Спиртівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Спиртівка із закритим захисним ковпачком. Неробоче положення

Спиртівка — малогабаритний пальник для рідкого палива[1], що містить резервуар для рідини (спирту), з кришкою, через яку пропущений ґніт, нижній кінець якого розміщений в резервуарі, а верхній кінець виступає зверху.

Малюнок демонструє принцип роботи спиртівки. Стрілкою зазначений рух спирту по капілярах ґнота
Основні елементи спиртівки

Будова спиртівки лабораторної[ред.ред. код]

Лабораторна спиртівка
Спиртівка складається
  • із скляної колби з різьбою
  • підставки, виготовленої із сталевого дроту з антикорозійним покриттям (чорнінням).

У горловину корпусу вставляється металева втулка з азбестовим або бавовняним ґнотом, зверху закручується пластмасовий захисний ковпачок.

Варіанти застосування[ред.ред. код]

  • у хімічних і шкільних лабораторіях для підігріву, плавлення матеріалів, для нагріву невеликих лабораторних посудин (пробірок, колб для хімічних робіт) та інших подібних термічних процесів;
  • у туризмі чи на військових польових виходах для приготування їжі;
  • у медичних установах для стерилізації у відкритому полум'ї медичних інструментів;
  • в інших випадках, де потрібне застосування відкритого полум'я незначної теплової потужності.

Принцип роботи[ред.ред. код]

Принцип роботи спиртівки той самий, що й гасової чи олійної лампи, лампадки чи будь-якого іншого пристрою, що використовує ґніт.

Ґніт — зібрані в джгут волокна. Проміжки між ними утворюють канали для рідини, яка переміщується ними під дією капілярних сил; у спиртівках — з резервуара палива до місця горіння. Ґніт виготовляють з бавовняних волокон у вигляді джгута або тканої стрічки; це може бути стрічка типу бавовняного ременя, тощо. Протягом горіння слід підтягувати ґніт потрошку догори, забезпечуючи тим самим регулювання довжини ділянки гніту в зоні горіння і поступової заміни його від згоряння.

Заходи безпеки при роботі із спиртівкою[ред.ред. код]

  • ознайомитися з конструкцією спиртівки
  • зняти ковпачок зі спиртівки та покласти на стіл;
  • дещо підняти диск із трубкою та ґнотом, не виймаючи ґнота з резервуара.
Увага! Диск із трубкою має щільно прикривати отвір резервуара спиртівки, щоб запобігти займанню спирту в самому резервуарі.
Підготовка до застосування
  • у резервуар через лійку налити денатурований спирт (1/3 — 2/3 від загального об'єму резервуара спиртівки);
  • у трубку вставити ґніт з некручених бавовняних ниток чи клоччя (але не з вати або марлі!). Ґніт має бути рівномірної товщини, входити не дуже щільно, але й не випадати з трубки, вільно діставати дна спиртівки.
  • змочити його спиртом.
  • Спиртівку закрити ковпачком, щоб спирт не випаровувався.
Запалювати спиртівку слід в такій послідовності
  • перевірити, чи є в ній спирт; долити, як вказано вище
  • зняти ковпачок;
  • охайно розправити ґніт, не відтискуючи з нього спирт;
  • піднести до ґнота запалений сірник або скіпку.
Увага! Не можна
  • запалювати одну спиртівку від іншої,
  • наливати спирт у палаючу спиртівку, тому що може виникнути пожежа.

Щоб збільшити полум'я, слід загасити спиртівку; утримуючи диск пальцями однієї руки, іншою витягти ґніт із трубки вгору на 1-1,5 см та розправити його. В разі низького рівня спирту долити його при погашеній спиртівці.

Якщо ґніт не дістає дна спиртівки, його необхідно замінити.

Якщо полум'я спиртівки зменшилось, а ґніт починає тліти, це значить, що спирт по ньому не піднімається. Слід загасити спиртівку, долити спирт через лійку або послабити стиснення ґнота в трубці.

Якщо спирт, який горить, розіллється на столі, відразу слід накрити його рушником, засипати піском або залити водою.

По закінченню роботи полум'я треба загасити накриванням ковпачком, який слід підносити збоку.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Хоча пристосування-підставку для горіння сухого спирту також називають спиртівкою