Рух Чаювання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Рух Чаювання (англ. The Tea Party movement (TPM)) — американський популістський[1][2][3] політичний рух. Прийнято вважати, що він поєднує ідеологію консерватизму і лібертаріанства[4][5]. Учасників Руху чаювання називають «чаювальниками».

Рух чаювання:

Назва «Рух чаювання» походить від Бостонського чаювання, що було протестом американських колоністів проти вибіркового оподаткування британською метрополією торгівлі чаєм[12]. Кажуть також, що Tea в назві «Tea Party» розшифровується як «Taxed Enough Already» (Уже Вистачає Податків)[13][14].

Рух Чаювання має власні депутатські групи в Палаті представників і Сенаті Сполучених Штатів[15]. Багато з членів цих депутатських груп були обрані на виборах Конгресу 2 листопада 2010. Багато з цих обраних ніколи до цього не займалися політикою.

Рух Чаювання не має централізованого керівництва а є вільним об'єднанням численних загальнонаціональних і місцевих політичних груп з не завжди однаковими ідеологіями і цілями. Рух Чаювання є показовим прикладом ініціативи знизу[16].

Найвідомішими лідерами Руху Чаювання є республіканці Сара Пейлін, Мішель Бахман і Дік Ермі. Станом на 2010 Рух Чаювання не був оформлений як політична партія, але загалом підтримував кандидатів республіканців[17].

Опитування від Gallup виявило, що близько 80 % «чаювальників» є членами Республіканської партії[18][19]. Багато експертів, включно з гендиректором Gallup Френком Ньюпортом, вважають, що Рух Чаювання не є новою політичною течією, а є ребрендингом традиційного правого крила республіканців[18][20][21]. У жовтні 2010 згідно з Washington Post організатори місцевих дебатів Руху Чаювання з'ясували, що 87 % учасників незадоволені провідними кандидатами на президентство від республіканців і що це незадоволення було важливим чинником того, що Рух Чаювання настільки прогресував[22]. Проте незадоволення лідерами республіканців значно поступається у «чаювальників» незадоволенню Президентом США Бараком Обамою. Значна частина «чаювальників» вважає, що Барак Обама народився за межами США (а, отже, не мав права балотуватися на посаду Президента США)[23][24] (попри показане свідоцтво про народження, згідно з яким він народився на Гаваях). Частина «чаювальників» вважає, що Барак Обама не християнин.[джерело?]

Однією з ключових позицій «чаювальників» є опонування підвищенню гранично допустимої межі державного боргу США. Частина з них виступала за внесення поправки до Конституції США, що б обмежувала державні витрати.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. What's Behind The New Populism? Архівовано 26 жовтня 2021 у Wayback Machine. NPR, 5 лютого, 2010
  2. Tea Party Lights Fuse for Rebellion on Right Архівовано 16 листопада 2011 у Wayback Machine. New York Times, 16 лютого, 2010
  3. Party Time Архівовано 13 липня 2011 у Wayback Machine. Newsweek, 6 квітня, 2010
  4. Dick Morris, «The New Republican Right» Архівовано 30 жовтня 2021 у Wayback Machine., TheHill.com 19 жовтня, 2010
  5. Щодо консерватизму Руху Чаювання див. наступні посилання:
  6. Servatius, David (6 березня, 2009). Anti-tax-and-spend group throws "tea party" at Capitol. Deseret News. Архів оригіналу за 13 червня 2009. Процитовано 16 червня, 2009. 
  7. Anger Management (Paid subscription required). The Economist. 5 березня, 2009. Архів оригіналу за 10 травня 2009. Процитовано 25 квітня, 2010. 
  8. Tapscott, Mark (19 березня, 2009). Tea parties are flash crowds Obama should fear. The San Francisco Examiner. Архів оригіналу за 19 квітня 2009. Процитовано 16 червня, 2009. 
  9. а б Gallup: Tea Party's top concerns are debt, size of government Архівовано 29 червня 2011 у Wayback Machine. The Hill, 5 липня, 2010
  10. а б Tea Party DC March: «Lower Taxes and Less Spending» Архівовано 16 вересня 2010 у Wayback Machine. Fiscal Times, 12 вересня, 2010
  11. Liptak, Mark (13 березня 2010). Tea-ing Up the Constitution. The New York Times (Washington, D.C.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня, 2010. «It is, of course, hard to say anything definitive about the Tea Party movement, a loose confederation of groups with no central leadership, But if there is a central theme to its understanding of the Constitution, it is that the nation's founders knew what they were doing and that their work must be protected.»  Вказано більш, ніж один |work= та |newspaper= (довідка)
  12. Lepore, Jill (2010). The Whites of Their Eyes: The Tea Party's Revolution and the Battle over American History. Princeton University Press. с. 77–79. ISBN 978-0691150277. 
  13. Politico, April 08 2009 «T.E.A. = Taxed Enough Already». Архів оригіналу за 24 квітня 2010. Процитовано 12 серпня 2011. 
  14. This World: Tea Party America, BBC 2, 1 листопада 2010. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 12 серпня 2011. 
  15. Senate Tea Party Caucus to Meet Jan. 27 Архівовано 13 жовтня 2011 у Wayback Machine. Roll Call, Jan. 14, 2011. Retrieved 2011-01-29
  16. Rasmussen, Scott W.; Schoen, Doug (2010). Mad As Hell: How the Tea Party Movement Is Fundamentally Remaking Our Two-Party System. Harper. с. 132–136. ISBN 978-0-06-199523-1. 
  17. Rasmussen, Scott; Schoen, Doug (2010). Mad As Hell: How the Tea Party Movement Is Fundamentally Remaking Our Two-Party System. HarperCollins. с. 12. ISBN 9780061995231. 
  18. а б Tea Party Supporters Overlap Republican Base. Gallup Poll. 2 липня, 2010. Архів оригіналу за 1 липня 2017. Процитовано 24 листопада 2010. 
  19. Tea Party = Republican party?. Washington Post. 6 липня, 2010. Архів оригіналу за 23 січня 2017. Процитовано 24 листопада, 2010. 
  20. The GOP Takes its Tea Архівовано 30 січня 2011 у Wayback Machine.; Los Angeles Times; 25 липня, 2010
  21. Five Myths About the Tea Party Архівовано 11 серпня 2011 у Wayback Machine. Slate; 9 серпня, 2010
  22. Tea Party canvass results, Category: «What They Believe» A Party Face Архівовано 1 листопада 2020 у Wayback Machine. Washington Post 24 жовтня, 2010. Retrieved 2011-01-28
  23. Ingold, John (15 квітня, 2009). 5,000 attend tax-day 'tea party' at Capitol. The Denver Post. Архів оригіналу за 27 липня 2009. Процитовано 23 липня, 2009. 
  24. Bernstein, David S. (22 липня, 2009). Birthers In The Mainstream. The Boston Phoenix. Архів оригіналу за 30 квітня 2011. Процитовано 12 серпня 2011. 

Література[ред. | ред. код]