Сага про Гервер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сага про Гервер і Гайдрека (дв.-ісл. Hervarar saga ok Heiðreks)— древньоісландська саґа про стародавні часи, складена у XIII столітті шляхом обробки набагато більш давнього матеріалу. Саґа цінна своїми відомостями з історії готів, починаючи з IV століття н. е. Остання частина саґи розповідає про історію середньовічної Швеції та шведської королівської династії.

Найдавніший з трьох зводів, записаний на пергаменті початку XIV століття, входить до складу зводу «Гауксбук». Він зберігається в Королівській бібліотеці Данії. Саґа складається з двох частин. У першій частині «Ворожба Гервер» розповідається про те, як діва-воїтелька Гервер, дочка Анґантира отримала на могилі батька «чудовий меч Тюрфінґ», викуваний гномами для конунга Гардарікі на ймення Сірґламі. У другій частині з використанням найдавніших шарів еддичної традиції розповідається про битву гунів з готами в Придніпров'ї. Далі розповідається про сина Гервер, Гейдрека, який правив у Рейдґоталанді. Саґа закінчується перерахуванням напів-легендарних шведських королів, нащадків Гейдрека, аж до шведського короля Філіпа I (пом. 1118).

Зміст[ред. | ред. код]

У конунга Гардарики Сірґламі був чудовий меч Тюрфінг і красуня дочка Ейвура. Обидва дісталися Арнгріму з больма (Смоланд). У Ейвури і Арнгріма народилося 12 синів-берсерків. Один із синів (Х'єрварда) задумав одружитися з донькою впливового шведського конунга Інг'яльда, що призвело до поєдинку c суперником Х'яльмаром на острові Самсе, де багато хто загинув. Однак у старшого з синів встигла народитися дочка Гервер (Hervör), яка виросла розбійницею. Відвідавши могилу батька на острові Самсе, вона видобула фамільний меч Тюрфінг. У Гервер від Хевунда (Höfundr) було двоє синів Ангантюр (Angantýr) і Гейдрек (Heiðrekr).

Гейдрек ріс поганим сином і раз на бенкеті свого батька він побився і вбив свого кривдника. За законом свого часу, щоб уникнути помсти він повинен був утікати. Мати дала йому на пам'ять меч Тюрфінг. Гейдрек осів у Рейдготаланді (Reiðgotaland), де зробив успішну кар'єру при дворі місцевого короля Гаральда. Одного разу, під час голоду, віщуни повідомили про необхідність людської жертви. Гейдрек погодився пожертвувати сином, але після цього здійснив переворот і вбив свого тестя Гаральда. Дружина Гейдрека з горя повісилася. Гейдрек почав похід проти гунів (Гунналанд, Húnaland) і саксів (Saxland). Дочка вождя гунів народила йому сина Гледа (Hlöðr). Але Гейдрнк одружився з саксонською принцесою, після зради якої він повернувся з сином в свої краї. Потім Гейдрек опинився в Гардариці, де за дивних обставин на полюванні вбив сина місцевого конунга. Той, однак, віддав йому в дружини свою дочку Гервер (II).

Далі Гейдреку з'явивляється бог Одін і задає йому загадки, наприкінці вони сваряться, і бог насилає на Гейдріка прокляття. Справді, високородні бранці перебили варту і зарубали самого Гейдріка, викравши меч Тюрфінг. Місце смерті Гейдріка позначається як гори Харваді (Harvaða fjöllum), які іноді інтерпретують як Карпати. Син Гейдріка Ангантюр довго шукав вбивць свого батька і впізнав їх у рибалок по мечу Тюрфінгу. Бенкет з нагоди успішної помсти Ангантюр як король готів справляє в Данпарстаді, на берегах Дніпра.

Але радість Ангантюра була недовгою, до свого брата з великою ордою гунів прибуває Хлед і вимагає половину спадщини Гейдріка. Але переговори провалилися, і між готами і гунами почалася війна в околицях лісу Мірквід - між землями готів і гунів. Гуни зібрали величезне військо - 33 тисячі бійців і напали на готську фортеця, яку обороняла Гервер (III) - сестра Ангантюра. Фортеця впала і гонець Ормар (Ormarr) цілу добу добирався верхи до Данпарстад, щоб повідомити сумну звістку. У готів військо було вдвічі менше і нова битва відбулася на Дунхейді (Dúnheiði, Дунаї). Цього разу готи перемогли, а їхній ватажок Хлед поліг на полі бою. Історичним аналогом цієї битви була Битва при Неді (також на Дунаї, також між готами і гунами, також перемога була на боці готів). Ангантюр продовжує правління в Рейдготаланді.

Ангантюру успадковував син Хейдрек Вовча Шкура (Heiðrekr úlfhamr), у того була дочка Хільд (Hildr) - мати Хальвдана Сміливого (Hálfdanar snjalla), а у Хальвдана був син Івар Широкі Обійми. Івар підпорядкував багато країн Північної Європи від Англії до Гардарики. У Івара було двоє онуків (через дочку Альвхільд) Харальд Боезуб і Рандвер (Randvér), що став датським королем. Рандверу успадковував син Сігурд Кільце (Sigurðr hringr), тоді як Харальд Боезуб поліг у міжусобній війні в Гьоталанд. Датську корону успадковував син Сігурда Рагнар, а шведську - син Харальда Ейстейн (Eysteinn). В черговий усобиці переміг клан Рагнара. Його сини отримали наступні країни: Бьерн Железнобокого - Швецію, Сігурд - Данію, Хвітсерк (Hvítserkr) - Східну країну (Austrríki), Івар Безкосний - Англію. Праправнук Бьерна шведський король Ерік Анундсон був сучасником норвезького короля Харальда Прекрасноволосого. Сином цього Ейріка був Бьерн Еріксон, а онуком - Ейрік Переможний. Після Ейріка королем став Олаф - його син від слов'янки Сігрід. При Олафе відбулося хрещення Швеції (X століття). Після смерті Олафа спочатку шведську корону наслідували один його син Анунда Якоб (XI ст.), А потім інший - Емунд Старий. Після Емунда королем Швеції був обраний Стенкіль. Через деякий час королем Швеції став син Стенкіля Інге I Старший. Останнім шведським королем згаданим у Сазі є племінник Інге Філіп (XII ст.).

Посилання[ред. | ред. код]