Зарудний Микола Якович

Микола Якович Зарудний
Народився	20 серпня 1921(19210820) Оріховець
Помер	25 серпня 1991 Київ
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	письменник, драматург, сценарист
Сфера роботи	література, драма і фільм
Alma mater	Казахський державний університет
Заклад	Кіностудія ім. О. Довженка
Мова творів	українська
Жанр	сценарій і п'єса
Членство	СП СРСР, Національна спілка письменників України і НСКУ
Партія	КПРС
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди
Премії

|Ukrcenter=

Мико́ла Я́кович Зару́дний (*20 серпня 1921, Оріховець — †25 серпня 1991, Київ) — український радянський письменник, сценарист. Член спілок Письменників (з 1950 року) і Кінематографістів України.

Біографія

Народився 20 серпня 1921 року в селі Оріховці (тепер Сквирслкого району Київської області) в родині вчителів. У 1939–1941 роках навчався в Українському комуністичному інституті журналістики у Харкові. У 1942 році закінчив факультет журналістики Казахського університету в Алма-Аті. Брав участь у німецько-радянській війні. Член ВКП(б) з 1948 року.

Працював у редакціях обласних газет, у 1961–1963 роках був головним редактором Київської кіностудії художніх фільмів імені О. П. Довженка. У 1966–1969 роках — секретар правління Спілки письменників України, у 1981–1990 роках — правління Київської організації СПУ.

Могила Миколи Зарудного

Помер 25 серпня 1991 року в Києві. Похований у Києві на Байковому цвинтарі (ділянка № 52).

Творчість

Почав друкуватися від 1944 року. Перші п'єси написані в дусі часу, зокрема під впливом творчості О. Корнійчука. Успіх і головні риси драматургії Зарудного — конфлікт між високим, одухотвореним і приземлено-меркантильним — означила комедія «Веселка» (1958; Київ, 1962; Київ) і розвинулися у п'єсах «Мертвий бог» (1960; Київ), «Фортуна» (1964; Київ), «Рим, 17, до запитання» (1969; Київ), «Дороги, які ми вибираємо» (1971; Київ), «Пора жовтого листя» (1974; Київ) «Маестро, туш!» (1978; Київ), «Обочина», «Регіон» (обидві — 1981; Київ), «Бронзова фаза» (1985; Київ) та інших. Більшість п'єс — на теми сільського життя.

Автор повісті «Мої земляки» (1950; Київ), збірка оповідань «Світло» (1961; Київ), романів «На білому світі» (1967; Київ), «Уран» (1970; Київ), «Гілея» (1973; Київ).

За його сценаріями знято:

• художні фільми: «Веселка» (1959, режисер М. Літус), «Стежки-доріжки» (1963, режисери О. Борисов, А. Войтецький), «Тут нам жити» (1973, режисер А. Буковський; всі — Київська кіностудія художнії фільмів імені О. Довженка);
• фільми-спекаклі: «Чужий дім» (1968), «Пора жовтого листя» (1974;), «Вірність» (1977), «І відлетимо з вітрами» (1978), «Тил» (1979). Всі студія «Укртелефільм».

Відзнаки

Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1978; разом з С. В. Данченком (режисером-постановником), М. В. Кипріяном (художником), Н. П. Доценко, В. Г. Максименком, Ф. М. Стригуном (акторами) за виставу «Тил» у Львівському українському драматичноиу театрі імені М. К. Заньковецької). Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалями.

Література

• Сценаристы советского художественного кино. — М., 1970. — С. 139.
• Литературный энциклопедический словарь. — М., 1987. — С. 604.
• Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.] — С. 262.
• Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 357.
• Шевченківські лауреати. 1962–2001 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слово І. М. Дзюби. — К. : Криниця, 2001. — 696 с. — ISBN 966-7575-29-2. — С. 181—182.