Севгіль Мусаєва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Севгіль Мусаєва
Народилася 18 червня 1987(1987-06-18) (33 роки)
Джума (Узбекистан)
Громадянство Україна
Місце проживання Київ
Діяльність журналістка
Alma mater Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка
Знання мов українська і російська
Заклад Українська правда
Посада головна редакторка «Української правди»
Нагороди

Севгіль Хайретдинівна Мусаєва (крим. Sevgil Hayretdin qızı Musayeva, нар. 18 червня 1987, Джума, Узбекистан) — українська журналістка, головна редакторка онлайн-видання «Українська правда» (з 2014). У 2011‒2013 роках була кореспонденткою журналу «Forbes Україна». У 2014 році запустила ділове інтернет-видання Hubs і була його головною редакторкою. Спеціалізувалась на нафтогазовій тематиці та паливно-енергетичному комплексі. Провела власні журналістські розслідування про бізнес Сергія Курченка, нафтогазові справи Нестора Шуфрича і Миколи Рудьковського та статті доходів Юрія Іванющенка. Шість разів отримувала премію PRESSZVANIE[1][2].

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки та початок кар'єри[ред. | ред. код]

Севгіль Мусаєва народилася 18 червня 1987 року в місті Джума (Узбекистан)[1]. У 1989 році, коли кримським татарам дозволили повернутися до Криму, її родина переїхала до Керчі[1][3]. Під час навчання в школі почала друкуватися у республіканській пресі, з 9-го класу відвідувала місцеву школу журналістики[1]. Була членом Малої академії наук та отримувала стипендію Ради міністрів Криму[4]. З 2004 по 2010 рік навчалася в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка[1].

Першим місцем роботи Севгіль у Києві був спортивний телеканал[5]. Кар'єру у діловій журналістиці вона розпочала у 2007 році в агентстві «Економічні новини». У 2008 році перейшла до газети «Дело», а у лютому 2009 року стала репортером видання «Власть денег», де сформувалась як спеціалістка з нафтогазової тематики й паливно-енергетичного комплексу[2]. У червні 2011 року перейшла до журналу «Forbes Украина»[1]. Провела власні журналістські розслідування про бізнес Сергія Курченка, нафтогазові справи Нестора Шуфрича і Миколи Рудьковського та статті доходів Юрія Іванющенка[1]. У серпні 2013 року пішла з Forbes після того, як видання придбав Сергій Курченко[6].

Восени 2013 року запустила проєкт Hubs, ставлячи за мету створити альтернативний Forbes. Запуск Hubs збігся з початком Євромайдану і в перший час у проєкті публікувались новини та репортажі, пов'язані з протестами[2][7]. Спочатку проєкт розвивався у Facebook, а у лютому 2014 року був запущений як окреме ділове інтернет-видання, головною редакторкою якого стала Мусаєва[8]. Після анексії Криму Росією виступила співініціаторкою проєкту «КримSOS», спрямованого на надання достовірної інформації та допомогу людям у питаннях безпеки, переселенні та пошуку ресурсів[9][10].

В «Українській правді»[ред. | ред. код]

Докладніше: Українська правда

На запрошення Олени Притули у жовтні 2014 року стала головною редакторкою онлайн-видання «Українська правда»[2][11]. У листопаді 2014 року агентство «Рейтер» опублікувало розслідування про олігарха Дмитра Фірташа та його зв'язки з президентом Росії Володимиром Путіним, співавтором якого виступила Севгіль Мусаєва[12]. У травні 2015 року стала однією з ведучих проєкту «Громадське. Крим» на Громадському телебаченні[13]. У березні 2016 року разом із заступницею головного редактора сайту «Страна.ua» Світланою Крюковою запустила спецпроєкт «Чорне і біле», в рамках якого на «Українській правді» вийшла серія парних інтерв'ю з елементами репортажу[14].

У жовтні 2016 року увійшла до складу Незалежного антикорупційного комітету з питань оборони (проєкт «Трансперенсі Інтернешнл» за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів)[15]. У березні 2017 року була опублікована книга-інтерв'ю Севгіль Мусаєвої та Аліма Алієва «Мустафа Джемілєв. Незламний» про життя Мустафи Джемілєва[16]. У квітні 2017 року повідомлялось, що Мусаєва стане персонажем комп'ютерної гри BizWorld[17]. У жовтні 2017 року стала ведучою кримськотатарського каналу ATR[18].

У лютому 2018 року стала стипендіаткою Інституту Reuters і пів року навчалася в Оксфордському університеті[19]. У березні 2018 року на телеканалі ZIK відбулася прем'єра спільного з виданням «Українська правда» викривального проєкту «Джокери», ведучою якого стала Севгіль Мусаєва[20]; у грудні 2018 року Мусаєву в «Джокерах» замінив Міхеіл Саакашвілі[21]. У серпні 2018 року стала стипендіаткою програми з журналістики фундації Nieman у Гарвардському університеті, де навчалась протягом 10 місяців. Повернулась до роботи в «Українській правді» у червні 2019 року[19].

Видання theБабель у червні 2019 року повідомляло, що президент Володимир Зеленський пропонував Севгіль Мусаєвій стати його прессекретаркою, коли тривав конкурс на цю посаду; журналістка цю інформацію не підтвердила і не спростувала[22]. У жовтні 2019 року взяла участь у фотопроєкті «17 цілей сталого розвитку» в рамках кампанії ООН «Be the Change»[23].

Благодійність[ред. | ред. код]

У червні 2012 року Севгіль Мусаєва та журналіст Борис Давиденко створили до Дня журналіста благодійний аукціон, на якому розпродавались подарунки, отримані журналістами від пресслужб[24][25][26]. Перший аукціон за три місяці зібрав 76 тисяч гривень, на які були куплені нові меблі та ліжка для школи-інтернату в Трипіллі. За рік існування аукціону на благодійні цілі було зібрано 220 тисяч гривень[1].

У грудні 2012 року за участі Севгіль Мусаєвої була організована благодійна вистава «Лети, метелику». Діти з театральної студії своїм виступом збирали гроші на лікування своїх онкохворих ровесників. Отримані кошти були передані проєкту «Таблеточки», що спрямований на закупівлю ліків для онкохворих дітей[1].

Родина[ред. | ред. код]

У серпні 2014 року Севгіль Мусаєва вийшла заміж за Андрія Боровика[27]. У Севгіль є сестра Елядіє Мусаєва, кінорежисерка-початківець, чия стрічка OTUZ про депортацію кримських татар була представлена на кінофестивалі «Молодість»; нині Елядіє мешкає в Нью-Йорку[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Севгіль Мусаєва: Перше фото Курченка — з його паспорта — ми отримали від читача Forbes Архівовано 2015-10-08 у Wayback Machine., Телекритика (3 вересня 2013)
  2. а б в г Севгіль Мусаєва: «У мене була амбіція поставити Курченка на місце — створити альтернативний Forbes», Детектор медіа (28 серпня 2019)
  3. Севгиль Мусаева Мой Крым Архівовано 20 червень 2014 у Wayback Machine., Hubs (28 лютого 2013)
  4. Севгиль Мусаева: «Читатель — наш главный клиент», Боспор Крым (4 квітня 2013)
  5. Головна редакторка УП Севгіль Мусаєва: Я розвиваюсь, коли мені складно, Українська правда _Життя (5 жовтня 2017)
  6. Акименко та Мусаєва залишають Forbes через розслідування про Курченка Архівовано 2015-10-08 у Wayback Machine., Телекритика (1 серпня 2013)
  7. Наталія Данькова Ніч штурму євромайдану очима Найєма, Мусаєвої, Червакової та Кузьменка Архівовано 2014-10-23 у Wayback Machine., Телекритика (19 грудня 2013)
  8. Севгіль Мусаєва: «Жодного стосунку ані WOG, ані структури Дмитра Фірташа до проекту Hubs не мають», Телекритика (12 лютого 2014)
  9. Ірина Виртосу Один в полі не воїн, Або як допомогти Криму, Українська правда _Життя (7 березня 2014)
  10. Микола Владзімірський За межами Криму: Люди допомагають людям, Крим. Реалії (30 травня 2014)
  11. Новым главредом Украинской правды назначена Севгиль Мусаева, Фокус (23 жовтня 2014)
  12. Reuters за участі Севгіль Мусаєвої підготувала розслідування про Путіна і Фірташа, Детектор медіа (26 листопада 2014)
  13. Громадське. Крим, Громадське телебачення (7 травня 2015)
  14. Черное и белое: Севгиль Мусаева-Боровик и Светлана Крюкова запустили спецпроект, Детектор медіа (5 березня 2016)
  15. В Україні створено Незалежний антикорупційний комітет з питань оборони, Інтерфакс-Україна (25 жовтня 2016)
  16. В Укрінформі презентували книгу «Мустафа Джемілєв. Незламний», Укрінформ (17 березня 2017)
  17. Главный редактор «Украинской правды» Севгиль Мусаева-Боровик станет персонажем компьютерной игры, Детектор медіа (25 квітня 2017)
  18. Канал ATR поповнився новими ведучими, Детектор медіа (11 жовтня 2017)
  19. а б Севгіль Мусаєва повертається в «Українську правду», Детектор медіа (5 червня 2019)
  20. ZIK та «Українська правда» запускають новий проект із Севгіль Мусаєвою, Детектор медіа (22 березня 2018)
  21. Саакашвілі замінив Севгіль Мусаєву в «Джокерах» на каналі ZIK, Детектор медіа (5 грудня 2018)
  22. Зеленський пропонував Севгіль Мусаєвій стати речницею, коли тривав конкурс на цю посаду — ЗМІ, Детектор медіа (5 червня 2019)
  23. Українські журналісти взяли участь у фотопроєкті в рамках кампанії ООН, Детектор медіа (27 жовтня 2019)
  24. Журналісти виставили на благодійний аукціон свої подарунки до Дня журналіста Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine., Телекритика (20 червня 2012)
  25. Журналісти продають подарунки прес-служб, Українська правда _Життя (21 червня 2012)
  26. Катя Варапай Благотворительность «с молотка», или Зачем журналисты продают свои подарки, INSIDER (13 ноября 2013)
  27. Севгиль Мусаева вышла замуж, МедиаНяня (19 серпня 2014)

Посилання[ред. | ред. код]