Влатко Маркович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Влатко Маркович
Vlatko Markovic.jpg
Особові дані
Народження 1 січня 1937(1937-01-01)
  Бугойно, Югославія
Смерть 23 вересня 2013(2013-09-23) (76 років)
  Загреб, Хорватія
Громадянство Flag of Yugoslavia (1992–2003).svg Югославія
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1957–1958 Югославія «Челик»  ? (-?)
1958–1965 Югославія «Динамо» (Загреб) 104 (2)
1965 Австрія «Вінер Шпорт-Клуб» 5 (0)
1966–1967 Бельгія «Гент» 1 (0)
1967–1968 Австрія «Аустрія» (Відень) 6 (4)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1961–1962 Югославія Югославія 16 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
? Югославія «Загреб»
1973 Бельгія «Стандард» (Льєж)
1974–1976 Франція «Ніцца»
1977–1978 Югославія «Хайдук» (Спліт)
1978–1980 Югославія «Динамо» (Загреб)
1980–1981 Франція «Ніцца»
1983 Югославія «Динамо» (Загреб)
1985–1989 Австрія «Рапід» (Відень)
1990–1991 Югославія «Динамо» (Загреб)
1992 Хорватія «Динамо» (Загреб)
1993–1994 Хорватія Хорватія

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Влатко Маркович (сербохорв. Vlatko Marković, нар. 1 січня 1937, Бугойно — пом. 23 вересня 2013, Загреб) — колишній хорватський югославський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер та функціонер.

Більшу частину ігрової кар'єри провів у «Динамо» (Загреб), разом з яким здобув три Кубка Югославії, а у складі національної збірної Югославії був учасником чемпіонату світу 1962 року у Чилі, де його команда посіла четверте місце. Після завершення кар'єри гравця понад 20 років пропрацював тренером в європейських клубах, а в 19982012 роках був президентом Хорватського футбольного союзу.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 1 січня 1937 року в югославському місті Бугойно (нині — Боснія і Герцеговина). Навчався футболу у місцевому клубі «Іскра».

У дорослому футболі дебютував 1957 року виступами за «Челик».

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу «Динамо» (Загреб), до складу якого приєднався 1958 року. Відіграв за «динамівців» наступні сім сезонів своєї ігрової кар'єри, ставши за цей час триразовим володарем Кубка Югославії.

Згодом, з 1965 по 1967 рік грав, за кордоном у складі австрійського клубу «Вінер Шпорт-Клуб» та бельгійського «Гента», проте закріпитись так і не зміг.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Аустрія» (Відень), за команду якого виступав протягом сезону 1967-68 років.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

7 травня 1961 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії в Белграді у грі проти збірної Угорщини (2:4).

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1962 року у Чилі, де його команда посіла четверте місце, а Влатко зіграв в усіх шести матчах збірної на турнірі.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала усього 2 роки, провів у формі головної команди країни 16 матчів.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру, очоливши тренерський штаб клубу «Загреб».

1973 року відправився за кордон, де недовго тренував бульгійський «Стандард» (Льєж), після чого став головним тренером французької «Ніцци».

1977 року повернувся на батьківщину, очоливши «Хайдук» (Спліт), але вже наступного року став тренером рідного «Динамо» (Загреб), з яким 1980 року виграв Кубок Югославії.

З 1985 по 1989 рік з перервами знову працював головним тренером у віденському «Рапіді».

1990 року втретє очолив «Динамо» (Загреб), з яким увійшов у перший незалежний чемпіонат Хорватії 1992 року.

З 29 квітня 1993 року по 28 лютого 1994 року очолював збірну Хорватії, вигравши за цей час лише один товариський матч проти збірної України (3:1).

Кар'єра функціонера[ред. | ред. код]

1994 року Маркович став віце-президентом Хорватського футбольного союзу, а 18 грудня 1998 року очолив національну асоціацію. За час його правління збірна Хорватії двічі відбиралася у фінальний турнір чемпіонату світу та тричі потрапляла на Євро. За 14 років він пропрацював три президентські терміни, перш ніж покинути цю посаду 15 травня 2012 року[1]. З липня місяця став почесним президентом Хорватського футбольного союзу.

Скандали[ред. | ред. код]

Влітку 2007 року, після провалу хорватської кандидатури за Євро-2012, неодноразово заявляв, що «голосування було не зовсім правильним», так як ввечері, напередодні голосування, йому показували конверт, в якому стояло ім'я організатора європейської першості, і там було написано: Хорватія і Угорщина. Причиною зміни рішення Влатко називав президента ФФУ Григорія Суркіса[2].

Влітку 2011 року Маркович заявив, що поки він знаходиться на посту президента союзу, жоден гомосексуал не гратиме за національну збірну[3]. Через це активісти правозахисних ЛГБТ-груп звинуватили функціонера в дискримінації гомосексуалів після його інтерв'ю місцевій газеті Vecernji List. Згодом УЄФА зобов'язало Марковича виплатити штраф у розмірі 10 тисяч доларів за гомофобні висловлювання[4].

Смерть[ред. | ред. код]

В останні роки хорватський тренер і функціонер страждав хворобою Альцгеймера, а в середині 2013 року захворів на запалення легенів. Помер Маркович 23 вересня 2013 року у Загребі на 77-му році життя[5].

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]