Рифабутин
 | |
|---|---|
Рифабутин
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| (9S,12E,14S,15R,16S,17R,18R,19R,20S, 21S,22E,24Z)-6,16,18,20-tetrahydroxy-1'- isobutyl-14-methoxy-7,9,15,17,19,21,25- hepta-methyl-spiro[9,4-(epoxypentadeca [1,11,13]trienimino)-2H-furo-[2',3':7,8]-naphth [1,2-d]imidazol-2,4'-piperidin]-5,10,26-(3H,9H)- trione-16-acetate | |
| Класифікація | |
| ATC-код | J04 |
| PubChem | |
| CAS | |
| DrugBank | DB00615 |
| KEGG | D00424 |
| Хімічна структура | |
| Формула | C46H62N4O11 |
| Мол. маса | 847,005 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | 95-100% |
| Метаболізм | Печінка |
| Період напіввиведення | 35-40 год. |
| Екскреція | Нирки 58%,Жовч 5%,фекалії 30% |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | МІКОБУТИН, «Пфайзер Італія С.р.л.»,Італія UA/5172/01/01 02.02.2009-02/02/2014 |
Рифабути́н — напівсинтетичний антибіотик з групи рифампіцинових антибіотиків широкого спектру дії, для перорального застосування.[1] Рифабутин уперше синтезований італійською компанією «Achifar», яка пізніше стала підрозділом компанії «Farmitalia Carlo Erba» корпорації «Montedison», у 1975 році та затверджений FDA у 1992 році.[2]
Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]
Рифабутин — напівсинтетичний антибіотик з групи рифампіцинових антибіотиків широкого спектра дії. Препарат має бактерицидну дію, що зумовлена інгібуванням ДНК-залежної РНК-полімерази, а також пригнічує синтез ДНК в бактеріальних клітинах.[3] До рифабутину чутливі Escherichia coli, Bacillus subtilis, Helicobacter pylori[4], частина стафілококів та нейсерії[3]; а також туберкульозна паличка (у тому числі штами, які нечутливі до рифампіцину)[5] та атипові мікобактерії. Найбільше клінічне значення має активність проти мікобактерій.
Фармакокінетика[ред. | ред. код]
Рифабутин добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту, біодоступність препарату складає 95-100 %. Максимальна концентрація в крові досягається протягом 2—4 годин. Рифабутин створює високі концентрації у більшості тканин та рідин організму, найвищі концентрації досягаються в легенях, жовчевому міхурі, стінці кишечнику. Препарат погано проходить через гематоенцефалічний бар'єр. Рифабутин проходить через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Препарат добре проходить всередину клітин, що пояснює його високу активність проти мікобактерій. Метаболізується рифабутин в печінці. Виводиться препарат з організму переважно з сечею у вигляді метаболітів, частково з калом і жовчю. Період напіввиведення препарату складає 35-40 годин, у хворих з печінковою або нирковою недостатністю цей час може збільшуватися.
Показання до застосування[ред. | ред. код]
Рифабутин застосовують при легеневому туберкульозі, а також для профілактики та лікування туберкульозної інфекції, що спричинює Mycobacterium avium або інші атипові мікобактерії, у тому числі в хворих на ВІЛ-інфекцію. За неефективності схем ерадикації Helicobacter pylori І та ІІ ряду може застосовуватися в лікуванні виразкової хвороби.[1][4]
Побічна дія[ред. | ред. код]
При застосуванні рифабутину можливі наступні побічні ефекти:[1]
- Алергійні реакції — найчастіше висипання на шкірі (до 11 % згідно з результатами клінічних досліджень), гарячка (до 2 % випадків)[6]; рідко свербіж шкіри, кропив'янка, бронхоспазм, анафілактичний шок.
- З боку травної системи — частіше (від 1 до 6 % згідно результатів клінічних досліджень) нудота, блювання, діарея, біль у животі, зміни смаку[6]; рідко жовтяниця, гепатит.
- З боку нервової системи та органів чуттів — частіше (1—3 %) головний біль, астенія, безсоння[6]; рідко увеїт, помутніння рогівки.
- З боку опорно-рухового апарату — частіше (1—2 %) артралгії, міалгії, біль у грудній клітці.[6]
- Зміни в лабораторних аналізах — нечасто анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, підвищення активності амінотрансфераз у крові.
Серед інших побічних ефектів дуже часто (до 30 % згідно результатів клінічних досліджень)[6] спостерігається зміна забарвлення сечі у помаранчевий або червоний колір.
Протипоказання[ред. | ред. код]
Рифабутин протипоказаний при підвищеній чутливості до рифампіцинових антибіотиків, важкій печінковій та нирковій недостатності, при вагітності, годуванні грудьми та в дитячому віці.[1]
Форми випуску[ред. | ред. код]
Рифаміцин випускається у вигляді желатинових капсул по 0,15 г.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г РИФАБУТИН (RIFABUTINUM) Діюча речовина
- ↑ [Патент США 3150046, виданий компанії «Achifar» (англ.). Архів оригіналу за 25 вересня 2008. Процитовано 1 лютого 2015. Патент США 3150046, виданий компанії «Achifar» (англ.)]
- ↑ а б Противотуберкулезный антибиотик пролонгированного действия - рифабутин. Антимикробный спектр, особенности фармакодинамики и фармакокинетики [Архівовано 1 березня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б Рифабутин [Архівовано 8 липня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ ЭФФЕКТИВНОСТЬ РИФАБУТИНА В ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ С ТЯЖЕЛЫМИ ПРОГРЕССИРУЮЩИМИ ФОРМАМИ ВПЕРВЫЕ ВЫЯВЛЕННОГО ТУБЕРКУЛЕЗА ЛЕГКИХ (2008)[Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в г д Mycobutin [Архівовано 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Рифабутин на сайті mozdocs.kiev.ua
- (рос.)Рифабутин (Rifabutin): инструкция, применение и формула[Архівовано 6 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- Противотуберкулезные препараты[недоступне посилання](рос.)