріггс[66]
  • Fungug the Bogeyman (1977), Бріггс[67]
  • The Snowman (1978)[68]
  • Gentleman Jim (1980), Бріггс[69]
  • Коли віє вітер (1982), Бріггс[70]
  • The Tin-Pot Foreign General and the Old Iron Woman (1984), Бріггс[71]
  • All in a Day (1986), автор Міцумаса Анно, ілюстрації Анно й інших[72]
  • Unlucky Wally (1987)[73]
  • Unlucky Wally 20 Years On (1989)[74]
  • The Man (1992), Бріггс[75]
  • The Bear (1994), Бріггс[76]
  • Ethel & Ernest (1998)[77]
  • Ug: Boy Genius of the Stone Age (2001), Бріггс[78]
  • The Adventures of Bert, Аллан Алберг (2001)[79]
  • A Bit More Bert,, Аллан Алберг (2002)[80]
  • The Puddleman (2004)[81]
  • Notes from the Sofa (2014)[82]

Адаптації[ред. | ред. код]

  • The Snowman (1982)[15][83]
  • Коли віє вітер (1983), радіоадаптація BBC з Пітером Саллісом і Брендою Брюс[84]
  • Коли віє вітер (1983) Малий театр, Брістоль і театр Вайтголл, Лондон.
  • Коли дме вітер (1986) кіноекранізація з Пеггі Ашкрофт і Джоном Міллсом[85]
  • Father Christmas (1991)[15][83]
  • The Bear (1998)[83]
  • Ivor the Invisible (2001)[83]
  • Fungun the Bogeyman (2004)[15][83]
  • Gentleman Jim (2008) радіоадаптація BBC[86]
  • Father Christmas тетральна постановка театр Лірик, 2012
  • Fungun the Bogeyman (2015) 3-серійна телевізійна адаптація за участю Тімоті Сполла та Вікторії Вуд, показана на Sky1 у грудні 2015 року[87][88]
  • Ethel & Ernest (2016)[83][89]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Сьогодні у шорт-лист премії Грінвей зазвичай входить вісім книг. За даними CCSU, деякі посіли друге місце були оцінені (з 1959 року) або високо оцінені (з 1974 року). За 44 роки було 99 відмінностей між ними, зокрема три у 1964 році, три у 1978 році. За 29 років було відзначено 31 високу нагороду, зокрема Бріггс за 1978 рік.
    • Тільки Кріс Рідделл тричі ставав лавреатом Грінвей. Серед чотирнадцяти ілюстраторів, які здобули дві медалі, Бріггс є одним із семи, чия книга увійшла до десятки найкращих (1955—2005), а також одним із семи, чиї книги посіли принаймні одне друге місце (1974—2002), на чолі з Гелен Оксенбері з двома та чотирма ВО.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119520567 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Raymond Briggs
  3. ↑ а б в http://web.archive.org/web/20170324035606/http://jeugdliteratuur.org/auteurs/raymond-briggs
  4. ↑ The Guardian — UK: GMG, 1821. — ed. size: 161152 — ISSN 0261-3077
  5. ↑ Lloyd A. Raymond Briggs, author of 'The Snowman', dies aged 88 — (untranslated).
  6. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. ↑ https://www.nytimes.com/2022/08/10/books/raymond-briggs-dead.html
  8. ↑ https://www.bbc.co.uk/news/entertainment-arts-62490170
  9. ↑ а б http://explore.rkd.nl/en/explore/artists/238384
  10. ↑ https://www.theguardian.com/books/2004/dec/18/featuresreviews.guardianreview8
  11. ↑ https://literature.britishcouncil.org/writer/raymond-briggs
  12. ↑ https://datos.bne.es/resource/XX1152470
  13. ↑ а б https://prabook.com/web/person-view.html?profileId=1299531
  14. ↑ а б в RKDartists
  15. ↑ а б в г д е ж и к л Lea, Richard (10 серпня 2022). Snowman author Raymond Briggs dies aged 88. The Guardian (англ.). Процитовано 10 серпня 2022.
  16. ↑ Wroe, Nicholas (18 грудня 2004). Bloomin' Christmas. The Guardian. London. Процитовано 22 травня 2010.
  17. ↑ а б (Greenaway Winner 1966) [Архівовано 2012-03-05 у Wayback Machine.]. Living Archive: Celebrating the Carnegie and Greenaway Winners. CILIP. Retrieved 14 July 2012.
  18. ↑ а б в (Greenaway Winner 1973) [Архівовано 2007-10-11 у Wayback Machine.]. Living Archive: Celebrating the Carnegie and Greenaway Winners. CILIP. Retrieved 14 July 2012.
  19. ↑ «70 Years Celebration: Anniversary Top Tens» [Архівовано 27 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. The CILIP Carnegie & Kate Greenaway Children's Book Awards. CILIP. Retrieved 1 July 2012.
  20. ↑ а б www.ibby.org https://www.ibby.org/index.php?id=273. Процитовано 8 жовтня 2023. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  21. ↑ а б ALO docView - The Hans Christian Andersen Awards 1956-2002 (2002). www.literature.at. Процитовано 8 жовтня 2023.
  22. ↑ Association of Illustrators. Архів оригіналу за 12 July 2016.
  23. ↑ Debrett's People of Today, ed. Lucy Hume, Debrett's Ltd, 2017, p. 728
  24. ↑ Raymond Briggs: Big kid, 'old git' and still in the rudest of health. 9 серпня 2008.
  25. ↑ Raymond Briggs obituary: An illustrious career. BBC News. 10 серпня 2022. Процитовано 10 серпня 2022.
  26. ↑ Raymond Briggs Microsoft Encarta Online Encyclopedia 2009. [Архівовано 1 лютого 2009 у Wayback Machine.]
  27. ↑ а б Bailey, Jason M. (10 серпня 2022). Raymond Briggs, Who Drew a Wordless 'Snowman,' Dies at 88. The New York Times. Процитовано 10 серпня 2022.
  28. ↑ Briggs, Raymond — MSN Encarta. [Архівовано 1 лютого 2009 у Wayback Machine.]
  29. ↑ а б read yourself RAW – Profile: Raymond Briggs. Архів оригіналу за 19 July 2009.
  30. ↑ Chris Riddell.
  31. ↑ Fungus the Bogeyman Season 1. Radio Times (англ.). Процитовано 11 серпня 2022.
  32. ↑ «Guardian book club: Week two: Raymond Briggs on Father Christmas's terrible job …». Raymond Briggs with John Mullan. The Guardian. 20 December 2008.
  33. ↑ «Raymond Briggs» [Архівовано 2013-02-09 у Wayback Machine.]. Puffin Books Authors. Puffin Books. Confirmed 4 December 2012. • Biography; Interview; Bibliography «Published by Puffin Books»
  34. ↑ «Kate Greenaway Medal» [Архівовано 2014-09-16 у Wayback Machine.]. 2007?. Curriculum Lab. Elihu Burritt Library. Central Connecticut State University (CCSU). Retrieved 25 June 2012.
  35. ↑ а б Past Boston Globe–Horn Book Award Winners. The Horn Book. Процитовано 11 серпня 2022.
  36. ↑ 'Let's all remember David Bowie's forgotten intro for 'The Snowman', NME new musical express, 2016
  37. ↑ Anjorin, Israel (10 серпня 2022). Raymond Briggs, a Snowman author has passed away at age 88 – Death. SNBC13.com. Процитовано 11 серпня 2022.
  38. ↑ Lawson, Mark (14 грудня 2012). The Snowman and the Snowdog: the pitfalls of remakes. The Guardian (англ.). Процитовано 10 серпня 2022.
  39. ↑ When the Wind Blows на сайті IMDb (англ.) . Confirmed 4 December 2012.
  40. ↑ а б Raymond Briggs, Snowman author, dies aged 88. The Times (англ.). Процитовано 10 серпня 2022.
  41. ↑ Jordan, Justine (21 грудня 2019). Raymond Briggs: 'Everything takes so bloody long when you're old'. The Guardian.
  42. ↑ Walker, Emily (24 грудня 2010). Snowman author says: "I hate Christmas" (From The Argus). Theargus.co.uk. Процитовано 23 липня 2012.
  43. ↑ Aitkenhead, Decca (24 грудня 2016). Raymond Briggs: 'There could be another world war. Terrifying, isn't it?'. TheGuardian.com.
  44. ↑ а б Milligan, Mercedes (10 серпня 2022). 'The Snowman' Creator Raymond Briggs Dies Age 88. Animation Magazine. Процитовано 11 серпня 2022.
  45. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 11 March 2016. Процитовано 11 березня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  46. ↑ ChLA Newsletter [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.], Vol. 20, Issue 2 (Autumn 2013)]. pp. 6–7. Retrieved 2014-07-12.
  47. ↑ «Raymond Briggs» [Архівовано 2013-02-09 у Wayback Machine.]. Puffin Books Authors. Puffin Books. Confirmed 4 December 2012. • Biography; Interview; Bibliography «Published by Puffin Books»
  48. ↑ «Raymond Briggs». British Council: Literature. Retrieved 4 December 2012.
  49. ↑ Father Christmas | | raymond briggs | raymond briggs | V&A Explore The Collections. Victoria and Albert Museum: Explore the Collections. Процитовано 11 серпня 2022.
  50. ↑ Author-illustrator Raymond Briggs dies age 88 :: NEWS. School Library Association (англ.). Архів оригіналу за 5 листопада 2022. Процитовано 11 серпня 2022.
  51. ↑ а б в Raymond Briggs's Christmas Little Library – Raymond Briggs; | Foyles Bookstore. www.foyles.co.uk. Процитовано 11 серпня 2022.
  52. ↑ «Kurt Maschler Awards». Book Awards. bizland.com. Retrieved 6 October 2013.
  53. ↑ ChLA Newsletter [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.], Vol. 20, Issue 2 (Autumn 2013)]. pp. 6–7. Retrieved 2014-07-12.
  54. ↑ «Kate Greenaway Medal» [Архівовано 2014-09-16 у Wayback Machine.]. 2007?. Curriculum Lab. Elihu Burritt Library. Central Connecticut State University (CCSU). Retrieved 25 June 2012.
  55. ↑ 6000 children search for the next Harry Potter. PR Newswire. 6 грудня 2001.
  56. ↑ Raymond Briggs – Person – National Portrait Gallery. National Portrait Gallery, London. Процитовано 10 серпня 2022.
  57. ↑ Page B8 | Supplement 61962, 16 June 2017 | London Gazette | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 8 жовтня 2023.
  58. ↑ The grumpy genius of Raymond Briggs. spectator.com. Процитовано 4 січня 2021.
  59. ↑ Peter and the Piskies. Cornish folk and fairy tales. Illustrated by Raymond Briggs. WorldCat. London. 1958. Процитовано 11 серпня 2022.
  60. ↑ The Fair to Middling, etc. London. 1959. Процитовано 11 серпня 2022.
  61. ↑ Ring-a-ring o' roses. WorldCat. Процитовано 11 серпня 2022.
  62. ↑ Fee fi fo fum. WorldCat. Hamish Hamilton. 1964. Процитовано 11 серпня 2022.
  63. ↑ The Christmas book. WorldCat. 1968. Процитовано 11 серпня 2022.
  64. ↑ Shackleton's epic voyage. WorldCat. 1969. Процитовано 11 серпня 2022.
  65. ↑ Jim and the beanstalk. WorldCat. Hamilton. 1970. Процитовано 11 серпня 2022.
  66. ↑ Father Christmas goes on holiday. WorldCat. H. Hamilton. 1975. Процитовано 11 серпня 2022.
  67. ↑ Fungus the Bogeyman. WorldCat. H. Hamilton. 1977. Процитовано 11 серпня 2022.
  68. ↑ The Snowman. WorldCat. Hamish Hamilton. 1978. Процитовано 11 серпня 2022.
  69. ↑ Gentleman Jim. WorldCat. 1980. Процитовано 11 серпня 2022.
  70. ↑ When the wind blows. WorldCat. 1982. Процитовано 11 серпня 2022.
  71. ↑ The tin-pot foreign general and the old iron woman. WorldCat. 1984. Процитовано 11 серпня 2022.
  72. ↑ All in a day. WorldCat. 1986. Процитовано 11 серпня 2022.
  73. ↑ Unlucky Wally. WorldCat. 1988. Процитовано 11 серпня 2022.
  74. ↑ Unlucky Wally twenty years on. WorldCat. 1989. Процитовано 11 серпня 2022.
  75. ↑ The man. WorldCat. 1992. Процитовано 11 серпня 2022.
  76. ↑ The Bear. WorldCat. 1994. Процитовано 11 серпня 2022.
  77. ↑ Ethel & Ernest. WorldCat. 1998. Процитовано 11 серпня 2022.
  78. ↑ Ug: boy genius of the stone age and his search for soft trousers. WorldCat. 2001. Процитовано 11 серпня 2022.
  79. ↑ The adventures of Bert. WorldCat. 2001. Процитовано 11 серпня 2022.
  80. ↑ A bit more Bert. WorldCat. 2002. Процитовано 11 серпня 2022.
  81. ↑ The puddleman. WorldCat (English) . 2004. Процитовано 11 серпня 2022.
  82. ↑ Notes From the Sofa. WorldCat (English) . 2014. Процитовано 11 серпня 2022.
  83. ↑ а б в г д е Raymond Briggs. BFI (англ.). Архів оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 11 серпня 2022.
  84. ↑ BBC Programme Index. BBC Genome. Процитовано 11 серпня 2022.
  85. ↑ When the Wind Blows (1986). BFI (англ.). Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 11 серпня 2022.
  86. ↑ BBC Programme Index. genome.ch.bbc.co.uk. Процитовано 11 серпня 2022.
  87. ↑ Fungus the Bogeyman: Timothy Spall Leads All-Star Cast. Sky. Процитовано 23 вересня 2015.
  88. ↑ Fungus The Bogeyman Series 1. Sky. Процитовано 2 січня 2016.
  89. ↑ Ramachandran, Naman (10 серпня 2022). Raymond Briggs, 'The Snowman' Creator, Dies at 88. Variety. Процитовано 11 серпня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Реймонд_Бріггс&oldid=42546538