Автокефальна церква: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Shynkar (обговорення | внесок) |
замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери |
||
| Рядок 93: | Рядок 93: | ||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
*[https://vue.gov.ua/ |
*[https://vue.gov.ua/Автокефальна_церква Автокефальна церква] // [[ВУЕ]] |
||
* ''П. Л. Яроцький''. [http://leksika.com.ua/14640612/legal/ukrayinska_avtokefalna_pravoslavna_tserkva Українська автокефальна православна церква] // {{Юридична енциклопедія}} |
* ''П. Л. Яроцький''. [http://leksika.com.ua/14640612/legal/ukrayinska_avtokefalna_pravoslavna_tserkva Українська автокефальна православна церква] // {{Юридична енциклопедія}} |
||
* [http://www.history.org.ua/index.php?termin=Avtokefalna_tserkva АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА] // [[Енциклопедія історії України]] (ЕІУ) на сайті Інституту Історії НАНУ |
* [http://www.history.org.ua/index.php?termin=Avtokefalna_tserkva АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА] // [[Енциклопедія історії України]] (ЕІУ) на сайті Інституту Історії НАНУ |
||
Версія за 18:57, 22 травня 2019
Автокефальна церква — православна церква, яка має цілковиту самостійність у розв'язанні організаційних і культових питань.
Спочатку під Автокефальною церквою розуміли місцеву церкву, безпосередньо підпорядковану візантійському імператорові і вселенському соборові. З розпадом Візантійської імперії і втратою значення вселенських соборів під Автокефальною церквою почали розуміти помісні церкви, незалежні від влади Константинопольської патріархії.
Помісні автокефальні церкви
| №[1] | Церква | Рік визнання автокефалії[2] |
|---|---|---|
| 1 | Константинопольська православна церква | —[3] |
| 2 | Александрійська православна церква | —[3] |
| 3 | Антіохійська православна церква | —[3] |
| 4 | Єрусалимська православна церква | —[3] |
| 5 | Російська православна церква | 1589 |
| 6 | Сербська православна церква | 1219, 1879 |
| 7 | Румунська православна церква | 1885 |
| 8 | Болгарська православна церква | 870, 1945 |
| 9[4] | Грузинська православна церква | 486, 1990 |
| 10 | Кіпрська православна церква | 478 |
| 11 | Елладська православна церква | 1850 |
| 12 | Польська православна церква | 1924 |
| 13 | Албанська православна церква | 1937 |
| 14 | Православна церква Чеських земель і Словаччини | 1998 |
| 15 | Православна церква України. Автокефалія надана Константинопольською церквою. Офіційно не визнана Антіохійською, Єрусалимською, Російською, Сербською, Кіпрською, Румунською, Грузинською, Польською церквами, Православною церквою Чеських земель і Словаччини, Православною церквою в Америці. Александрійська, Албанська, Болгарська та Елладська церкви визначаються. Всіма церквами, що не визнають ПЦУ, наголошується на необхідності вирішення даного питання на Всеправославному соборі. | 2019 |
| 16 | Православна церква в Америці (не визнається Константинопольським патріархатом)[5] | 1970 |
Історія Автокефальної української церкви
Після перемоги Жовтневого перевороту в Росії, коли українська держава за допомогою німецьких і австрійських союзників намагалася відстояти в Україні державність, в державі Павла Скоропадського виникла ідея створення Автокефальної української церкви, якій відводилась важлива роль в стриманні людей від антидержавного більшовизму. Тому 12 листопада 1918 року міністр віросповідань о. Лотоцький оголосив декларацію, де було сказано: «В самостійній державі має бути і самостійна церква… Це не лише церковна, але й національна наша необхідність… Від імені уряду Української держави маю за честь оголосити його тверду і непохитну думку, що українська церква має бути автокефальною». Таким чином, є всі підстави стверджувати, що саме гетьманський уряд поклав початок автокефалії української церкви. Пізніше ідею розвивав уряд Симона Петлюри. Так перші громади Автокефальної церкви, що виникли в 1919—20 роках, активно виступали на підтримку української держави. Після поразки української армії від російських більшовиків українське духівництво Автокефальної церкви провадило своє служіння у підпіллі. В проповідях поширювалась право українців на самобутність і право селян на землю, результати їх праці на землі.
Радянська влада оголосила Автокефальну церкву відгалуженням контрреволюційної організації «Спілки визволення України», і звинуватила Автокефальну церкву в підготовці збройного повалення радянського режиму. У 1929 році на сфальсифікованому судовому процесі в справі СВУ діяльність церкви була повністю обмовлена і засуджена, її осередки ліквідовані, а духівництво страчено як злочинці. Автокефальна церква в Україні пішла у глибоке підпілля.
В роки Другої Світової війни Автокефальна церква знову відродилася на окупованій німецькими військами території України. Вигнання німців з України призвело до того, що Автокефальна церква продовжувала свою діяльність за кордонами СРСР.
Див. також
Примітки
Література
- М. М. Закович. Автокефалія // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання
- Автокефальна церква // ВУЕ
- П. Л. Яроцький. Українська автокефальна православна церква // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА // Енциклопедія історії України (ЕІУ) на сайті Інституту Історії НАНУ