Бурштин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бурштин
Amber Bernstein many stones.jpg
Різновиди бурштину
Загальні відомості
Клас мінералу органічні мінерали
Генезис викопна смола хвойних дерев
Хімічна формула С40Н64О4
Ідентифікація
Колір кремовий, блідо-жовтий, коричневий, всі відтінки оранжевого кольору, червоний; рідко блакитний, зеленуватий, злегка фіолетовий і майже чорний
Форма кристалів аморфний
Спайність Відсутня
Злам Раковистий; в'язкий (при старінні стає крихким)
Твердість за шкалою Мооса 2 - 2,5
Блиск восковий до матового
Прозорість Прозорий до непрозорого
Колір риски Білий
Оптичні властивості кристалів
Показник заломлення n = 1,540 (−0,001...+0,005)
Подвійне променезаломлення немає
Інші властивості
Плавкість 250-300
Подібні мінерали немає

Буршти́н, янта́р, а́мбер — природна органічна сполука, щільна і в'язка (скам'яніла) викопна смола хвойних дерев, тьмяні, прозорі й напівпрозорі камінці. Використовується для виготовлення ювелірних прикрас, у парфумерії, народній медицині.

Етимологія[ред.ред. код]

Ювелірний виріб з бурштину з Домініканської Республіки

Софокл вважав, що бурштин утворився із сліз птахів, які оплакували відважного воїна Мелеагра.[1]

Есхіл твердив, що це сльози сестер, що ніяк не могли забути свого загиблого брата Фаетона.[1]

Нікей доводив, що бурштин — концентрат сонячних променів, який час від часу накопичується в морі.[1]

Древні греки називали камінь «електроном», що означає «притягуючий, приваблюючий» через його властивість притягувати легкі тіла — пушинки, нитки, волосся.[2][3] Якщо камінь потерти до вовни, він притягуватиме до себе кусочки діелектриків. Римляни називали камінь «харпаксом», що означає «грабіжник», а перси — «кавубою», тобто каменем, здатним притягувати м'якину.[3]

Інші назви[ред.ред. код]

Амбер (рос. амбер, англ. amber, нім. Amber) — застаріла назва бурштину.
Латиською мовою бурштин — дзінтарс (латис.).
Лінкуріум (рос. линкуриум, а. lyncurium, н. Lyncurium n — латинська назва бурштину. (C.Plinius Secundus, 77).


Склад і властивості[ред.ред. код]

Altamira Ambre MHNT.PRE.2012.0.615.jpg
Павук у бурштині

Склад: С40Н64О4 (або C10H16O). Містить домішки сірки. Аморфний.
Густина 1,05-1,10.
Твердість 2-2,5
Колір жовтий, червоно-коричневий.
Блиск смоляний.
Температура плавлення 250–300 °C, легко згоряє.

Бурштинові підвіски з модифікованого бурштину

Зустрічається у вигляді зерен, жовен і пластин розміром від декількох мм до 50 см. Часто прозорий, колір переважно жовтий (сукциніт), оранжевий до вишнево-червоного (руменіт, бірміт), відомі восковий («бастард») і молочно-білий («кістяний») бурштин.

Бурштин має органічне (рослинне) походження: смоли хвойних дерев в процесі фосилізації зазнавали окиснення і полімеризації з утворенням абієтинової та інших органічних кислот, частково сукцинітової. На стадії катагенезу бурштин ущільнюється і набуває темнішого забарвлення (руменіт, бірміт).

Бурштин здатний до фотолюмінісценсії під дією УФ-випромінювання.[4]

Різновиди[ред.ред. код]

Різнокольоровий балтійський бурштин

Спеціалісти розрізняють декілька десятків кольорів і відтінків бурштину — від блідно-жовтого до червоно-коричневого, інколи зустрічається бурштин голубий, зелений, білий і безколірний.[5] Відомо 32 види бурштину.[4]

  • бурштин аппенінський (бурштиноподібна смола);
  • бурштин бірманський (бурміт),
  • бурштин гнилий (ґеданіт – викопна смола з Балтійського узбережжя);
  • бурштин жадеїтовий (те ж саме, що й бурштин пресований),
  • бурштин істрійський (назва бурштину з родовищ Істрії);
  • бурштин канадський (седарит, цедарит – викопна смола з оз. Седар, Канада);
  • бурштин крихкий (ґеданіт);
  • бурштин мексиканський (копаліт, копалін – викопна смола з Мексики);
  • бурштин моравський (різновид бурштину, подібний до смоли – мукіту);
  • бурштин морський (бурштин, викинутий на берег штормовими хвилями прибою або бурштин видобутий з моря),
  • бурштин неспілий (кранцит – викопна смола складу C10H16O);
  • бурштин пресований (сплавлені або спресовані під тиском невеликі шматочки бурштину внаслідок дії пластового або водного тиску),
  • бурштин сицилійський (симетит – червоно-жовта викопна смола з р. Сімето, о. Сицилія; склад у %: C – 69,48; H – 9,24; O – 20,76; S – 0,52);
  • бурштин тасманський (тасманіт),
  • бурштин чорний (гагат),
  • бурштин швейцарський (алінгіт – викопна смола зі Швейцарії);
  • бурштин японський (різновид природної смоли; склад у %: C – 83,5; H – 10,5; O – 6,0).
  • бурштин домініканський
  • бурштин балтійський
  • Бірміт, бурміт (рос. бирмит, англ. birmite, * нім. Birmit) — темно-бурий, червонуватий або жовтий різновид бурштину.
  • Шланіт — бурштиноподібна смола з кам'яного вугілля Чехії.
  • Дамштейн, делятиніт, руменіт, шрауфіт.

З історії[ред.ред. код]

Вже за доби бронзи бурштин уміли фарбувати і виготовляти з нього різної форми прикраси.[6] За Плінієм, римляни вміли фарбувати бурштин в червоний колір, і такий бурштин цінувався на вагу золота.[5]

На території України знайдені декоративні вироби з бурштину в скіфських курганах.[6]

Найдавнішу згадку про бурштин зафіксовано на клинописній табличці — пам'ятці писемності Х ст. до н. е. Відомості про «електрон»(так елліни називали бурштин) є у творах античних авторів: Гомера, Софокла, Есхіла, Арістотеля, Фалеса Мілетського.[7] У всі часи люди описували красу та властивості «сонячного каменю», або «сліз Геліад», вивчали легенди, в яких опоетизовано виникнення «горючого каменю».[8]

У давнину цим каменем торгували фінікійці, поступав він із Скитії, де добували його вздовж берегів річок. Був поширеним серед єгиптян, римлян та греків.

Предметом торгівлі бурштин стає у неоліті (6 тис. років тому), і особливо цінується балтійський бурштин — за красу прибалтійський бурштин називали «золотом Півночі» — бурштин продавався на вагу золота, а фігурки з такого бурштину можна було виміняти на рослого і сильного раба.[9] У давнину бурштин цінувався вище дорогоцінних каменів і металів і був особливо популярний у країнах Середземного моря.[9] Тому, серед помітних торговельних шляхів був Бурштиновий шлях, який служив надійною мережею для далекої торгівлі бурштином.

У 13 ст. територія Пруссії підлягала лицарям-меченосцям, які мали монополію на бурштин. Хрестоносці, а згодом і пруські герцоги ввели «бурштинну реґалію», згідно з якою весь видобутий бурштин належало віддавати владі. У Пруссії діяли спеціальні «бурштинові суди», які судили тих, хто дозволяв собі привласнити шматок бурштину.

Першу майстерню з виготовлення бурштину в Кеніґсберґу заснували наприкінці 15 ст. Тут виточували прегарні броші, скриньки, кульчики, найрізноманітніші намиста. Найвищого рівня техніка обробки сягнула у 17-18 ст.ст.

Балтійським бурштином була облицьована бурштинова кімната, виготовлена в 1701-1709 роках у Прусії і в 1716 році подарована Петру I.[5] З 1755 року вона була прикрасою одного із залів Єкатеринінського палацу у Царському Селі.[5]

Від 1870-х рр. бурштин почали добувати промисловим способом.

Археологічні знахідки на території України[ред.ред. код]

Бурштинові прикраси — характерна деталь жіночого вбрання на території Лісостепового Правобережжя, про що свідчать жіночі поховання ранньоскіфського часу. Найяскравіші комплекси зафіксовано в курганному комплексі № 100 поблизу с. Синявка та № 35 поблизу с. Бобриця (Черкаська обл.). В комплексі 100 знайдено намисто із сердоліку, агату і скла (26 екз.), а також бурштину — 84 намистини у формі октаедра складали разок.[10]

У кургані № 35 на вбранні однієї з небіжчиць знайшли дві низки намиста: верхня — 32 намистини з топазу, сердоліку, агату, гірського кришталю і хризоліту; нижня — 40 зразків різнокольорового каміння, серед яких — 2 великі бурштинові намистини (у формі неправильної зрізаної пірамідки).[11][12] У могилі поховали ще одну жінку, яка мала крім чорного та білого намиста зі склоподібної маси ще 125 кулястих дрібних бурштинових намистин.[11][13]

Бурштинові прикраси знайдено також у похованнях жінок, які не належали до високих соціальних верств, хоча мали золоті прикраси у костюмі (курган № 25 поблизу с. Казаровка, Медвин, розкопки 1906 р.).[14]

Серед пам'яток цього часу — прикраси начільної стрічки у кургані Реп'яхувата Могила (с. Матусів Черкаської обл.): 39 циліндричних блакитних з непрозорого скла та 32 кулястих з бурштину (розміри 0,4-0,7 см).[15]

Бурштинові намистини, з яких робили нашийні та наручні прикраси, знайдено серед декоративних деталей костюмів у жіночих похованнях в курганах на р. Тясмин — поблизу сіл Жаботин (№ 524), Гуляй Город (№ 33, 38, 40, 330), Журавка (№ 406, 407, 432, 447).[6]

Серед племен Дніпровського Лісостепового Лівобережжя (зокрема на Посуллі) окремі намистини зафіксовано у кількох комплексах V ст. до н. е. Так, у кургані № 3 в урочищі Стайкин Верх. Окремі бурштинові намистинки знайдено у пограбованих курганах № 6 та «Б» поблизу с. Басівка.[16]

Розповсюдження[ред.ред. код]

Промислове значення мають головним чином вторинні розсипні прибережно-морські родовища.

Бурштин-сукциніт — викопна смола з сосни «пінус сукциніфера» — охоплює кілька областей на карті місцезнаходжень. У геологічному плані найбільше поширення має балтійський сукциніт. Такий самий за складом самоцвіт знайдено і на території України (поблизу Києва, Харкова, на Волині)[17].

В Україні у відкладах палеогену та неогену є в Рівненській (Сарненський, Володимирецький і Дубровицький р-ни), Київській (Київський бурштин — продукт випадкового вимивання викопної смоли, тобто це джерело не мало постійного характеру),[18] Житомирській, Львівській та Харківській областях. Велике Клесівське родовище (на Поліссі) почали розробляти відносно недавно, бо сукциніт тут залягає досить глибоко.

Див. також: Поліський бурштиноносний район

За кордоном відомі родовища в Примор'ї (Росія), Італії, Польщі, М'янмі, Канаді, США, Домініканській Республіці, Мексиці, але 90% світового запасу бурштину видобуваються в Калінінградській області (Росія). Балтійське родовище довгий час належало повністю Німеччині, а після 1945 року це родовище відійшло Радянському Союзу.[19]

Породи, які містять бурштин, залягають на різній глибині: чим далі від Балтійського моря, тим вона більша. Тому саме на узбережжі Балтійського моря — від острова Рюгена до Західної Двіни — здавна видобували бурштин. Знаходять цей камінь в пісках Балтійського моря.[20] Пласти, що містять бурштин, розташовані нижче рівня Балтійського моря, і прибій часто вимиває із них шматочки бурштину, викидуючи їх на берег.[5] Особливо часто він зустрічається біля Калінінграду.[20] Тут, в поселенні Янтарний, станом на 1965 рік працює великий комбінат.[20] В поселенні Янтарний знаходиться одне з найбільших в світі промислових родовищ.[5] Вироби з бурштину, видобутого на березі Балтійського моря, в Європі з'явились дуже давно — існують збережені підвіски, кільця, фігурки тварин і людей, дрібні амулети, вік яких складає декілька тисячоліть.[5]

Ерозії і зсуви, а також подальші льодовики, поширили бурштин на великі відстані. Вторинні скупчення бурштину, знайдені у Польщі, Німеччині, Данії, Білорусі та Україні.[21]

Використання[ред.ред. код]

Використовується як виробне каміння, кращі зразки — як дорогоцінне каміння, бурштинова крихта — для картин з бурштину. В давні часи з бурштину виготовляли посуд, скриньки, підсвічники, табакерки, гребні, брошки, намисто, ґудзики, грубки.[5] Бурштин був і залишається матеріалом мистецтва, ювелірних прикрас і сувенірів. Виготовлення бурштинових виробів не потребує складних у технологічному плані прийомів.[6] Відомий в Литві майстер Костас Толейкис виготовляв з бурштину не лише прикраси, а й панно, картини, люстри, люльки.[5] З відходів художньої переробки бурштину — крихти, обрізків — шляхом сухої перегонки сплавлених і спресованих відходів отримували янтарну кислоту.[20] Лаком, приготованим з дрібних кусочків бурштину покривали скрипки.[22] Інколи цей лак використовували для електроізоляції.[22]

Розробка бурштину в поселенні Янтарний (Калінінградська область, Росія)

Станом на 1965 рік в Литві в знак дружби все ще дарували бурштин.[20]

Хороший електроізоляційний матеріал.

Нелегальне видобування[ред.ред. код]

Заплутане правове регулювання користування надрами, складність процедури отримання спеціального дозволу на користування надрами, необхідність отримання цілої низки дозволів, рішень для початку видобування корисних копалин тривалий час відлякувало потенційних інвесторів від вкладення грошей у розробку бурштинових родовищ. Зростання цін на бурштин на світовому ринку дорогоцінного каміння, дедалі більше зубожіння населення на Поліссі, низький рівень зайнятості та високий рівень корупції у правоохоронних органах, незначна відповідальність за незаконне видобування корисних копалин, відносна дешевизна та простота технології кустарного видобування бурштину через його приповерхневе залягання — все це спричинило справжній вибух нелегального старательського видобування бурштину на Поліссі.

В протидію незаконному видобутку бурштину 23 квітня 2015р. було прийнято закон про видобування та реалізацію бурштину[23], що значним чином не покращило ситуацію, численні кустарні видобутки бурштину не припинились. Незаконний контроль цілих районів криміногенними структурами, які нікого не пропускають в ці райони, періодичні перестрілки між бандами та між бандами з місцевим населенням, бездіяльність правоохоронних органів, продовження псування родовищ спричинило рейди Автомайдану до місць незаконного видобутку бурштину на Житомирщині.[24][25][26].

Способи видобутку бурштину[ред.ред. код]

Як правило, бурштин добувають у глибоких кар'єрах. У середньому в одному кубічному метрі породи знаходять до 1,2 кг бурштину, найчастіше у вигляді невеликих горошин, але трапляються шматки вагою в декілька кілограмів.[5]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Дванадцять місяців 1991: Настільна книга-календар Для молодшого шкільного віку / Упорядник М.Слабошпицький — К.: Веселка, 1990.- 190 с. ISBN 5-301-00623-1
  2. Инженер Т.И. Никифоров. Самое древнее электричество / «Химия и жизнь» Научно-популярный журнал Академии наук СССР. — 1972, №1 (с.: 36)
  3. а б Карцев В.П. Приключения великих уравнений (Издание третье). — М.: Знание, 1986. — 288 с. (Жизнь замечательных идей) (с.: 24-32)
  4. а б Кандидат химических наук Балуева Г.А. Кислота из янтаря / Научно-популярный журнал Академии Наук СССР «Химия и жизнь», 1983, №11 ISSN 0130-5972 (с.: 58-61)
  5. а б в г д е ж и к л И.Константинов — Янтарь Балтики / «Наука и жизнь», М.: Правда, 1991, №04 ISSN 0028-1263 (с.: 64-65)
  6. а б в г Клочко Л. Бурштинові шляхи за скіфських часів // Геолог України. Науковий журнал. — 2011, № 3-4
  7. Савкевич С. С. бурштинь. — Спб., 1970. — С. 11-14.
  8. Сребродольский Б. И. Мир бурштиня. — К., 1988. — С. 89
  9. а б Сребродольский Б.И. Янтарь — Москва: Наука, 1984 — с.110
  10. Бобринский А. А. Курганы и случайные археологические находки близ местечка Смелы. — Спб., 1887 — Т. I. — С. 138. — Табл. XVII, 10
  11. а б Бобринский А. А. Курганы и случайные археологические находки близ местечка Смелы. — Спб., 1887 — Т. I. — С. 112. — Табл. XVIII
  12. Бобринский А. А. Курганы и случайные археологические находки близ местечка Смелы. — Спб., 1894 — Т. II. — Табл. ХХІ, 1
  13. Бобринский А. А. Курганы и случайные археологические находки близ местечка Смелы. — Спб., 1894 — Т. І. — С. 112, табл. XVIII, 7.
  14. Ковпаненко Г. Т. Курганы раннескифского времени в бассейне р. Рось.- К., 1981. — С. 26, 47,119
  15. Ильинская В. А., Мозолевский Б. Н., Тереножкин А. И. Курганы VI в. до н.э. у с. Матусова // Скифия и Кавказ. — К.,1979 — С.35.
  16. Ильинская В. А. Скифы Днепровского Лесостепного Левобережья. — К., 1968. — С. 29, табл. VIII, 11-13
  17. Мацуй В. М., Епатко Ю. М. Алатырь-камень — бурштинь. — К.: Дажбог, 2006. — С. 12-15
  18. Сребродольский Б. И. Мир бурштиня. — К., 1988. — С. 18.
  19. Доминиканский янтарь — окно в прошлое земли. / Ежемесячный научно-популярный журнал «Наука и жизнь», 2010, №3 ISSN 0028-1263 (с.: 76-80)
  20. а б в г д Еромицкий А., Подгорный И. Янтарь — камень жизни / «Юный техник», 1965, №03 (с.: 19)
  21. (латис.)Aisti
  22. а б «Мёд полудней — царственный янтарь» / Научно-популярный журнал Академии Наук СССР «Химия и жизнь», 1983, №11 ISSN 0130-5972 (с.: 60-63)
  23. Проект закону про видобування та реалізацію бурштину №1351-1 — rada.gov.ua
  24. На Житомирщині процвітає нелегальний видобуток бурштину: цілі райони контролюються бандитами — Censor.net.ua
  25. Рейд проти бурштинової мафії: Сотні гектарів Полісся перетворені на місячну поверхню, масштаби грабежів колосальні — Censor.net.ua
  26. Нелегальний видобуток бурштину в Олевському районі Житомирської області — Youtube.com

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]