Рональд Гарвуд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рональд Гарвуд
англ. Ronald Harwood
Ім'я при народженні англ. Ronald Horwitz
Псевдо Ronald Horowitz[1]
Народився 9 листопада 1934(1934-11-09)[2][3][4]
Кейптаун, ПАР
Помер 8 вересня 2020(2020-09-08)[5] (85 років)
Сассекс, Південно-Східна Англія, Англія, Велика Британія
Країна Flag of South Africa (1928–1994).svg Південно-Африканський Союз
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність письменник, сценарист, кінопродюсер, драматург, актор театру, прозаїк-романіст
Alma mater Королівська академія драматичного мистецтва (1953)[6]
Знання мов англійська[7]
Членство Сербська академія наук і мистецтв і Королівське літературне товариство
Роки активності з 1960
Жанр драма
Посада президент[d][8]
Нагороди
IMDb nm0367838

Рональд Гарвуд (англ. Ronald Harwood; 9 листопада 1934, Кейптаун, ПАР — 8 вересня 2020) — британський письменник, драматург та сценарист.

Життєпис[ред. | ред. код]

Рональд Хорвіц народився в Кейптауні в родині дочки польських емігрантів Ізабель (в дівоцтві Пеппер) і моряка литовського походження Ісаака Хорвиців[9][10]. Гарвуд переїхав з Кейптауна до Лондона у 1951 році, щоб навчатися на актора. Він змінив прізвище на Гарвуд післе того, як його вчитель англійської пояснив, що для актора прізвище Хорвіц надто іноземне та єврейське на слух[11]. Після навчання в Королівській академії драматичного мистецтва він приєднався до шекспірівськой трупи сера Дональда Вулфіта. У 19531958 роках служив особистим костюмером сера Дональда. Пізніше, спираючись на досвід тих років, він написав п'єсу «Костюмер» і біографію «Сер Дональд Вулфіт, Командор Британської Імперіх: його життя та робота в немодному театрі». У 1959 році, покинувши трупу Вулфіта, один сезон грав в театрі «Lyric Hammersmith».

У 1960 році Гарвуд починає кар'єру письменника й у 1961 році публікує свій перший роман «All the Same Shadows», у 1962 році пише перший сценарій (для кінострічки «Рядовий Поттер»), а у 1964 році створює першу п'єсу «March Hares». Гарвуд є доволі плодовитим автором, ним створено 21 п'єса та 10 книг. Його п'єси подобаються багатьом театралам по всьому світу, але, наприклад, лондонські критики вважають їх важкими й надто серйозними[12]. Його книги також користуються успіхом: роман «Дім» у 1994 році отримав Єврейськую щоквартальную премію в області художньої лиітератури[12]. Крім того, ним написано більше 16-ти сценаріїв, але при цьому він рідко створював оригінальні сюжети для кінокартин, як правило, адаптуючи для фільмів книги та п'єсы, у тому числі власні роботи («Костюмер»).

Одна з найбільш часто повторюваних тем в творчості Гарвуда — це його любов до театру та акторів, яку можна помітити в п'єсах «After the Lions» (про життя Сари Бернар), «Квартет» (про старіючих оперних співаків) та «Костюмер», у напівавтобіографічному нарисі про талановитого південноафриканського піаніста «Another Time» та його театрологічній книзі «Весь світ — театр». Гарвуд проявляв великий інтерес до Другої світової війни. Це видно по сценаріям до таких фільмів, як «Операція „Схід Сонця“», «Вирок», «Піаніст» та «Думка сторін». За їх основу взято реальні події, у двох останніх з них головними персонажами є музиканти. Його п'єса 2008 року «Английськая трагедія» розповідає про життя британського фашиста Джона Амері[13][14].

Гарвудом також написані сценарії до фільмів «Версія Браунінга» (1994) з Альбертом Фінні, «Театр» (2004) з Аннетт Бенінг і Джеремі Айронсом та «Олівер Твіст» (2005) з Беном Кінгслі.

Він виграв премію Оскар за сценарій до стрічки «Піаніст». До цього він вже був номінований за фільм «Костюмер» у 1983 році. За підсумками 2007 року Гарвуд отримав третю номінацію на премію Оскар за найкращий адаптований сценарій за сценарій до кінофільму «Скафандр і метелик», заснованому на мемуарах Жана-Домініка Бобі. За цю роботу він також отримав премію BAFTA та ще ряд престижних кінонагород.

Визнання[ред. | ред. код]

Гарвуд був президентом англійського ПЕН-клубу у 19891993 роках й Міжнародного ПЕН-клубу у 1993—1997 роках. Він був головою Королівського товариства літератури (2001—2004) та президентом Королівського літературного фонду (2005). Він став членом Королівського товариства літератури у 1974 році, кавалером ордена Мистецтв та літератури (1996)[15] та командором Ордена Британської імперії (1999). У 2003 році його було обрано членом Сербської академії наук і мистецтв в Департамент з питань мови та літератури. Гарвуд отримав звання доктора філології Університету Кіля (2002). Почесний доктор Національної академії театру та кіно (місто Софія) (2007), почесний член Центральної школи драми (2007) та почесний член Університету Чичестера (2009). 12 липня 2010 року за свої театральні заслуги Гарвуд був посвячений в лицарі[16]. З 2008 року він був головою гілфордського театру «Yvonne Arnaud Theatre».

Особисте життя[ред. | ред. код]

У 1959 році одружився з Наташею Ріхль, шлюб протривав до її смерті у 2013 році. В подружжя народились троє дітей: син Ентоні (1960), дочка Дебора (1963) та дочка Александра (1966). Актор Ентоні Шер доводиться йому двоюрідним братом.

П'єси[ред. | ред. код]

  • March Hares (1964)
  • Country Matters (1969)
  • The Good Companions (Добрі товариші) (1974)
  • The Ordeal of Gilbert Pinfold (Випробування Гілберта Пінфолда), адаптація однойменного роману Івліна Во (1977)
  • A Family (Родина) (1978)
  • The Dresser (Костюмер) (1980)
  • After the Lions (1982)
  • Tramway Road (Трамвайний шлях) (1984)
  • The Deliberate Death of a Polish Priest (Спланована смерть польського священика) (1985)
  • Interpreters (Перекладачі) (1985)
  • J. J. Farr (Дж. Дж. Фарр) (1987)
  • Іванов, переклад п'єси А. П. Чехова англійською (1989)
  • Another Time (Інші часи)(1989)
  • Reflected Glory (Відображення слави) (1992)
  • Poison Pen (1993)
  • Taking Sides (Думка сторін) (1995)
  • The Handyman (1996)
  • Quartet (Квартет) (1999)
  • Goodbye Kiss/Guests (2000)
  • Mahler's Conversion (Бесіда Малера) (2001)
  • See U Next Tuesday (2002)
  • An English Tragedy (Англійська трагедія) (2008)
  • Collaboration (2009)

Фільмографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Czech National Authority Database
  2. SNAC — 2010.
  3. Internet Broadway Database — 2000.
  4. Munzinger Personen
  5. Engel P. Muere Ronald Harwood, guionista ganador del Oscar por 'El pianista'Madrid: Unidad Editorial, 2020. — 337172 екз. — ISSN 1697-0179; 1576-6969
  6. Student & graduate profilesКоролівська академія драматичного мистецтва.
  7. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. PEN PresidentsПЕН-клуб.
  9. Ronald Harwood Biography (1934-) (en). filmreference.com. Процитовано 2010-07-21. 
  10. Рональд Харвуд (ru). arthouse.ru. Архів оригіналу за 2014-08-22. Процитовано 2010-07-21. 
  11. In Praise of the Patriotic Playwright (en). spectator.co.uk. Архів оригіналу за 2012-05-03. Процитовано 2010-07-21. 
  12. а б Рональд Харвуд (Ronald Harwood) (ru). webman.ru. Процитовано 2010-07-21. 
  13. The heart of the matter (en). ft.com. Архів оригіналу за 2012-05-03. Процитовано 2010-07-21. 
  14. Very English tale of treason, very underwhelming (en). thisislondon.co.uk. Архів оригіналу за 2012-05-03. Процитовано 2010-07-21. 
  15. KEELE UNIVERSITY ANNOUNCES HONORARY DEGREES (en). keele.ac.uk. Архів оригіналу за 2012-05-03. Процитовано 2010-07-21. 
  16. Zeta-Jones joins cricket buffs Duckworth and Lewis on honours list (en). timesonline.co.uk. Процитовано 2010-07-21. 

Посилання[ред. | ред. код]