Спиртівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Спиртівка із закритим захисним ковпачком. Неробоче положення

Спиртівка — малогабаритний пальник для рідкого палива [1], що містить резервуар для рідини (спирту), з кришкою, через яку пропущений ґніт, нижній кінець якого розміщений в резервуарі, а верхній кінець виступає зверху.

Малюнок демонструє принцип роботи спиртівки. Стрілкою зазначений рух спирту по капілярам гноту
Основні елементи спиртівки

Улаштування спиртівки лабораторної[ред.ред. код]

Файл із зображенням лабораторної спиртівки з Вікісховища
Спиртівка складається
  • із скляної колби з різьбою
  • підставки, виготовленої із сталевого дроту з антикорозійним покриттям (чорнінням).

В горловину корпусу вставляється металева втулка з азбестовим або бавовняним гнотом, зверху закручується пластмасовий захисний ковпачок.

Варіанти застосування[ред.ред. код]

  • в хімічних і шкільних лабораторіях для підігріву, плавлення матеріалів, для нагріву невеликих лабораторних посудин (пробірок, колб для хімічних робіт) та інших подібних термічних процесів;
  • в туризмі чи на військових польових виходах для приготування їжі;
  • у медичних установах для стерилізації у відкритому полум'ї медичних інструментів;
  • в інших випадках, де потрібне застосування відкритого полум'я незначної теплової потужності.

Принцип роботи[ред.ред. код]

Принцип роботи спиртівки той самий, що й гасової чи олійної лампи, лампадки чи будь-якого іншого пристрою, що використовує ґніт.

Ґніт - це зібрані в джгут волокна. Проміжки між ними утворюють канали для рідини, яка переміщується ними під дією капілярних сил; в спиртівках - з резервуара палива до місця горіння. Гніт виготовляють з бавовняних волокон у вигляді джгута або тканої стрічки; це може бути стрічка типу бавовняного ременя, тощо. В ході горіння слід підтягувати гніт потрошку догори, забезпечуючи тим самим регулювання довжини ділянки гніту в зоні горіння і поступової заміни його від згоряння.

Заходи безпеки при роботі із спиртівкою[ред.ред. код]

Ознайомитися з конструкцією спиртівки; для цього
  • зняти ковпачок зі спиртівки та покласти на стіл;
  • дещо підняти диск із трубкою та ґнотом, не виймаючи ґнота з резервуара.
Увага! Диск із трубкою має щільно прикривати отвір резервуара спиртівки, щоби спирт не зміг загорітися в самому резервуарі.
Підготовка до застосування
  • у резервуар через лійку налити денатурований спирт (1/3 - 2/3від загального об’єму резервуара спиртівки);
  • у трубку вставити ґніт з некручених бавовняних ниток чи паклі (але не з вати або марлі!). Ґніт має бути рівномірної товщини, входити не дуже щільно, але й не випадати з трубки, вільно діставати дна спиртівки.
  • змочити його спиртом.
  • Спиртівку закрити ковпачком, щоб спирт не випаровувався.
Запалювати спиртівку слід в такій послідовності
  • перевірити, чи є в ній спирт; долити, як вказано вище
  • зняти ковпачок;
  • охайно розправити ґніт, не відтискуючи з нього спирт;
  • піднести до ґнота запалений сірник або скіпку.
Увага! Не можна
  • запалювати одну спиртівку від іншої,
  • наливати спирт у палаючу спиртівку, тому що може виникнути пожежа.

Щоб збільшити полум’я, слід загасити спиртівку; утримуючи диск пальцями однієї руки, іншою витягти ґніт із трубки вгору на 1-1,5 см та розправити його. В разі низького рівня спирту долити його при погашеній спиртівці

Якщо ґніт не дістає дна спиртівки, його необхідно замінити.

Якщо полум’я спиртівки зменшилось, а ґніт починає тліти, це значить, що спирт по ньому не піднімається. Слід загасити спиртівку, долити спирт через лійку або послабити стиснення ґнота у трубці.

Якщо спирт, який горить, розіллється на столі, відразу слід накрити його рушником, засипати піском або залити водою.

По закінченню роботи полум'я слід загасити накриванням ковпачком, який підносити збоку.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Хоча пристосування-підставку для горіння сухого спирту також називають спиртівкою