Лампа розжарення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лампа розжарювання. 220 В, 60 Вт, 720 лм, цоколь E27, Висота приблизно 110 мм

Ла́мпа розжа́рення (жарíвка) — освітлювальний прилад, в якому світло випромінюється тугоплавким провідником, нагрітим електричним струмом до розжарення[1].

Принцип дії[ред.ред. код]

У лампі розжарення використовується ефект нагрівання провідника (нитки розжарення) при протіканні через нього електричного струму. Температура вольфрамової нитки розжарення різко зростає після увімкнення струму. Нитка випромінює електромагнітне випромінювання відповідно до закону Планка. Функція Планка має найвище значення, положення якого на шкалі довжин хвиль залежить від температури. Це найвище значення змінюється з підвищенням температури у бік менших довжин хвиль (закон зміщення Віна). Для отримання видимого випромінювання необхідно, щоб температура була порядку декількох тисяч градусів, в ідеалі 6000 K (температура поверхні Сонця). Чим менша температура, тим менша частка видимого світла і тим більше «червоним» здається випромінювання. Частину спожитої електричної енергії лампа розжарення перетворює у випромінювання, частину - на виділення тепла. Лише мала частка випромінювання лежить в області видимого світла, основна частка припадає на інфрачервоне випромінювання. Для підвищення ККД лампи та отримання «найбілішого» світла необхідно підвищувати температуру нитки розжарювання, яка у свою чергу обмежена властивостями матеріалу нитки — температурою плавлення. Ідеальна температура 6000 K недосяжна, оскільки при такій температурі будь-який матеріал плавиться, руйнується і перестає проводити електричний струм. У сучасних лампах розжарювання застосовують матеріали з найвищими температурами плавлення — вольфрам (3410 °C) і, дуже рідко, осмій (3045 °C).

При практично досяжних температурах 2300—2900 °C випромінюється далеко не біле і не денне світло. Лампи розжарювання випускають світло, яке здається більш «жовто-червоним», ніж денне світло. Для характеристики якості світла використовується т.з. кольорова температура. У звичайному повітрі при таких температурах вольфрам миттєво перетворився б на оксид. З цієї причини вольфрамова нитка захищена скляною колбою, заповненою нейтральним газом (зазвичай аргоном). Перші лампочки робилися з вакуумованими колбами. Проте у вакуумі при високих температурах вольфрам швидко випаровується, роблячи нитку тоншою і затемнюючи скляну колбу осадом. Пізніше колбу стали заповнювати хімічно нейтральними газами. Вакуумні колби зараз використовують лише для ламп малої потужності.

Частка електричної енергії, яка перетворюється на світло, тим більша, чим більша температура розжарення спіралі у лампі. Є дві причини, які заважають підвищувати температуру:

  • випаровування вольфраму, унаслідок якого чорніє скляний балон і потоншується нитка розжарення;
  • повзучість нитки під дією сили ваги, магнітних та електростатичних сил.

Щоб зменшити випаровування вольфраму до балону додають композиційний газ (наприклад аргон з домішкою галогену йоду). Пара йоду реагує з парою вольфраму та конденсатом вольфраму. Сполука потрапляє на розжарену спіраль, розкладається. Вольфрам осідає на дріт, відновлюючи його діаметр до початкової величини і знову починається дія йоду.

Щоб зменшити повзучість нитки, до вольфраму вводять частинки двоокису торію. Вони блокують рух дислокацій за площинами ковзання, а також ускладнюють поширення мікротріщин. Тому спіраль стає менш крихкою. Довговічність лампи зростає в 2-3 рази, тепловіддача - на 20-30%. Економія в межах України - 50-100млн.грн..

Конструкція[ред.ред. код]

Лампа розжарення складається з цоколя, контактних провідників, нитки розжарення, запобіжника та скляної колби, яка захищає нитку розжарення від навколишнього середовища.

Incandescent light bulb.svg
  1. Скляна колба
  2. Інертний газ
  3. Нитка розжарення
  4. Контактний дріт (з'єдується з ніжкою)
  5. Контактний дріт (з'єднується з цоколем)
  6. Тримачі
  7. Скляна ніжка (лопатка)
  8. Вивід контакту на цоколь
  9. Цоколь лампи
  10. Ізоляційний матеріал
  11. Контактний носик

Колба[ред.ред. код]

Скляна колба захищає нитку від згорання у навколишньому повітрі. Розміри колби визначаються швидкістю осідання матеріалу нитки. Для ламп більшої потужності потрібні колби більшого розміру, для того, щоб матеріал нитки, який осідає, розподілявся на велику площу і не робив сильного впливу на прозорість.

Інертний газ[ред.ред. код]

Колби перших ламп були вакуумовані. Сучасні лампи заповнюються інертним газом (окрім ламп малої потужності, які як і раніше роблять вакуумними). Це зменшує швидкість випаровування матеріалу нитки, яке виникає при цьому. Втрати тепла за рахунок теплопровідності зменшують шляхом вибору газу до складу якого входять молекули з великими значеннями молекулярної маси. Суміш азоту з аргоном є прийнятим компромісом у сенсі зменшення собівартості. Дорожчі лампи містять криптон чи ксенон (атомні маси: азот: 28,0134 г/моль; аргон: 39,948 г/моль; криптон: 83,798 г/моль; ксенон: 131,293 г/моль).

Нитка розжарення[ред.ред. код]

Подвійна спіраль Лампи розжарення (Osram 200 Вт) з контактними провідниками і підтримувачами нитки
Горіння вольфрамової нитки на повітрі з утворенням оксиду вольфраму при розгерметизації колби лампи. При відносно цілій колбі, але при наявному в ній повітрі лампа раптово стає матовою, з жовтуватим відтінком.

Нитка розжарення у перших лампочках робилася з вугілля (точка сублімації 3559 °C). В сучасних лампочках застосовуються майже виключно спіралі з осмієво-вольфрамового сплаву. Дріт часто має вигляд подвійної спіралі, з метою зменшення конвекції за рахунок зменшення ленгмюрівського шару. Лампи виготовляють для різних робочих напруг. Сила струму визначається за законом Ома (I=U/R) і Потужність за формулою P=U\cdot I, або P=U^2/R. При потужності 60 Вт і робочій напрузі 220 В через лампочку повинен протікати струм 0,26 А, тобто опір нитки розжарення повинен становити 882 Ом. Для досягнення такого опору необхідно використовувати довгий та тонкий дріт, оскільки метали характеризуються малими значеннями питомого опору. Товщина дроту у звичайних лампочках становить 40—50 мікрон. При кімнатній температурі опір нитки розжарення набагато менший робочого опору. Тому, безпосередньо при увімкненні, протікає електричний струм, що у два-три рази більше робочого струму. У міру нагрівання нитки її опір зростає, а струм зменшується. На відміну від сучасних ламп, ранні лампи розжарення з вугільними нитками при увімкненні працювали за зворотним принципом — при нагріванні їх опір зменшувався, і світіння потроху наростало. У миготливих лампочках послідовно з ниткою розжарювання вбудовується біметалевий перемикач. За рахунок цього такі лампочки самостійно працюють в миготливому режимі.

Враховуючи високу робочу температуру лампм розжарення, у холодному стані опір нитки розжарювання помітно нижчий від робочого, що часто стає причиною раптового перегорання нитки розжарювання в момент включення лампи, особливо, коли на момент включення напруга струму сягає максимального значення синусоїди змінного струму.

Приблизний опір нитки розжарення ламп розжарення на 220/230В із цоколем E27:
Вт Ом
25 136
40 102
60 65
100 37

Цоколь[ред.ред. код]

Докладніше: Цоколь лампи

Форма цоколя з різьбою звичайної лампи розжарення була запропонована Томасом Едісоном. Розміри цоколів стандартизовані. У ламп побутового застосування найпоширеніші цоколі Едісона E14 (міньйон), E27 та E40. Також зустрічаються цоколі без різьби.

Порівняння освітленості за потужністю
(120-вольтових ламп)
Потужність
(Вт)
Світловий потік
(лм)
Ефективність
(lm/W)
15 110 7.3
25 200 8.0
35 350 10.3
40 500 12.5
50 700 13.5
55 800 14.2
60 850 14.5
65 1000 15.0
70 1100 15.7
75 1200 16.0
90 1450 16.1
95 1600 16.8
100 1700 17.0
135 2350 17.4
150 2850 19.0
200 3900 19.5
300 6200 20.7

Запобіжник[ред.ред. код]

Перегоряння лампи відбувається під час її роботи, тобто в той час, коли одночасно нитка розжарення нагріта і через нитку протікає електричний струм. Якщо в цей час відбувається розрив нитки, то між розведеними кінцями нитки зазвичай спалахує електрична дуга. У побуті це можна відмітити за яскравим синювато-білим спалахом у момент перегоряння лампи. Оскільки нитка, як правило, є відносно тонким дротом, зігнутим у спіраль, то електричний опір в нитці може бути більшим, аніж опір йонізованого газу в дузі. Тому кінці дуги починають розходитись від місця розриву нитки, а сила струму в ланцюзі зростає.

При подальшому розвитку цього процесу дуга може зажевріти вже між утримувачами нитки, опір яких відносно малий, унаслідок чого сила струму в ланцюзі, який живиться, може набагато перевищити допустимі межі, що приведе або до спрацьовування запобіжників у ланцюзі, автоматичного вимикача або до розплавлення дротів та, можливо, спровокує пожежу.

Для того, щоб розімкнути ланцюг при спаласі дуги і не допустити перевантаження ланцюга, у конструкції лампи передбачений плавкий запобіжник. Він є частиною тонкого дроту і розташований у цоколі лампи розжарення. Для побутових ламп з номінальною напругою 220 В такі запобіжники зазвичай розраховані на струм в 6 А.

За статистикою більшість ламп розжарювання виходять із ладу в момент увімкнення внаслідок стрибка струму. Зменшення напруги живлення ламп на 10% (наприклад, за допомогою дімерів або автотрансформаторів) збільшує термін їх використання у 10 разів. Бажано використовувати системи плавного старту, які поступово збільшують напругу на лампі під час запуску.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Київ, 2005

Література[ред.ред. код]

  • A. Zukauskas, M.S. Shur and R. Caska, Introduction to solid-state ligthing, John Willey & Sohn, 2002
  • K. Bando, Symp. Proc. Of the 8th Int. Symp. on the Sci. & Tech. of Ligth Sources 1998, 80

Посилання[ред.ред. код]