Серж Генсбур

Серж Генсбур
Serge Gainsbourg
Дата народження	2 квітня 1928
Місце народження	Париж, Франція
Дата смерті	2 березня 1991
Місце смерті	Париж, Франція
Поховання	цвинтар Монпарнас
Громадянство	Франція
Національність	Russian Jewsd
Alma mater	Кондорсе і Нормальна школа музики
Професія	актор, музикант, письменник
Нагороди
IMDb	ID 0006092
universalmusic.fr/serge-gainsbourg/
Серж Генсбур у Вікісховищі

Серж Генсбур (фр. Serge Gainsbourg, справжнє ім’я Люсьєн, *2 квітня 1928 — †2 березня 1991 у Парижі) — французький актор, композитор, шансоньє, художник, сценарист, письменник. Відомий епатажними вчинками в творчості і в повсякденному житті.

Сім’я та дитячі роки

Народився у родині єврейських вихідців з України. Батько, Йосип Гінзбург, народився у Харкові у 1898, цікавився художнім мистецтвом, навчався грі на піаніно в консерваторії в Петрограді, а пізніше – у Москві. Мати, співачка Ольга Бесман, з Криму. У 1919, у зв’язку із посилення позицій більшовиків та антисемітських настроїв сім’я була змушена емігрувати спочатку в Істамбул, а потім у Марсель, де Йосип Гінзбург почав грати в барах, Ольга співала в консерваторії. В родині було четверо дітей: старший син Марсель (помер від пневмонії у віці шести місяців), донька Жаклін та близнюки брат та сестра Люсьєн та Ліліана. Завдяки батьку Люсьєн змалечку грав на піаніно та знайомився із художнім світом.

Скрутні часи настали в період війни. Попри отримане громадянство Франції, як і всі євреї, вони були змушені носити жовту зірку. Одного разу Люсьєн протягом трьох днів переховувався у лісі під час облави СС.

Творче життя

Художник

Після звільнення Парижу Люсьєн Гінзбург повернувся до міста та навчався у ліцеї Кондорсе. По Закінченню вступив до Школи витончених мистецтв (фр. Beaux-Arts) і вивчав архітектуру, але через проблеми з математикою був змушений її покинути і почав займатися образотворчим мистецтвом. У цей самий період у 1947 році зустрів свою першу дружину, дочку російських аристократів Єлизавету Левитську, з якою одружився 1951 році.

Приблизно в цей період активно навчався грі на гітарі та заробляв на життя грою на піаніно але ставився до цього як до другорядного мистецтва, на першому місці завжди було образотворче. До тридцяти років займався в основному живописом, його ідеалами були Френсіс Бекон (художник) та Фернан Лежер, але, як сам говорив, через власне боягузтво та неможливість зрівнятись з ними, спалив майже усі свої картини, створені за десятиліття. Ця невдача наклала значний відбиток на його подальше життя, пізніше сам визнавав, що шкодує за втраченою можливістю стати новим Далі чи Максом Ернстом.

Співак, композитор

Власну музичну діяльність Серж Гейнзбург розпочав в барах та ресторанах, зокрема у кабаре «Madame Arthur» та «Milord l'arsouille», де разом із батьком акомпанував Мішель Арно. Для цієї ж співачки, що користувалася тоді великою популярністю, починає писати свої перші тексти. Великий вплив на ранню музикальну кар’єру Генсбура мав також Борис Віан, джазовий музикант, він підтримав нікого не відомого виконавця на початку його кар’єри.

Ранній музичний стиль Генсбура можна віднести до джазу та французького шансону, але поступово викристалізувалася його власна манера виконання: мікс попу, фанку, репу, рок-н-ролу, реггі, класики та чорного гумору. Приблизно в цей час він змінив ім’я Люсьєн на Серж (за деякими джерелами, як відзнаку своєму русько-українському походженню), а написання прізвища з Ginsburg (Гінзбур) на Gainsbourg (Генсбур).

В 1954 подав першу заявку до SACEM (Société des auteurs compositeurs) і в 1958 видав перший альбом «Du chant a la lune !». Попри негативну критику на початку, наступного року цей альбом завойовує Grand Prix Академії імені Шарля Кро Слава не прийшла до нього відразу. Іронічні та відверто цинічні тексти пісень, незвична манера виконання та неприваблива зовнішність спочатку відштовхували аудиторію. Але дебютний альбом поступово отримував схвальні відгуки критиків та завойовував усе більшу прихильність, в тому числі і жіночу.

Композитор та укладач текстів

Як композитор та автор текстів пісень Сержа Генсбура досяг чи не найбільшого успіху. Він працював із іконами своєї епохи, такими як Жак Брель, Ів Монтан, Петула Кларк, Жанна Моро, Ванеса Параді, Бріжит Бардо, Даліда, Джейн Біркін, Катрін Денев, Ізабель Аджані, Франс Галь.

Першим успіхом була пісня "Défense d'afficher", яку заспівала Піа Коломбо у 1959 році. У 1961 Жульєт Греко обрала Les amours perdues до свого репертуару і це стало початком співпраці, що тривала до кінця життя.

У 1967 році записав разом із Бріжит Бардо пісню «Je t’aime… moi non plus» («Я тебе кохаю… я тебе також ні»), але на її прохання не став видавати. Композиція стала хітом у 1986, записана дуетом із Джейн Біркін та стала скандально відомою через еротичні стони Біркін, коли вона імітувала сексуальну близькість.

Скандальна також пісня «Les sucettes», виконана Франс Галь. Після комерційного успіху, автор зробив заяву, що насправді писав про оральний секс, викликавши цим обурення співачки та суспільства.

Та однією з найвідоміших музикальних провокацій Генсбура є реггі-версія французького гімну «Марсельєза» під назвою «Aux Armes et caetera». За неї автор був побитий, публіка йшла з його концертів, музиканти не хотіли виходити на сцену і на концерті Серж виконував її один, відбиваючи так тогами.

Перемога на «Євробаченні»

Співпраця з молодою співачкою Франс Галь принесла Сержу Гейнзбургу перемогу на співочому конкурсі «Євробачення» та визнання серед молодіжної аудиторії. Пісня «Poupée de cire, poupée de son» неочікувано для всіх стала переможницею і першою серед спільно створених хітів. Потім були «Attends ou va-t'en», «Nous ne sommes pas des anges», «L'Amérique», «Baby Pop» та інші. Розрив творчого тандему намітився після випуску синглу «Les sucettes» – «Льодяники. Пісня стала хітом, але носила вдало прихований сексуальний характер, що став очевидним вже після її успіху. Після цього співпраця з часом зійшла нанівець.

Актор та режисер

Генсбур часто писав музику до фільмів, але вперше з’явився на екрані у другорядній ролі разом із Бріжит Бардо у Фільмі «Потанцюй зі мною». Як актор знявся у фільмах «Босс», «Анна», «Марихуана» та інших. В якості режисера створив 4 фільми, не враховуючи рекламних роликів: «Je t’aime… moi non plus» («Я тебе люблю…я також ні», 1976), «Equateur» («Екватор», 1983), «Charlotte for ever» («Шарлотта назавжди», 1986) та «Stan the Flasher» («Стен-ексгібіціоніст», 1990).

Одним із найвідоміших є фільм «Шарлотта назавжди» - зухвале кіно про батька та доньку, що пережили трагедію та балансують на межі страждань та сексуального потягу, де Серж знявся у провокативних сценах разом із своєю п’ятнадцятилітньою донькою Шарлоттою.

Кіно про Сержа Генсбура

Фільм Жана Беккера «Еліза» (1994) з Жераром Депердьє та Ванесою Параді в головних ролях, знятий за мотивами однієї із пісень Генсбура та присвячений йому.

У 2010 вийшов у прокат фільм-фантазія «Генсбур. Життя хулігана», який є романтизованим трактування життя та творчості Генсбура.

Останні роки

Наприкінці 70х Серж Генсбур офіційно «вивів у світ» своє альтер-его, мсьє Генсбаррі. Це була «темна сторона» Генсбура, в цьому образі він інсценував власне поховання, давав провокаційні інтерв’ю, ганявся за туристами по вулицях Парижу і за свої «профашистські» провокації був оголошений антисемітом.

У 1973 стався перший інфаркт. Через постійне пияцтво та руйнівний стиль життя стан здоров’я постійно погіршувався, але на всі попередження лікарів про наслідки відповідав: «Можливо, я проживу більше, якщо не буду пити, але Боже, що то буде за прісне життя!».

2 березня 1991 року, як і його кумир Борис Віан, забув прийняти таблетки та помер уві сні. Похований на паризькому кладовищі Монпарнас.

Особисте життя

Попри нестандартну зовнішність, користувався неймовірним успіхом серед жіноцтва. Відомі історії, що за ніч міг вступити в інтимні стосунки із п’ятьмя жінками.

Тривалі або відомі стосунки

1951-1957 Єлизавета (Ліза) Левитська, донька російських аристократів в еміграції, була моделлю а також працювала секретаркою у поета-сюрреаліста і стала першою офіційною дружиною. Завдяки їй почав спілкуватись з тогочасними кумирами-художниками, в тому числі провів кілька днів разом із Сальвадором Далі.

1964 - 1968 Франсуаза-Антуанета Панкрацці (аристократка, відома як Беатрікс) – друга та остання дружина, що народила йому доньку Наташу (1964) та сина Поля (1968, після короткочасного примирення).

1967 короткий роман із Бріжит Бардо.

1968-1981 Джейн Біркін, яка була молодша за Сержа на 20 років, стала його громадянською дружиною, музою та матір’ю їх доньки Шарлотти Генсбур. Через небажання чоловіка припинити пияцтво, що руйнувало його здоров’я, та богемний спосіб життя, вона покинула Сержа, але їх творчий союз тривав і далі – Джейн співала лише пісні, написані Генсбуром.

1980-1991 22-річна Кароліна фон Паулюс, відома як Бамбу стала останньою супутницею життя Генсбура. Як він сам говорив, в ній йому було цікаво, як можна руйнувати себе наркотиками (сам він віддавав перевагу алкоголю та сигаретам «Gitanes»). У них є син Люсьєн.

Цікаві факти

• Став першим співаком, на пісню якого офіційно булана кладена анафема Ватиканом
• Протестуючи проти високих податків, у прямому ефірі телешоу спалив п’ятсотфранкову купюру
• Як письменник у 1980 видав «параболічну казку» "Євгеній Соколов" ( "Evgueni Sokolov")

Фільмографія

• 1967 — Ce sacré grand-père
• 1968 — Le Pacha
• 1969 — Slogan
• 1972 — Sex-shop
• 1976 — Je t’aime moi non plus
• 1986 — Tenue de soirée
• 1986 — Charlotte For Ever

Дискографія

• 1958: Du chant à la une!…
• 1959: N°2
• 1961: L'étonnant Serge Gainsbourg
• 1962: N°4
• 1963: Gainsbourg Confidentiel
• 1964: Gainsbourg Percussions
• 1967: Anna
• 1967: Gainsbourg & Brigitte Bardot: Bonnie & Clyde
• 1968: Gainsbourg & Brigitte Bardot: Initials B.B.
• 1969: Jane Birkin & Serge Gainsbourg
• 1970: BO du film Cannabis
• 1971: Histoire de Melody Nelson
• 1973: Vu de l’extérieur
• 1975: Rock around the bunker
• 1976: L’homme à tête de chou
• 1977: BO du film Madame Claude
• 1979: Aux armes et cætera
• 1980: Enregistrement public au Théâtre Le Palace
• 1981: Mauvaises nouvelles des étoiles
• 1984: Love on the beat
• 1985: Serge Gainsbourg live
• 1987: You’re under arrest
• 1988: Le Zénith de Gainsbourg
• 1989: De Gainsbourg à Gainsbarre (Box Set)
• 1997: Comic Strip
• 2001: Gainsbourg Forever (Integral Box Set)
• 2001: Le Cinéma de Gainsbourg (Box Set)
• 2001: Théâtre des Capucines 1963
• 2003: Initials S.G.
• 2005: Love and the Beat 2CD
• 2006: Mister Melody — Les Interprètes De Serge Gainsbourg (Box Set)

Посилання

• Серж Генсбур (англ.) на сайті Internet Movie Database
• Серж Генсбур (рос.) на сайті Famous People
• Серж Генсбур (фр.) на сайті RFI Musique
• Серафима Чеботарь «Серж Генсбур. Прекрасный Квазимодо» [1] (рос.)
• Пашов Евгений «Мой Генсбур» [2] (рос.)