Підмихайлівці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Підмихайлівці
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Рогатинський район
Код КОАТУУ 2624484901
Основні дані
Засноване 1453
Населення 398
Площа 6,261 км²
Густота населення 129,69 осіб/км²
Поштовий індекс 77050
Телефонний код +380 03435
Географічні дані
Географічні координати 49°19′58″ пн. ш. 24°27′22″ сх. д. / 49.33278° пн. ш. 24.45611° сх. д. / 49.33278; 24.45611Координати: 49°19′58″ пн. ш. 24°27′22″ сх. д. / 49.33278° пн. ш. 24.45611° сх. д. / 49.33278; 24.45611
Водойми Свірж
Місцева влада
Адреса ради 77050 Івано-Франківська область, Рогатинський район, с. Підмихайлівці, вул. Шевченка, 1а , тел. 5-66-30
Карта
Підмихайлівці. Карта розташування: Україна
Підмихайлівці
Підмихайлівці
Підмихайлівці. Карта розташування: Івано-Франківська область
Підмихайлівці
Підмихайлівці

Підмиха́йлівці — село Рогатинського району Івано-Франківської області.

Історія[ред. | ред. код]

Перша документальна згадка про село Підмихайлівці датована 1435 роком[1]. Польський історик Дабковський (Przemysław Dabkowski) писав: «Іван Підмихайлівський з Залужжя, як звали колись його Іванком, або Іваськом був багатою людиною. Йому належали Підмихайлівці, село розташоване на півдні від Княгинич». Але чи справді назва походить від прізвища пана – стверджувати не можемо. Цілком можливо, що то пан запозичив назву собі від села, а не село від пана.

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 2 лани (близько 50 га) оброблюваної землі[2].

Протягом багатьох років селом володіли чимало землевласників: Констанція Потоцька, Людвік Покора Цєхніцький, Юліана Уруська, Михайло Попіль, Віктор Бохонський, Юліан та Михайло Тустановські. Всі вони водночас вважались патронами сільської церкви. Найдовше Підмихайлівці належали родині Тустановських — з 1871 року з невеликою перервою до кінця першої світової війни.

Дідич Михайло Тустановський продав свій маєток у Підмихайлівцях священикові Туркевичу, прелатові Львівської капітули УГКЦ. Священик Туркевич залишив собі двір з парком, 95 моргів поля, а решту розпарцелював між місцевими і довколишніми селами.

1870 року віруючі обидвох конфесій (УГКЦ, РКЦ) були парафіянами храмів у Журові.

У 1939 році в селі проживало 890 мешканців (860 українців, 20 латинників, 10 євреїв)[3].

У села є свій прапор і гімн.

Освіта[ред. | ред. код]

Загальноосвітня школа I-II ст.,

Пам'ятки[ред. | ред. код]

В центрі знаходиться деревяна церква Чуда Св. Арх. Михайла 1850.

Психіатрична лікарня[ред. | ред. код]

В селі діє Обласна психіатрична лікарня № 2.[4]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Вітер Роман Михайлович — к. с.-г. н., доцент кафедри лісознавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника[5]
  • Кісь Ярослав Павлович — вчений-історик[6]
  • Орищин Степан Васильович — український вчений в галузі кристалохімії інтерметалічних сполук, кандидат хімічних наук, доцент кафедри аналітичної хімії Львівського національного університету імені Івана Франка.
  • Польовий Ярослав — історик[7]
  • Скасків Олег Богданович — математик, канд. фіз.-мат. наук (1985), доц. (1989), д-р фіз.-мат. наук ( 1996), проф. (1999). , автор близько 200 праць. З 1997 проф. каф. теорії функцій і теорії ймовірностей Львів. ун-ту. Віце-президент Львів. регіон. матем. т-ва, засновник та заст. гол. ред. ж. «Матем. студії» (1991). Сорос. доц. (1997). Відмінник освіти України (1999)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.4, №43
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 166 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
  3. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 68 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  4. Обласна психіатрична лікарня № 2
  5. Вітер Роман Михайлович
  6. M.Zharkikh. Кісь Ярослав Павлович. www.uknol.info. Процитовано 2017-03-03. 
  7. На Прикарпатті видали книгу "Духовенство Рогатинщини". БЛІЦ-ІНФО. Процитовано 2017-10-05. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]