Перейти до вмісту

Букачівці

Координати: 49°15′30″ пн. ш. 24°29′50″ сх. д. / 49.25833° пн. ш. 24.49722° сх. д. / 49.25833; 24.49722
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
селище Букачівці
Герб Букачівців
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Івано-Франківський район
Тер. громада Букачівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA26040050010057824 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засновано 1438
Перша згадка 1438 (588 років)
Магдебурзьке право 12 березня 1510.
Статус із 2024 року
Площа 3,5 км²
Населення ▼ 1251 (01.01.2018)[1]
Густота 357,4 осіб/км²;
Назва мешканців букачівча́нин
букачівча́нка
букачівча́ни
Поштовий індекс 77065
Телефонний код +380 3435
Географічні координати 49°15′30″ пн. ш. 24°29′50″ сх. д. / 49.25833° пн. ш. 24.49722° сх. д. / 49.25833; 24.49722
Висота над рівнем моря 245 м
Водойма р. Свірж


Відстань
Найближча залізнична станція: Букачівці
До райцентру:
 - автошляхами: 51,1 км
До обл. центру:
 - залізницею: 51 км
 - автошляхами: 51,1 км
Селищна влада
Адреса 77065, Івано-Франківська обл., Іван-Франківський р-н, смт Букачівці, вул. Чорновола, 34
Голова селищної ради Вітер-Любевич Олександра Іванівна
Вебсторінка [Букачівська селищна рада]
Карта
Букачівці. Карта розташування: Україна
Букачівці
Букачівці
Букачівці. Карта розташування: Івано-Франківська область
Букачівці
Букачівці
Мапа

Букачівці у Вікісховищі

Букачі́вці — селище, адміністративний центр Букачівської селищної громади, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області.

Герб

[ред. | ред. код]

У лазуровому щиті зі срібного півмісяця з людським обличчям виникає Діва Марія в золотому сяйві, із золотим німбом, у червоному одязі та лазуровій накидці, що тримає на руках немовля Ісуса.

Географія

[ред. | ред. код]

Розташоване на лівому березі Дністра, за 51 км від Івано-Франківська. Залізнична станція на лінії Львів-Чернівці. До складу Букачівської СТГ входять наступні села : Букачівська Слобода, Витань, Посвірж, Козари, Колоколин, Чагрів, Чернів, Вишнів, Зруб, Журавенко, Луковець-Вишнівський та Луковець-Журівський. Букачівецький протопресвітеріат УГКЦ охоплює 21 парафію.[2]

[3]Історія

[ред. | ред. код]

Походження назви Букачівці ( версії )

Давні дністровські порти знаходилися у Тенетниках, де Свірж впадає у Дністер, на протилежному високому березі Дністра - Цвітовій та Букачівцях. Порт Букачівці серед них мав особливий статус. Ще в середині XVII ст. поселення Букачівці не було. На його місці Боплан зобразив обнесений оборонною стіною град і написав, що він в ті часи називався КАЧОВЦЕ (KACHOWCE). Місто стояло на обох берегах Свіржа і тягнулося на східний пагорб. Тут були міський ринок та житла для знаті, володаря града, його охорони та іменитих гостей. На виданих у ХІХ ст. польських мапах від русла Свіржа і до яру, який ріже місцевість східніше пагорба, зображений топоніМ СТІНКА (SCIANKA). А це свідчить, що колись тут стояла оборонна стіна града.

Місто Качовці служило сховищем для торговців та мандрівників, які під час тривалих повеней та льодоходів на Дністрі човнами та шлюпами запливали у град та ховалися від негоди.Тут торговцям та мандрівникам було затишно і спокійно. Щоби грабіжники та розбійники в нічний час не проникали у місто, на берегах Свіржа, де він затікав в Качовці та витікав з них, городяни збудували ворота. Їх галли називали БУКА (BOUCAU) - ВОРОТА ПОРТУ. Отже, давні галичани чітко розрізняли місцевості БУКА, де стояли воротила, та місцевість, у якій стояв град, КАЧОВЦІ.

Назва КАЧОВЦІ складається з давньогалльських слів КАЧЕ (САСНЕ) - ЗАТИШНА МІСЦИНА та ВІЦІ (VOICI) - ТУТ. З плином віків оборонні стіни галицьких градів з різних причин руйнувалися або свідомо зносилися ворогами краю. Їх плюндрували татари і турки.

Населення Качовців зменшувалося. Люди селилися на лівому березі Свіржа в околицях древніх річкових воріт БУКА та околиці КАЧОВЦІ, яка простягалася між воротами. Оскільки назви БУКА і КАЧОВЦІв памʼяті народу збереглися, то в наступні віки містечко назвали БУКАЧОВЦІ. Під такою назвою воно зображене на мапі другої половини XIX століття. Як бачимо, історія утворення назв деяких поселень дуже несподівана і карколомна.

Перша згадка в письмових джерелах про Букачівці датується у 1438 роком[4]. Ян Кола «Старший» (іноді зветься «Колюшко», підписувався «з Далеєва, Гринівців, Жовтанців»), галицький підкоморій 1455 р., (?—1472) гербу Юноша 1469 року під час ревізії королівщин пред'явив багато привілеїв з наданнями та записами сум, зокрема, 200 гривень від Короля Людовика на Букачівцях, Козарах, Вишневі, Молодинчому (Młodzieńce)[5].

12 березня 1510 року дідичі села Букачівці Станіслав та Вільбранд отримали від короля Сигізмунда Старого привілей на заснування однойменного містечка з магдебурзьким правом[6]. Торговий шлях Львів — Галич, що пролягав через місто, сприяв розвиткові торгівлі й ремесел. Можливо в цей час тут з'явилися і перші євреї[7]. Станом на 1765 рік тут існував єврейський кагал, було 327 євреїв[7].

У травні 1745 року тут "гостювали" опришки.

З печаток другої половини XIX ст. відомий старовинний герб Букачівців: постать Пресвятої Діви Марії з немовлям Ісусом, яка виходить із хмари.

Під впливом першої російської революції жителі селища у 1906 році взяли участь в аграрному страйку.

Село було значно зруйноване під час Першої світової війни,

1 жовтня 1931 р. сільська гміна (самоврядна громада) Слобода Букачівська Рогатинського повіту Станиславівського воєводства ліквідована і її територію приєднано до сільської гміни Букачівці того ж повіту[8].

У 1939 році в селі проживало 3850 мешканців (1170 українців, 1030 поляків, 450 польських колоністів, 50 латинників, 860 євреїв)[9].

З грудня 1939 по 13 березня 1959 рік Букачівці — районний центр. З 1959 по 2020 рр. — центр Букачівської селищної ради, Рогатинського району, Іван-Франківської області.

Десь між літом 1941 р. і весною 1942 року в Букачівцях було створено єврейський житловий квартал. У квітні 1942 року євреї з навколишніх сіл, зокрема Васючин, Луковець, Чернів, Тенетники та інших, були переселені в Букачівці, після чого загальна кількість єврейського населення досягла 1303 осіб. В жовтні 1942 до села додатково було переселено близько сотні євреїв з Бурштина, тому неєвреям було наказано звільнити одну вулицю, для їх розміщення. Більшість єврейського населення було депортовано до табору смерті в Белжець, але 255 було вбито в самому селі чи околицях. Загалом пережити німецьку окупацію вдалося близько 20 євреями.

29 березня 1944 року в цьому селі, угорські солдати розстріляли 18 українських селян тільки за те, що сімох їхніх товаришів по службі в цьому районі могли викрасти вояки УПА[10].

17 жовтня 1944 р. сотня «Ромка» здійснила наскок на райцентр.[11]

Збереглася синагога, документи свідчать, що її збудовано близько 1727 року, перебудовано біля 1797 року[7]. Після Другої світової війни її перебудували на цех пекарні[7]. Біля неї розміщено міську лазню — колишня міква[7].

Відомі люди

[ред. | ред. код]
  • проживає В. І. Котнюк — учасник громадянської війни в Іспанії.
  • Єжи Каліновський — дідич, проживав тут у великопанській резиденції.[12]
  • Джус Василь Богданович (1974—2019) — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Уродженці

[ред. | ред. код]
  • Мазур Михайло Йосифович (нар. 4 травня 1955) — журналіст, письменник; заслужений журналіст України, секретар Івано-Франківської обласної організації НСЖУ[13]; автор фотовиставки «Букачівці — моя мала Батьківщина» та книги «Букачівці. Опільське містечко на берегах Свіржа», присвячених селу[14]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. ↑ Букачівецький протопресвітеріат. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
  3. ↑ Газета "ГО" 31 жовтня 2014р. Nº42.
  4. ↑ Akta grodzkie i ziemskie [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]… — Lwów, 1887. — T. XX — S. 32. — № 264—265.
  5. ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich [Архівовано 31 грудня 2018 у Wayback Machine.]. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1907. — Cz. 1. — T. 10. — S. 345—346. (пол.)
  6. ↑ Matricularum Regni Poloniae Summaria. - pars.IV. vol.1. - №970. Архів оригіналу за 20 травня 2021.
  7. ↑ а б в г д Слободян, 2004, с. 213.
  8. ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 sierpnia 1931 r. o zniesieniu gminy wiejskiej Słoboda Bukaczowiecka w powiecie rohatyńskim, województwie stanisławowskiem. [Архівовано 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  9. ↑ Кубійович В. Етнічні групи південно-західної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 66.
  10. ↑ Motyka Grzegorz. Ukraińska partyzantka, 1942—1960. — Warszawa, 2006. — s. 278-279
  11. ↑ Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 28. — [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.] ISBN 966-8090-63-2
  12. ↑ Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 56. (пол.)
  13. ↑ Спілка єднає не внесками, а цікавими справами, – Михайло Мазур. НСЖУ, 08/05/2020. Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 11 липня 2020.
  14. ↑ Михайло Мазур присвятив фотовиставку своїй малій батьківщині. Курс, 22.08, 2014. Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 11 липня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


Герб Івано-Франківської області Це незавершена стаття про Івано-Франківську область.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Букачівці&oldid=45207025