Рух Чаювання
Рух Чаювання (англ. The Tea Party movement (TPM)) — американський популістський[1][2][3] політичний рух. Прийнято вважати, що він поєднує ідеологію консерватизму і лібертаріанства[4][5]. Учасників Руху чаювання називають «чаювальниками».
Рух чаювання:
- спонсорував протестні акції Руху чаювання і підтримує ідеологічно близьких кандидатів на виборах починаючи з 2009;[6][7][8]
- бажає зменшення державних витрат;[9][10]
- виступає проти прогресивного оподаткування;[10]
- бажають зменшити державний борг і бюджетний дефіцит;[9]
- бажає встановлення чіткого тлумачення Конституції США, щоб під неї неможливо було підлаштувати новітні сумнівні суспільні тенденції.[11]
Назва «Рух чаювання» походить від Бостонського чаювання, що було протестом американських колоністів проти вибіркового оподаткування британською метрополією торгівлі чаєм[12]. Кажуть також, що Tea в назві «Tea Party» розшифровується як «Taxed Enough Already» (Уже Вистачає Податків)[13][14].
Рух Чаювання має власні депутатські групи в Палаті представників і Сенаті Сполучених Штатів[15]. Багато з членів цих депутатських груп були обрані на виборах Конгресу 2 листопада 2010. Багато з цих обраних ніколи до цього не займалися політикою.
Рух Чаювання не має централізованого керівництва а є вільним об'єднанням численних загальнонаціональних і місцевих політичних груп з не завжди однаковими ідеологіями і цілями. Рух Чаювання є показовим прикладом ініціативи знизу[16].
Найвідомішими лідерами Руху Чаювання є республіканці Сара Пейлін, Мішель Бахман і Дік Ермі. Станом на 2010 Рух Чаювання не був оформлений як політична партія, але загалом підтримував кандидатів республіканців[17].
Опитування від Gallup виявило, що близько 80 % «чаювальників» є членами Республіканської партії[18][19]. Багато експертів, включно з гендиректором Gallup Френком Ньюпортом, вважають, що Рух Чаювання не є новою політичною течією, а є ребрендингом традиційного правого крила республіканців[18][20][21]. У жовтні 2010 згідно з Washington Post організатори місцевих дебатів Руху Чаювання з'ясували, що 87 % учасників незадоволені провідними кандидатами на президентство від республіканців і що це незадоволення було важливим чинником того, що Рух Чаювання настільки прогресував[22]. Проте незадоволення лідерами республіканців значно поступається у «чаювальників» незадоволенню Президентом США Бараком Обамою. Значна частина «чаювальників» вважає, що Барак Обама народився за межами США (а, отже, не мав права балотуватися на посаду Президента США)[23][24] (попри показане свідоцтво про народження, згідно з яким він народився на Гаваях). Частина «чаювальників» вважає, що Барак Обама не християнин.
Однією з ключових позицій «чаювальників» є опонування підвищенню гранично допустимої межі державного боргу США. Частина з них виступала за внесення поправки до Конституції США, що б обмежувала державні витрати.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ What's Behind The New Populism? NPR, 5 лютого, 2010
- ↑ Tea Party Lights Fuse for Rebellion on Right New York Times, 16 лютого, 2010
- ↑ Party Time Newsweek, 6 квітня, 2010
- ↑ Dick Morris, «The New Republican Right», TheHill.com 19 жовтня, 2010
- ↑ Щодо консерватизму Руху Чаювання див. наступні посилання:
- Tea party, religious right often overlap, poll shows Washington Post, 5 жовтня, 2010
- Sarah Palin's 'mamas': more grisly than grizzly The Guardian, 25 жовтня, 2010
- ↑ Servatius, David (6 березня, 2009). Anti-tax-and-spend group throws "tea party" at Capitol. Deseret News. Процитовано 16 червня, 2009.
- ↑ Anger Management (Paid subscription required). The Economist. 5 березня, 2009. Процитовано 25 квітня, 2010.
- ↑ Tapscott, Mark (19 березня, 2009). Tea parties are flash crowds Obama should fear. The San Francisco Examiner. Архів оригіналу за 19 квітень 2009. Процитовано 16 червня, 2009.
- ↑ а б Gallup: Tea Party's top concerns are debt, size of government The Hill, 5 липня, 2010
- ↑ а б Tea Party DC March: «Lower Taxes and Less Spending» Архівовано 16 вересень 2010 у Wayback Machine. Fiscal Times, 12 вересня, 2010
- ↑ Liptak, Mark (March 13, 2010). Tea-ing Up the Constitution. The New York Times (Washington, D.C.). Процитовано 31 жовтня, 2010. «It is, of course, hard to say anything definitive about the Tea Party movement, a loose confederation of groups with no central leadership, But if there is a central theme to its understanding of the Constitution, it is that the nation's founders knew what they were doing and that their work must be protected.» Вказано більш, ніж один
|work=та|newspaper=(довідка) - ↑ Lepore, Jill (2010). The Whites of Their Eyes: The Tea Party's Revolution and the Battle over American History. Princeton University Press. с. 77–79. ISBN 978-0691150277.
- ↑ Politico, April 08 2009 «T.E.A. = Taxed Enough Already»
- ↑ This World: Tea Party America, BBC 2, 1 листопада 2010
- ↑ Senate Tea Party Caucus to Meet Jan. 27 Roll Call, Jan. 14, 2011. Retrieved 2011-01-29
- ↑ Rasmussen, Scott W.; Schoen, Doug. Mad As Hell: How the Tea Party Movement Is Fundamentally Remaking Our Two-Party System. Harper. с. 132–136. ISBN 978-0-06-199523-1.
- ↑ Rasmussen, Scott; Schoen, Doug (2010). Mad As Hell: How the Tea Party Movement Is Fundamentally Remaking Our Two-Party System. HarperCollins. с. 12. ISBN 9780061995231.
- ↑ а б Tea Party Supporters Overlap Republican Base. Gallup Poll. 2 липня, 2010. Процитовано November 24, 2010.
- ↑ Tea Party = Republican party?. Washington Post. 6 липня, 2010. Процитовано 24 листопада, 2010.
- ↑ The GOP Takes its Tea; Los Angeles Times; 25 липня, 2010
- ↑ Five Myths About the Tea Party Slate; 9 серпня, 2010
- ↑ Tea Party canvass results, Category: «What They Believe» A Party Face Washington Post 24 жовтня, 2010. Retrieved 2011-01-28
- ↑ Ingold, John (15 квітня, 2009). 5,000 attend tax-day 'tea party' at Capitol. The Denver Post. Процитовано 23 липня, 2009.
- ↑ Bernstein, David S. (22 липня, 2009). Birthers In The Mainstream. The Boston Phoenix.
Література[ред. | ред. код]
- Avlon, John; with Forward by Tina Brown (2010). Wingnuts: How the Lunatic Fringe is Hijacking America. Beast Books. ISBN 978-0984295111.
- Lepore, Jill (2010). The Whites of Their Eyes: The Tea Party's Revolution and the Battle over American History. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. ISBN 978-1-4008-3696-3.
- O'Hara, John M.; with Forward by Michelle Malkin (2010). A New American Tea Party: The Counterrevolution Against Bailouts, Handouts, Reckless Spending, and More Taxes. Hoboken, New Jersey: John Wiley & Sons. ISBN 978-0470567982.
- Pierce, Charles (2010). Idiot America: How Stupidity Became a Virtue in the Land of the Free. Anchor. ISBN 978-0767926157.
- Taibbi, Matt (2010). The Great Derangement: A Terrifying True Story of War, Politics, and Religion. Spiegel & Grau. ISBN 978-0385520348.
- Zernike, Kate (2010). Boiling Mad: Inside Tea Party America. Times Books. ISBN 978-0805093483.
|
Це незавершена стаття про політику США. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
