Скопенко Василь Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Федорович Скопенко
Народився 1 січня 1912(1912-01-01)
Стругівка, Суразький повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 27 січня 1945(1945-01-27) (33 роки)
Бреслау, Польща.
·Загинув у бою
Поховання
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність педагог
Alma mater Криворізький педагогічний інститут
Учасник Німецько-радянська війна і Радянсько-фінська війна
Посада директор школиd
Військове звання полковник
Партія ВКП(б)
Діти Скопенко Віктор Васильович
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна

Василь Федорович Скопенко (1 січня 1912 — 27 січня 1945) — український педагог, полковник, учасник Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1 січня 1912 року в селі Стругівка, що належало до Суразького повіту Чернігівської губернії (зараз Брянська область РФ). Після закінчення середньої школи навчався в гірничопромисловому училищі, згодом працював гірничим майстром на шахті імені Карла Лібкнехта в місті Кривий Ріг.

Навчався на фізико-математичному факультеті Одеського державного університету. У 1935 році закінчив Криворізький педагогічний інститут.

З 1937 по 1939 рр. — працював директором середньої школи в селі Верблюжка, Новгородківського району, на Кіровоградщині.

У РСЧА з 1939 року. Брав участь у радянсько-фінській війни.

У 1943 році закінчив Військова академія імені М. В. Фрунзе.

Командир 1180-го стрілецького полку (350-а стрілецька дивізія, 13-а армія, 1-й Український фронт) підполковник Скопенко В. Ф. відзначився 29 липня 1944 року, при форсуванні річки Вісли. Під його умілим керівництвом полк на підручних засобах переправився через річку в районі населеного пункту Лонжак (Польща). Потім, блискуче здійснивши обхідний маневр, звільнив від німецьких військ місто Сандомир, тим самим створивши плацдарм для подальшого просування радянських військ.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 вересня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і виявлені при цьому мужність і героїзм, підполковникові Скопенку Василю Федоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4589). 24 січня 1945 р. він отримав звання полковника.

27 січня 1945 полковник Скопенко був смертельно поранений у бою під містом Бреслау (зараз Вроцлав, Польща). Помираючи в шпиталі, він заповів поховати його в Сандомирі.

У лютому 1945 року тіло Скопенка було перевезене до міста й поховане на площі Ринок. Міська влада вшанувала його пам'ять на спеціальній сесії. У 1950-х Опатовська вулиця була перейменована на вулицю Скопенка (зараз історичну назву повернено). Поруч Опатовської Брами був встановлений пам'ятник. У 1990 році останки Скопенка перепоховали на військовому кладовищі радянських солдатів (поблизу вулиці Міцкевича), туди само перенесли й пам'ятник[1].

Нагороди[ред. | ред. код]

Могила полковника В. Ф. Скопенка на кладовищі солдатів Радянської Армії в Сандомирі

Пам'ять[ред. | ред. код]

Ім'ям Василя Федоровича Скопенка названа середня школа, де він працював, на будівлі школи встановлена меморіальна дошка. У місті Сандомирі його ім'я носила вулиця, піонерська дружина, бібліотека.

Ім'я Скопенка викарбоване на Стелі Героїв у Кривому Розі.

Родина[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Jak władze Sandomierza wyprzedziły historię. Z prof. Tomaszem Panfilem rozmawia Piotr Mazurek, «W Sieci Historii» nr 8/2014, s. 78-79
  2. Скопенко Виктор Васильевич. Kiev-necropol.narod.ru. Процитовано 2013-04-10. 

Посилання[ред. | ред. код]