Сарники

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сарники
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Рогатинський район
Рада/громада Сарниківська сільська рада
Код КОАТУУ 2624485801
Основні дані
Засноване 1465
Населення 896
Площа 16,324 км²
Густота населення 54,89 осіб/км²
Поштовий індекс 77072
Телефонний код +380 03435
Географічні дані
Географічні координати 49°18′34″ пн. ш. 24°44′20″ сх. д. / 49.30944° пн. ш. 24.73889° сх. д. / 49.30944; 24.73889Координати: 49°18′34″ пн. ш. 24°44′20″ сх. д. / 49.30944° пн. ш. 24.73889° сх. д. / 49.30944; 24.73889
Водойми Уїздянка
Місцева влада
Адреса ради 77072 Івано-Франківська область, Рогатинський район, село Сарники, вул. Шевченка, 28, тел. 5-65-40
Карта
Сарники. Карта розташування: Україна
Сарники
Сарники
Сарники. Карта розташування: Івано-Франківська область
Сарники
Сарники
Мапа

Са́рникисело Рогатинського району Івано-Франківської області.

Розташування[ред. | ред. код]

Серед мальовничої природи в низині між невеликими височинами розташоване село Сарники. Край села змійкою в'ється маленька річка Уїздівка, яка впадає у Гнилу Липу, притоку Дністра.

Історія[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка про це село датується 1436 роком[1].

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква) і 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі[2].

На початку XX століття тут була започаткована діяльність „Просвіти", яка стала провісницею подальшої боротьби місцевого населення за своє соціальне і національне відродження та створення національної держави. Першими членами сільської „Просвіти" були Йосип Сидор, Іван Пархуць, Федір Королишин, Дмитро Скірин, Іван Войтків. Товариство організувало сільський хор, драматичний гурток. У селі проводились фестини, спортивні змагання. Пізніше було створено культурно-спортивне товариство „Каменяр", розвивалася торгівля. Спочатку цю сферу заполонили євреї, а потім було організовано дві свої, українські крамниці.

Важливу просвітницьку роль у Сарниках відігравали священики. Коли в 1937 році побудували церкву, парохом був о. Саляк.

У 1939 році в селі проживало 2000 мешканців (1870 українців, 20 поляків, 70 латинників, 40 євреїв)[3].

У 1930—1950 роках селяни Сарник обстоювали свої права і в збройній боротьбі проти окупантів. Серед відомих членів ОУН були: М. С. Мединський (зв'язковий між селами Сарники, Нижня Липиця, Свистільники), Д Г. Гнилишин, П. М. Жмурій, М. І. Король (мав псевдо „Чех"), Теодозія Король, Іван Король, Семен Кліщ, Марія Мединська (зв'язкова, псевдо "Ластівка"), П. О. Непорадний, І. Олексин, І. Й. Стасюк, Д. М. Корда, І. М. Скірин та інші. Організація мала своїх прихильників, які допомагали ОУН, підтримували. Щоб пройти вишкіл і бути готовим до боротьби за незалежність України, багато хлопців вступило до Української дивізії „Галичина", серед них Дмитро Геба, Семен Вовк, Михайло Корда, С. Королишин, С. Сікорський та інші. Але наскочила війна і в наші села і міста. Ті, хто не хотів воювати за Гітлера або Сталіна, пішли в УПА, щоб боротися за самостійну Українську державу. Воювали вони в основному у місцевій самообороні або в сотні „Гайдамаки". Багато людей загинуло, десятки були заарештовані НКВД і засуджені, а також без суду і слідства депортовані в Сибір.

Соціальна сфера[4][ред. | ред. код]

  • ЗОШ І-ІІст. на 200 місць, навчаються 35 учнів (директор Тетяна Федик, 12 учителів, 2 прибиральниці, 4 оператори котельні).
  • ФАП (завідувач Раїса Жирій).
  • Бібліотека.
  • Потове відділення.
  • Клуб (завідувач Зоряна Шпінталь).
  • Церква (настоятель о. Іван Пащин)[5].
  • Село газифіковане, вулиці частково освітлені.

Відпочинок[ред. | ред. код]

При в'їзді в Сарники є декілька великих та мальовничих озер, де можна порибалити та добре провести час.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.11, №108
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 170 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
  3. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, с. 68 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  4. Козирі Івана Туза
  5. Рогатинське благочиння Івано-Франківської єпархії УАПЦ

Джерела[ред. | ред. код]