Мусаєва Севгіль Хайретдинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Севгіль Мусаєва
Мусаева Севгиль.jpg
Народилася 18 червня 1987(1987-06-18) (35 років)
Джума (Узбекистан)
Громадянство Україна
Місце проживання Київ
Діяльність журналістка
Alma mater Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка
Знання мов українська[1] і російська
Заклад Українська правда
Посада головна редакторка «Української правди»
Нагороди
Премії Міжнародна премія за свободу преси[en] (2022)[2]

Севгіль Хайретдинівна Мусаєва (крим. Sevgil Hayretdin qızı Musayeva, нар. 18 червня 1987, Джума, Узбекистан) — українська журналістка, головна редакторка онлайн-видання «Українська правда» (з 2014). У 2011‒2013 роках була кореспонденткою журналу «Forbes Україна». У 2014 році запустила ділове інтернет-видання Hubs і була його головною редакторкою. Спеціалізувалась на нафтогазовій тематиці та паливно-енергетичному комплексі. Провела власні журналістські розслідування про бізнес Сергія Курченка, нафтогазові справи Нестора Шуфрича і Миколи Рудьковського та статті доходів Юрія Іванющенка. Шість разів отримувала премію PRESSZVANIE[3][4].

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки та початок кар'єри[ред. | ред. код]

Севгіль Мусаєва народилася 18 червня 1987 року в місті Джума (Узбекистан)[3]. У 1989 році, коли кримським татарам дозволили повернутися до Криму, її родина переїхала до Керчі[3][5]. Під час навчання в школі почала друкуватися у республіканській пресі, з 9-го класу відвідувала місцеву школу журналістики[3]. Була членом Малої академії наук та отримувала стипендію Ради міністрів Криму[6]. З 2004 по 2010 рік навчалася в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка[3].

Першим місцем роботи Севгіль у Києві був спортивний телеканал[7]. Кар'єру у діловій журналістиці вона розпочала у 2007 році в агентстві «Економічні новини». У 2008 році перейшла до газети «Дело», а у лютому 2009 року стала репортером видання «Власть денег», де сформувалась як спеціалістка з нафтогазової тематики й паливно-енергетичного комплексу[4]. У червні 2011 року перейшла до журналу «Forbes Украина»[3]. Провела власні журналістські розслідування про бізнес Сергія Курченка, нафтогазові справи Нестора Шуфрича і Миколи Рудьковського та статті доходів Юрія Іванющенка[3]. У серпні 2013 року пішла з Forbes після того, як видання придбав Сергій Курченко[8].

Восени 2013 року запустила проєкт Hubs, ставлячи за мету створити альтернативний Forbes. Запуск Hubs збігся з початком Євромайдану і в перший час у проєкті публікувались новини та репортажі, пов'язані з протестами[4][9]. Спочатку проєкт розвивався у Facebook, а у лютому 2014 року був запущений як окреме ділове інтернет-видання, головною редакторкою якого стала Мусаєва[10]. Після анексії Криму Росією виступила співініціаторкою проєкту «КримSOS», спрямованого на надання достовірної інформації та допомогу людям у питаннях безпеки, переселенні та пошуку ресурсів[11][12].

В «Українській правді»[ред. | ред. код]

Докладніше: Українська правда

На запрошення Олени Притули у жовтні 2014 року стала головною редакторкою онлайн-видання «Українська правда»[4][13]. У листопаді 2014 року агентство «Рейтер» опублікувало розслідування про олігарха Дмитра Фірташа та його зв'язки з президентом Росії Володимиром Путіним, співавтором якого виступила Севгіль Мусаєва[14]. У травні 2015 року стала однією з ведучих проєкту «Громадське. Крим» на Громадському телебаченні[15]. У березні 2016 року разом із заступницею головного редактора сайту «Страна.ua» Світланою Крюковою запустила спецпроєкт «Чорне і біле», в рамках якого на «Українській правді» вийшла серія парних інтерв'ю з елементами репортажу[16].

У жовтні 2016 року увійшла до складу Незалежного антикорупційного комітету з питань оборони (проєкт «Трансперенсі Інтернешнл» за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів)[17]. У березні 2017 року була опублікована книга-інтерв'ю Севгіль Мусаєвої та Аліма Алієва «Мустафа Джемілєв. Незламний» про життя Мустафи Джемілєва[18]. У квітні 2017 року повідомлялось, що Мусаєва стане персонажем комп'ютерної гри BizWorld[19]. У жовтні 2017 року стала ведучою кримськотатарського каналу ATR[20].

У лютому 2018 року стала стипендіаткою Інституту Reuters і пів року навчалася в Оксфордському університеті[21]. У березні 2018 року на телеканалі ZIK відбулася прем'єра спільного з виданням «Українська правда» викривального проєкту «Джокери», ведучою якого стала Севгіль Мусаєва[22]; у грудні 2018 року Мусаєву в «Джокерах» замінив Міхеіл Саакашвілі[23]. У серпні 2018 року стала стипендіаткою програми з журналістики фундації Nieman у Гарвардському університеті, де навчалась протягом 10 місяців. Повернулась до роботи в «Українській правді» у червні 2019 року[21].

Видання theБабель у червні 2019 року повідомляло, що президент Володимир Зеленський пропонував Севгіль Мусаєвій стати його прессекретаркою, коли тривав конкурс на цю посаду; журналістка цю інформацію не підтвердила і не спростувала[24]. У жовтні 2019 року взяла участь у фотопроєкті «17 цілей сталого розвитку» в рамках кампанії ООН «Be the Change»[25].

14 липня 2022 року отримала Міжнародну премію за свободу преси[en][2].

Благодійність[ред. | ред. код]

У червні 2012 року Севгіль Мусаєва та журналіст Борис Давиденко створили до Дня журналіста благодійний аукціон, на якому розпродавались подарунки, отримані журналістами від пресслужб[26][27][28]. Перший аукціон за три місяці зібрав 76 тисяч гривень, на які були куплені нові меблі та ліжка для школи-інтернату в Трипіллі. За рік існування аукціону на благодійні цілі було зібрано 220 тисяч гривень[3].

У грудні 2012 року за участі Севгіль Мусаєвої була організована благодійна вистава «Лети, метелику». Діти з театральної студії своїм виступом збирали гроші на лікування своїх онкохворих ровесників. Отримані кошти були передані проєкту «Таблеточки», що спрямований на закупівлю ліків для онкохворих дітей[3].

Родина[ред. | ред. код]

У серпні 2014 року Севгіль Мусаєва вийшла заміж за Андрія Боровика[29]. У Севгіль є сестра Елядіє Мусаєва, кінорежисерка-початківець, чия стрічка OTUZ про депортацію кримських татар була представлена на кінофестивалі «Молодість»; нині Елядіє мешкає в Нью-Йорку[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Czech National Authority Database
  2. а б Олена Барсукова (15 липня 2022). Міжнародна премія за свободу преси оголосила лауреатів. Серед них – головред "УП". Українська правда. 
  3. а б в г д е ж и к л Севгіль Мусаєва: Перше фото Курченка — з його паспорта — ми отримали від читача Forbes [Архівовано 2015-10-08 у Wayback Machine.], Телекритика (3 вересня 2013)
  4. а б в г Севгіль Мусаєва: «У мене була амбіція поставити Курченка на місце — створити альтернативний Forbes» [Архівовано 16 листопада 2020 у Wayback Machine.], Детектор медіа (28 серпня 2019)
  5. Севгиль Мусаева Мой Крым [Архівовано 20 червня 2014 у Wayback Machine.], Hubs (28 лютого 2013)
  6. Севгиль Мусаева: «Читатель — наш главный клиент» [Архівовано 8 серпня 2013 у Wayback Machine.], Боспор Крым (4 квітня 2013)
  7. Головна редакторка УП Севгіль Мусаєва: Я розвиваюсь, коли мені складно [Архівовано 21 листопада 2020 у Wayback Machine.], Українська правда _Життя (5 жовтня 2017)
  8. Акименко та Мусаєва залишають Forbes через розслідування про Курченка [Архівовано 2015-10-08 у Wayback Machine.], Телекритика (1 серпня 2013)
  9. Наталія Данькова Ніч штурму євромайдану очима Найєма, Мусаєвої, Червакової та Кузьменка [Архівовано 2014-10-23 у Wayback Machine.], Телекритика (19 грудня 2013)
  10. Севгіль Мусаєва: «Жодного стосунку ані WOG, ані структури Дмитра Фірташа до проекту Hubs не мають» [Архівовано 2 серпня 2014 у Wayback Machine.], Телекритика (12 лютого 2014)
  11. Ірина Виртосу Один в полі не воїн, Або як допомогти Криму [Архівовано 12 червня 2014 у Wayback Machine.], Українська правда _Життя (7 березня 2014)
  12. Микола Владзімірський За межами Криму: Люди допомагають людям [Архівовано 2 червня 2014 у Wayback Machine.], Крим. Реалії (30 травня 2014)
  13. Новым главредом Украинской правды назначена Севгиль Мусаева [Архівовано 8 жовтня 2015 у Wayback Machine.], Фокус (23 жовтня 2014)
  14. Reuters за участі Севгіль Мусаєвої підготувала розслідування про Путіна і Фірташа [Архівовано 17 листопада 2020 у Wayback Machine.], Детектор медіа (26 листопада 2014)
  15. Громадське. Крим [Архівовано 18 листопада 2020 у Wayback Machine.], Громадське телебачення (7 травня 2015)
  16. Черное и белое: Севгиль Мусаева-Боровик и Светлана Крюкова запустили спецпроект [Архівовано 17 листопада 2020 у Wayback Machine.], Детектор медіа (5 березня 2016)
  17. В Україні створено Незалежний антикорупційний комітет з питань оборони [Архівовано 16 листопада 2020 у Wayback Machine.], Інтерфакс-Україна (25 жовтня 2016)
  18. В Укрінформі презентували книгу «Мустафа Джемілєв. Незламний» [Архівовано 15 листопада 2020 у Wayback Machine.], Укрінформ (17 березня 2017)
  19. Главный редактор «Украинской правды» Севгиль Мусаева-Боровик станет персонажем компьютерной игры [Архівовано 16 листопада 2020 у Wayback Machine.], Детектор медіа (25 квітня 2017)
  20. Канал ATR поповнився новими ведучими [Архівовано 21 листопада 2020 у Wayback Machine.], Детектор медіа (11 жовтня 2017)
  21. а б Севгіль Мусаєва повертається в «Українську правду» [Архівовано 21 листопада 2020 у Wayback Machine.], Детектор медіа (5 червня 2019)
  22. ZIK та «Українська правда» запускають новий проект із Севгіль Мусаєвою [Архівовано 18 листопада 2020 у Wayback Machine.], Детектор медіа (22 березня 2018)
  23. Саакашвілі замінив Севгіль Мусаєву в «Джокерах» на каналі ZIK [Архівовано 16 листопада 2020 у Wayback Machine.], Детектор медіа (5 грудня 2018)
  24. Зеленський пропонував Севгіль Мусаєвій стати речницею, коли тривав конкурс на цю посаду — ЗМІ [Архівовано 16 листопада 2020 у Wayback Machine.], Детектор медіа (5 червня 2019)
  25. Українські журналісти взяли участь у фотопроєкті в рамках кампанії ООН, Детектор медіа (27 жовтня 2019)
  26. Журналісти виставили на благодійний аукціон свої подарунки до Дня журналіста [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.], Телекритика (20 червня 2012)
  27. Журналісти продають подарунки прес-служб [Архівовано 30 вересня 2014 у Wayback Machine.], Українська правда _Життя (21 червня 2012)
  28. Катя Варапай Благотворительность «с молотка», или Зачем журналисты продают свои подарки [Архівовано 26 серпня 2014 у Wayback Machine.], INSIDER (13 ноября 2013)
  29. Севгиль Мусаева вышла замуж [Архівовано 20 серпня 2014 у Wayback Machine.], МедиаНяня (19 серпня 2014)

Посилання[ред. | ред. код]