Сєтов Йосип Якович

Йосип Якович Сєтов
Основна інформація
Дата народження	1826
Місце народження	Москва, Російська імперія
Дата смерті	26 грудня 1893 (7 січня 1894)
Місце смерті	Київ, Російська імперія
Поховання	Аскольдова могила
Громадянство	Російська імперія
Професії	оперний співак
Освіта	юридичний факультет Московського університетуd
Співацький голос	тенор
Інструменти	вокал
Заклад	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського

Йосип Якович Сє́тов (справжнє прізвище — Сетгофер; нар. 1826, Москва — пом. 7 січня 1894, Київ) — російський співак (тенор), антрепренер. Чоловік театральної діячки Пальміри Аннато.

Біографія

Народився у 1826 році в Москві. Угорець. Після закінчення юридичного факультету Московського університету служив чиновником Міністерства народної освіти, потім переїхав до Санкт-Петербурга, де навчався грі на віолончелі у Гроса. У 1846 році вивчав архітектуру в Парижі. Співу навчався в Неаполі (у Дж. Меркаданте, П. Гуглієльмі, П. Романі), у Флоренції (у В. Ломбарді) і в Парижі (у Дж. Бордоньї). У цей період зблизився з Ж. Дюпре і Дж. Рубіні.

У 1854 році дебютував на оперній сцені міста Ареццо, пізніше виступав у Флоренції, Ліворно, Мілані, Парижі, Тунісі в операх Г. Доніцетті, Дж. Россіні, В. Белліні, Д. Обера, Дж. Мейєрбера і Дж. Верді («Луїза Міллер», «Ріголетто», «Трубадур»). 20 вересня 1855 року дебютував в партії Едгара («Лючія ді Ламмермур») на сцені Петербурзької опери, де співав до 1864 року, потім до 1868 року соліст московського Большого театра.

У 1865—1868 роках — старший режисер московського Большого театра, в 1868—1872 роках — режисер Маріїнського театра (серед його постановок — «Кам'яний гість» і «Фауст»). В 1874—1883 роках і 1892—1893 роках — антрепренер і режисер Київського міського театра (нині будівля Національного академічного театра російської драми імені Лесі Українки), на сцені догрого вперше поставив опери «Опричник» і «Хованщина»; серед інших постановок — «Життя за царя» М. Глінки, «Фауст», «Гугеноти», «Трубадур», «Галька». Ці постановки відрізнялися злагодженим ансамблем співаків (Л. Люценко, Ю. Махіна, О. Меньшикова, Д. Орлов, О. Пускова), хору і балету. У літні місяці 1883—1892 років тримав антрепризу в Одесі, Москві та Петербурзі. У його антрепризі були Є. Лавровська, О. Ляров, Є. Кадміна, Д. Орлов, Ф. Стравинський.

Займався також педагогічною діяльністю. У нього брали уроки співу або готували партії під його керівництвом М. О. Андрєєв, О. Борисенко, О. Городцов, О. Латишева. Викладав в Петербурзькій, потім в Московські консерваторіях (у 1866—1868 роках професор співу і декламації), пізніше — в Петербурзькому театральному училищі.

Помер в Києві 7 січня 1894 року. Похований на некрополі Аскольдової Могили.

Творчість

Романси:

• «Зірка» («Ти понеслася, моя зірка»), «Зірочка» («Яскраво світить зірочка»), «Мілою» («Повір мені»), «Надії немає», «Даремно» («Багато почуття в грудях»), «Посміхнися, красна дівиця» на слова А. Козлова;
• «Чи не женися, молодець» («Черкеська пісня»), «Я говорив тобі» («Не смійся над моєї пророчою тугою») на слова М. Лермонтова;
• «Пісня бандита» («Пустельник добровільний»), «Терпіла, страждала», «Ти моя», «Ти радістю землі була» на слова М. Куликова;
• «Так і рветься душа» на слова О. Кольцова;

Література

• Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 526. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
• Большая биографическая энциклопедия. 2009(рос.).

Посилання

• Сєтов Йосип Якович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 731.