Навроцький Осип

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Навроцький.

Осип Навроцький
Хорунжий (файнріх),  Сотник
Загальна інформація
Народження	24 березня 1890(1890-03-24) с. Голгоча, Підгаєцький район, Тернопільська область
Смерть	6 серпня 1972(1972-08-06) (82 роки) Вінніпег,  Канада
Alma Mater	юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Псевдо	«Юно»
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Вид ЗС	УСС  УГА  14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина»
Війни / битви	Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919
Нагороди та відзнаки
Медаль за хоробрість (Австро-Угорщина) «Воєнний хрест» (УНР)

О́сип Навро́цький (24 березня 1890 с. Голгоча, Підгаєцький район, Тернопільська область — 6 серпня 1972, Вінніпег, Канада) — український громадський і політичний діяч.

Життєпис

Народився 24 березня 1890 в селі Голгоча тепер Підгаєцького району Тернопільської області.

Старшини УСС, зліва направо: Петро Дідушок, Осип Навроцький, Дмитро Вітовський, Іван Роґульський, Михайло Матчак

Освіта

У 1900–1908 навчався у Бережанській гімназії, тут склав матуру в липні 1908. 1913 року закінчив юридичний факультетт Львівського університету. Очолював Український Студентський Союз (1912–1913).

Перша світова війна

Учасник Першої світової війни, служив у Легіоні Українських Січових Стрільців. З 1914 — стрілець у сотні Василя Дідушка, брав участь у боях УСС в Карпатах. У 1915 — хорунжий, командант чоти в сотнях Омеляна Левицького і Дмитра Вітовського.

У вересні 1916 як командант сотні потрапив у російський полон під Потуторами. Після звільнення з полону повернувся в Галичину. Брав участь в польсько-українській війні 1918—1919, був поручником, згодом сотником Української Галицької Армії, пізніше-квартирмейстером 5-ї Херсонської дивізії Армії УНР.

Політична й громадська діяльність

У вересні 1920 — один із трьох співзасновників Української Військової Організації. До часу приїзду до Львова у травні 1921 полковника Євгена Коновальця і переняття ним команди — виконувач обов'язків голови Колегії УВО. У роках 1920–1926 — член Начальної Команди УВО.

З вересня 1920 — член головної управи Української радикальної партії. За головства Лева Бачинського — генеральний серетар; за головства Івана Макуха (до 31 грудня 1933) — заступник голови.

У роках 1923–1926 — член Головного виділу Товариства «Просвіта» і член Головної управи Українського педагогічного товариства «Рідна Школа» у Львові. Редактор місячника «Службовик».

Від листопада 1920 до 17 вересня 1939 — завідувач управи Військово-історичного видавництва «Червона Калина» у Львові.

Ув'язнений у польській тюрмі на вулиці Баторія у зв'язку з атентатом Степана Федака (жовтень 1920 — лютий 1921); у зв'язку з атентатом на професора Сидора Твердохліба (жовтень 1922 — травень 1923).

Друга світова війна

З березня 1943 по квітень 1942 очолював український допомоговий комітет в с. Криниці на Лемківщині. Протягом січня — квітня 1943 був заступником голови львівського УДК.

Квітень 1943 — квітень 1945 — начальник канцелярії Військової Управи Дивізії «Галичина».

Еміграція

Від жовтня 1948 жив у Канаді (Вінніпег). Від 1948 до 1962 очолював канцелярію Комітету українців Канади (КУК).

Автор нарису «Зустріч батька з сином» у збірнику «Бучач і Бучаччина» про о. Володислава Носковського та його сина Зенона.

25 вересня 1960 нагороджений Воєнним Хрестом.

Помер у Вінніпегу. Похований на цвинтарі Всіх Святих у місті Іст Сент Пол (провінця Манітоба, Канада).

Див. також

• Кароль Навроцький

Джерела

• Мірчук П. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К. : Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1008 с. — ISBN 966-410-001-3.
• Яки­мо­вич Б. З. Навроцький Осип [Архівовано 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 146. — ISBN 978-966-00-1061-1.

Посилання

• О. Навроцький. Початки УВО у Львові^{[недоступне посилання з липня 2019]}