Макух Іван: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
oформлення шаблону {{ББ}} |
||
Рядок 50: | Рядок 50: | ||
На виборах 1928 УПСР провела своїх представників до сейму та сенату, один з послів до парламенту — Макух. До його компетенції належали питання правового захисту українського населення від свавілля польських чиновників та місцевих владних органів. Після смерті Л. Бачинського у 1930-х роках очолював управу УСРП. В 30-х роках пройшов до польського парламенту по об'єднаних списках УНДП і УСРП. |
На виборах 1928 УПСР провела своїх представників до сейму та сенату, один з послів до парламенту — Макух. До його компетенції належали питання правового захисту українського населення від свавілля польських чиновників та місцевих владних органів. Після смерті Л. Бачинського у 1930-х роках очолював управу УСРП. В 30-х роках пройшов до польського парламенту по об'єднаних списках УНДП і УСРП. |
||
У 1933 р. брав участь у відкритті нового будинку Районової Молочарні в [[Коропець|Коропці]].<ref>''В.Маркевич.'' Коропець / Каледоскоп Минулого // {{ББ}} |
У 1933 р. брав участь у відкритті нового будинку Районової Молочарні в [[Коропець|Коропці]].<ref>''В.Маркевич.'' Коропець / Каледоскоп Минулого // {{ББ|555}}</ref> |
||
== Друга світова == |
== Друга світова == |
||
Рядок 65: | Рядок 65: | ||
== Література == |
== Література == |
||
* [http://www.radiosvoboda.org/content/article/24789385.html На Прикарпатті встановили пам'ятник міністрові ЗУНР] |
* [http://www.radiosvoboda.org/content/article/24789385.html На Прикарпатті встановили пам'ятник міністрові ЗУНР] |
||
* {{ЕУ}} — Т. 4. — С. 1444. |
* {{ЕУ}} — Т. 4. — С. 1444. |
Версія за 16:14, 16 жовтня 2015
Макух Іван | |
---|---|
Народився | 17 вересня 1872 с. Дорожів, Дрогобицького району, Львівської області |
Помер | 18 вересня 1946 (74 роки) Зальцбург, Австрія |
Місце проживання | Тлумач |
Діяльність | повітовий комісар ЗУНР, адвокат, політик |
Alma mater | Львівська академічна гімназія |
Членство | Наукове товариство імені Шевченка |
Посада | Секретар внутрішніх справ |
Термін | 3 січня 1919 по 21 червня 1920 |
Партія | Українська радикальна партія |
Рід | Макухи́ |
У шлюбі з | Павлина Гойванович |
Іва́н Маку́х (* 1872, с. Дорожів (тепер Верхній Дорожів) — † 18 вересня1946,Зальцбург) — український галицький державний, громадсько-політичний діяч. Представник Української радикальної партії, її голова в 1930–1939 роках, посол до Галицького сейму (у 1908–1918 роках), делегат Української Національної Ради ЗУНР, потім державний секретар праці й відбудови, з січня 1919 року — державний секретар внутрішніх справ.
Початки
Народився в селі Дорожів, Самбірського повіту. 1887 р. вступив до Дрогобицької гімназії. За популяризацію ідей українських радикалів у своєму селі на 5-му курсі відрахований з гімназії. 1892 року вступив до Львівської академічної гімназії, де черз «невідповідну поведінку» перебував на контролі. Через відсутність коштів на навчання давав приватні уроки, працював інструктором в інституті св. Миколая у Львові.
Упродовж навчання особисто познайомився з Іваном Франком та Михайлом Павликом, які, за спогадами Макуха, «мали на молодь революційний вплив». У грудні 1895 р. продовжив навчання на правничому факультеті Львівського університету. В часі навчання вступив до студентського товариства «Академічна громада», де працював скарбником фонду взаємодопомоги; продовжував давати приватні уроки, влаштувався на працю в адміністрацію НТШ.
1901 р. почав адвокатську практику, продовжив працювати в НТШ, редагував і видавав друкований орган радикалів «Громадський голос». З початком революційних подій в Росії 1905 року спільно з Грицем Гарматієм переправляв літературу та влаштовував місця для переховування втікачів. 1907 року відкрив адвокатську контору в Товмачі, очолив повітовий виборчий комітет. У 1908 р. був обраний кандидатом в посли до Галицького сейму по Товмацькій (Тлумацькій) і Тисменицькій судових округах. Увійшов до «Українського соймового клубу» (абр. УСК; української фракції), який очолив Олесницький Євген; був обраний секретарем УСК. Опікувався проблемами народного шкільництва в Галичині. На виборах 1913 р. переміг кандидата-поляка.
Визвольні змагання
1914 р. з початком Першої світової війни мобілізований. Вступив в бій з російськими військами під Солотвином, розбитий підрозділ відступив під Сігет в Румунії. В грудні 1914 р. звільнений з військової служби через виснаженість, переїхав до Відня. Там виступав в українських колах з відстоюванням ідеї створення УСС. Член Загальної Української Ради з 5 травня 1915 року. У травні-червні 1915 р. Макух — на звільнених австрійською армією землях Галичини, делегат «Сільського господаря» у Львові, отримав дозвіл повернутися до Товмача, де проживала дружина і 4 дітей. Зосередився на відбудові зруйнованих війною сіл і допомозі малограмотним селянам; за це отримав австрійську медаль «Цивільний хрест за заслуги» ІІ ступеня.
У червні 1916 з початком Брусіловського прориву емігрував з Товмача до Нового Сончу. У кінці 1916 р. повернувся до Львова, працював у «Сільському господарі» та «Союзі для збуту худоби». Активно діяв у «Централі відбудови краю» (Краків), від цієї організації контролював в Сяноку відновлювальні роботи.
Весною 1918 р. повернувся до Товмача, з однодумцями організував віче щодо Брестського мирного договору; очолює владу в місті. В кінці жовтня прибув до Львова на консультації з УНРадою, відбув до Станіславова з наказом місцевому проводу перебрати владу.
1 листопада його обирають головою повітової національної ради Товмача. В грудні 1918 Сидір Голубович переносить за його порадою уряд до Станіславова. В січні 1919 очолює новий уряд Народного секретаріату. Спільно з М. Мартинцем випускає обіжник повітовим комісаріатам щодо проведення весняних польових робіт. Згідно з його пропозиціями упроваджуються нові форми керівництва в повітах, для боротьби з корупцією та хабарництвом засновується посада Державного ревізора — посів М. Воробець.
Після проголошення Державної злуки ЗУНР і УНР на засіданні Державного секретаріату 25 лютого за участю С. Петлюри Макух пропонує у всій УНР утворити єдину адміністрацію і жандармерію. На початку 1919 з"їзд УРП обрав Макуха головою.
Після перебрання Євгеном Петрушевичем всіх повноважень як Диктатором ЗУНР Макух відмовився від посади у владі, повернуся до Тлумача.
Польський час
Разом з однодумцями відновлював зруйновані війною читальні, за його сприяння в Тлумачі 1928 року відкрито бурсу. 1923 року переобраний головою УРП, першим заступником — Лева Бачинського, головним секретарем Осипа Навроцького. У 1924 головою УРП обрано Л. Бачинського, Макух і М. Рогуцький — заступники. В 1920-х проводить протестаційні віча в Станіславові, Самборі, Тернополі, Бережанах, Косові, Коломиї, Стрию, Дрогобичі. 1926 року відбувся об"єднавчий з"їзд УРП та волинської організації УПСР, утворена УСРП (Українська соціалістично-радикальна партія), очолив Л. Бачинський, заступники — Макух та Семен Жук. Разом з тим у Тлумачі був правником «Селянської каси».
На виборах 1928 УПСР провела своїх представників до сейму та сенату, один з послів до парламенту — Макух. До його компетенції належали питання правового захисту українського населення від свавілля польських чиновників та місцевих владних органів. Після смерті Л. Бачинського у 1930-х роках очолював управу УСРП. В 30-х роках пройшов до польського парламенту по об'єднаних списках УНДП і УСРП.
У 1933 р. брав участь у відкритті нового будинку Районової Молочарні в Коропці.[1]
Друга світова
17 вересня 1939 p. Червона армія вступила на терени Галичини; 27 вересня Макух отримав повістку про арешт, того ж дня він покинув Тлумач і перейшов на нелегальне становище в село Горошів (тепер Горошова) Борщівського повіту, переховувався у своєї дочки, дружину арештовано та депортовано в Казахстан.
З приходом німецьких військ він далі переховується, в травні 1942 року переїхав до Тлумача. В липні арештований гестапо. Однак політичний референт гестапо вказав на безпідставність його арешту та звільнив Макуха. Повернувся до Тлумача, де проживав до березня 1944 р. Бачачи, куди хилиться війна, разом з родиною перебрався до Австрії.
Сім'я
Дружина — донька незаможного священика о. Григорія Гойвановича Павлина. Одружились 6 лютого 1900 року.[2]
Примітки
- ↑ В.Маркевич. Коропець / Каледоскоп Минулого // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 555.
- ↑ Іван Макух… — С. 172.
Література
- На Прикарпатті встановили пам'ятник міністрові ЗУНР
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 4. — С. 1444.
- Макух Іван. На народній службі: Спогади. — К. : Основні цінності, 2001. — 572 с. — (Серія «Спадщина»).
- Кащук Р. І. Макух: відомий і невідомий (до 130 річчя від дня народження) // Обрії. — 2001. — № 2. — С. 73.
- Кульчицький Р. Посольська діяльність Івана Макуха (1908–1914)// Схід (журнал). № 5(89), 2008.
- http://obozrevatel.com/news/2011/1/23/417698.htm
- Ольга Бодна. «ЗУНР 1918–1923. Іван Макух.»
- Дземан М. П. Іван Макух, адвокат із Товмача, — міністр ЗУНР: документальна повість. — Тлумач : РВК «Злагода», 2010. — 187 с. — 1000 прим.
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 17 вересня
- Народились 1872
- Померли 18 вересня
- Померли 1946
- Померли в Зальцбурзі
- Випускники Львівської академічної гімназії
- Діячі НТШ
- Учасники Першої світової війни
- Діячі ЗУНР
- Державні секретарі ЗУНР
- Делегати УНРади ЗУНР
- Повітові комісари ЗУНР
- Діячі РУРП
- Посли Галицького сейму 9-го скликання
- Посли Галицького сейму 10-го скликання
- Посли до Польського сейму
- Персоналії:Тлумач
- Персоналії:Тлумацький район
- Персоналії:Сянок
- Українці Австрії
- Уродженці Дрогобицького району
- Персоналії:Сянік