Силвестер Такач

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ф
Силвестер Такач
Особові дані
Народження 8 листопада 1940(1940-11-08) (76 років)
  Джурджево, Югославія
Зріст 168 см
Вага 65 кг
Громадянство Flag of FR Yugoslavia.svg Югославія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1958–1967 Югославія «Воєводина» 182 (62)
1967–1969 Франція «Ренн» 85 (37)
1969–1974 Бельгія «Стандард» (Льєж) 111 (44)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1960–1966 Югославія Югославія 15 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1975–1978 Німеччина «Констанц»
1979–1982 Бельгія «Льєж»
1982–1984 Німеччина «Кельн» (помічник)
1984–1985 Франція «Сошо»
1985–1986 Франція «Расінг» (Париж)
1987–1994 Франція «Сошо»
1996 Франція «Кретей»
1996–1997 Франція «Ніцца»
1998 Франція «Ніцца»
2001 Марокко «Раджа» (Касабланка)
2001–2002 Туніс «Сфаксьєн»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Силвестер Такач (сербохорв. Silvester Takač, серб. Силвестер Такач, нар. 8 листопада 1940, Джурджево) — югославський футболіст, що грав на позиції нападника.

Виступав, зокрема, за клуби «Воєводина» та «Стандард» (Льєж), а також національну збірну Югославії. Олімпійський чемпіон 1960 року і найкращий бомбардир Кубка Європейських чемпіонів 1971/72.

По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Очолював «Льєж», «Сошо», «Расінг» (Париж), «Кретей», «Ніццу», «Раджу» (Касабланка) та «Сфаксьєн».

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

Народився в бідній русинській сім'ї. Рано втратив батьків: батько загинув у фашистському полоні в 1942 році, а мати померла від хвороби. У Силвестера було вісім братів і сестер. У п'ять років він переїхав з родичами в Нові-Сад, де закінчив основну школу і навчився на кравця, а потім з відзнакою закінчив Вищу школу економіки. В середній школі вже зацікавився футболом і записався в юніорську секцію «Воєводини».

Талант Силвестера помітили Миливоє Дракулич і Франьйо Хирман, які призначили його капітаном юнацького складу «Воєводини». Під керівництвом юного русина команда здобувала перемоги на різноманітних міжнародних турнірах, а сам він успішно грав на всесоюзних змаганнях з 1954 по 1958 роки.

У 1958 році він вперше дебютував в основному складі команди, за яку зіграв 426 ігор і забив 245 м'ячів (з них 182 ігри і 62 голи в чемпіонаті Югославії), а в сезоні 1965/66 вперше приніс їй титул чемпіона країни. Незабаром він вивів команду в 1/4 фіналу Кубка європейських чемпіонів, ставши кращим бомбардиром клубу з 4 голами.

Талановитим гравцем зацікавилися іноземні команди, особливо після драматичного поєдинку проти іспанського «Атлетіко Мадрид», коли саме гол Такача і приніс перемогу «Воєводині». На початку 1967 року югославський гравець поїхав у французький «Ренн», через що не зміг зіграти далі в Кубку європейських чемпіонів. Хоча його клуб обіграв вдома шотландський«Селтік» з рахунком 1:0, в гостях шотландці взяли реванш 2:0, а згодом і виграли Кубок. У складі «Ренна» зіграв за два з половиною сезони 85 ігор в Лізі 1 і забив 37 голів.

1969 року перейшов до бельгійського «Стандарда» (Льєж), у складі якого Такач провів 5 років і завершив кар'єру в 1974 році. Зі «Стандардом» йому вдалося двічі виграти чемпіонат Бельгії (1970 та 1971), двічі вийти у фінал Кубка і стати найкращим бомбардиром Кубка європейських чемпіонів 1971/72 з п'ятьма м'ячами.

Виступи за збірну[ред.ред. код]

Ще в часи ігор за юнацький склад «Воєводини» Сильвестр виступав за юнацькі та молодіжні збірні Югославії: в його активі два матчі за юнацьку команду і один за молодіжну.

10 квітня 1960 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Югославії в матчі проти збірної Ізраїлю у кваліфікації до Олімпіади. Зустріч завершилася перемогою югославів з рахунком 2:1. На Олімпіаді в Римі Силвестер зі своєю командою став олімпійським чемпіоном, а через чотири роки взяв участь і в Олімпіаді в Токіо.

Останню гру у складі збірної зіграв 18 вересня 1966 року в товариському поєдинку проти збірної СРСР. Його команда поступилася 1:2, а сам він поступився місцем своєму товаришеві Джемалудину Мушовичу у перерві (примітно, що Мушович забив єдиний гол у тій зустрічі). Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у формі головної команди країни лише 15 матчів, забивши 2 голи.

Кар'єра тренера[ред.ред. код]

Завершивши кар'єру гравця, Силвестер закінчив футбольну академію Зеппа Гербергера і отримав дипломи тренера та професійного інструктора з футболу. У 1975 році Такач очолив маловідомий «Констанц», де був до 1978 року. Потім з 1979 по 1982 роки він перебував біля керма бельгійського «Льєжа», а з 1982 по 1984 роки був помічником тренера в «Кельні».

У сезоні 1984/85 Такач очолив «Сошо», який на короткий час залишив у 1985 році (тоді він керував паризьким «Расінгом»). За час відсутності Такача «Сошо» встиг вилетіти в Дивізіон 2, однак після його повернення повернувся в еліту. У тому ж сезоні клубу вдалося вийти у фінал Кубка Франції 1988 року, який він програв по пенальті «Мецу». Протягом наступних двох сезонів Такач з командою займав 4-е місце, а потім і брав участь в Кубку УЄФА.

У 1994 році Такач покинув клуб, а в 1996 році спочатку прийшов в «Кретей», а потім очолив «Ніццу», з якою виграв у 1997 році кубок Франції. Тимчасово Силвестера відсторонили від роботи після вильоту команди з Лазурного берега в Лігу 2, але незабаром він повернувся (втім, знову ненадовго).

Завершив кар'єру тренера Такач в Північній Африці, де тренував мароканський «Раджа» (Касабланка) і туніський «Сфаксьєн».

Титули і досягнення[ред.ред. код]

Командні[ред.ред. код]

«Воєводина»: 1965–66
«Стандард» (Льєж): 1969–70, 1970–71
Югославія: 1960

Особисті[ред.ред. код]

Тренерські[ред.ред. код]

«Ніцца»: 1996–97

Посилання[ред.ред. код]

Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.